Справа № 500/70/19
18 лютого 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника позивача Алексенко С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить:
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 10.12.2018 року №Ф-9966-54;
зобов'язати Головне управління ДФС у Тернопільській області виключити з облікових даних платника єдиного внеску ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 15714,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на час виникнення спірних правовідносин є фізичною особою-підприємцем, з основними видом діяльності за КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права ", а також самозайнятою особою, яка здійснює адвокатську діяльність. Оскільки його підприємницька діяльність не є відмінною від незалежної професійної діяльності, то виконання вимоги від 10.12.2018 року №Ф-9966-54 призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення тієї ж самої господарської діяльності.
За таких обставин, позивач вважає, що спірна вимога про сплату єдиного внеску, нарахованого йому як особі, що здійснює незалежну професійну (адвокатську) діяльність, є протиправною та підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 16.02.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.16-17), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що в разі перебування на обліку фізичної особи-підприємця та надалі взяття на облік цієї особи як самозайнятої, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа не звільняється від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки дохід такої особи підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Вважає, що платниками єдиного внеску є як фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, так і особи, які проводять незалежну професійну діяльність. Станом на 31.10.2018 року позивачем не сплачено єдиний внесок у сумі 15741,96 грн., а наявність такої заборгованості стало підставою для формування оскаржуваної вимоги. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.04.2019 року провадження в адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/654/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 13.01.2020 року провадження в адміністративній справі поновлено та призначено судове засідання на 18.02.2020 року.
Ухвалою суду від 18.02.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області.
Ухвалою суду від 18.02.2020 року позовну заяву залишено без розгляду в частині вимоги зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити з облікових даних платника єдиного внеску ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 15714,96 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві (а.с.4) та заяві про зміну підстав позову (ас.37-39), просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши 18.02.2020 року клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні, що з урахуванням приписів ч.3 ст.205 КАС України не перешкоджає розгляду справу за відсутності такого учасника.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.19), ОСОБА_1 на підставі рішення від 22.04.2003 року №263 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому Тернопільською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури видано відповідне свідоцтво за №283 від 22.04.2003 року (а.с.10).
Згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 05.02.2019 року ОСОБА_1 з 13.06.2007 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець з видом діяльності КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та 21.12.2018 року припинив підприємницьку діяльність (а.с.26).
З 26.03.2013 року по 21.12.2018 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, як фізична особа підприємець та фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, що підтверджується довідкою від 26.03.2013 року №1319180700174 про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП (а.с.27).
Як видно з інтегрованої картки платника єдиного внеску, ОСОБА_1 нараховувався єдиний внесок з 2017 року як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, та одночасно як суб'єкту підприємницької діяльності (а.с.52-60).
Головним управлінням ДФС у Тернопільській області виставило позивачу вимогу від 10.12.2018 року за № Ф-9966-54 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 15714,96 грн. (а.с.7).
Позивачем сплачено 2457,18 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за черговий базовий період (четвертий квартал 2018 року) відповідно до квитанції №64 від 15.01.2019 року.
Надалі, Головним управлінням ДФС у Тернопільській виставлено позивачу вимогу від 11.02.2019 року №Ф-9966-54 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 13257,78 грн., яка була предметом оскарження в адміністративній справі №500/654/19.
Не погоджуючись з вимогою від 10.12.2018 року №Ф-9966-54, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пп.14.1.226 п 14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно із п.63.1, 63.2 ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Пунктом 63.5 ст.63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.65.2 ст.65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Згідно із п.65.4.4 п.65.4 ст.65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Відповідно до пп.4 п.6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п.178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Як передбачено п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Закону №2464-VІ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно із ч.5 ст.8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Як слідує з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин позивач є самозайнятою особою та зареєстрований і як фізична особа-підприємець так і самозайнята особа. Позивач стверджує, що іншої діяльності крім індивідуальної адвокатської не здійснював.
ПК України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.
Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі, коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов'язок контролюючого органу передбачено пп. 65.4.4 п.65.4 ст.65 ПК України.
Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є фізичною особою-підприємцем у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Отже, оскільки позивач займається одним і тим же видом діяльності, то у нього не виникає обов'язку подання подвійної звітності, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно, і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
Зміст правового регулювання вказаних норм відповідає позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12.03.2019 року у справі №815/4875/14 та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 05.04.2016 року №21-4055а15 та від 13.12.2016 року у справі № 21-2308а16.
Серед іншого, Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, що підтверджується позицією Верховного Суду в рішенні від 02.09.2019 року за результатами розгляду зразкової справи №520/3939/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, висновки Верховного Суду, висловлені у рішенні від 04.12.2019 року по зразковій справі № 520/3939/19, враховуються судом під час розгляду цієї справи, зокрема, що взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.
При цьому, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року, залишеним без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом від 18.12.2019 року, у справі №500/654/19 визнано протиправною та скасовану вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області від 11.02.2019 року №Ф-9966-54.
З огляду на те, що контролюючим органом сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу від 11.02.2019 року №Ф-9966-54 на суму 13257,78 грн., тобто за мінусом суми єдиного внеску в розмірі 2457,18 грн., сплаченої 15.01.2019 року за четвертий квартал 2018 року, від спірної у даній справі вимоги про сплату боргу від 10.12.2018 року №Ф-9966-54, обставини щодо протиправності такої, встановлені рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №500/654/19, в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України є преюдиційними та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу від 10.12.2018 року №Ф-9966-54 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 15714,96 грн. є необґрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених ч.2 ст.245 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про скасування індивідуального акта, попередньо визнавши його протиправним.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції№78 від 28.12.2018 року (а.с.3).
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 10.12.2018 року №Ф-9966-54.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову на суму 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції №78 від 12.12.2018 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, код ЄДРПОУ 43142763).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 лютого 2020 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.