Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 лютого 2020 р. Справа № 520/12253/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Куриленко Н.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача, Харківської митниці ДФС, - Стеценко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Харківської митниці ДФС, третя особа: заступник начальника Харківської митниці ДФС Сердюк Юрій Олександрович про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа: Харківська митниця ДФС, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-о "Про припинення державної служби" та наказ Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України";
- зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17.10.2019 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на посаді;
- допустити негайне виконання рішення суду та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за 1 місяць.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що враховуючи положення статті 40 Кодексу Законів про працю України та ст. 88 Закону України «Про державну службу» звільнення працівника допускається лише після пропозиції працівникові всіх вакансій на тому ж підприємстві, в установі, організації та у разі відмови працівника від такої. Однак, тексти наказів Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-0 «Про припинення державної служби» та Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 № 299-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» не містять положення щодо переведення ОСОБА_1 на іншу посаду. Будь-яких пропозицій стосовно наявності відповідних вакансій з боку Державної фіскальної служби України та Харківської митниці ДФС України йому також не надходило. Таким чином, оскаржувані накази є незаконними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 20.11.2019 року відкрито провадження по справі. Призначено підготовче засідання.
До канцелярії суду представником відповідача, Державної фіскальної служби України, надано відзив на позов (а.с. 22 - 26), в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що положення статті 40 КЗпП України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказана стаття регулює розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (тобто, обов'язковою умовою для застосування положень даної статті є волевиявлення роботодавця). При цьому, підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (тобто аналогічно ст. 40 КЗпП України , яка визначає обов'язковою умовою волевиявлення роботодавця) є ст. 87 Закону України «Про державну службу» (яка визначає, що процедура вивільнення визначена законодавством про працю поширюється лише на державних службовців для яких державна служба припиняється на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті). Таким чином, оскаржуваний наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-о "Про припинення державної служби" не підлягає скасуванню.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив ДФС України (а.с. 54 - 58), в якій підтримав свою правову позицію викладену в позовній заяві, просив суд позовні вимог задовольнити у повному обсязі, посилаючись на абз.2 п. 13 постанови пленуму ВАСУ від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАСУ під час розгляду адміністративних справ», додатково зазначив, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України. Таким чином, твердження ДФС України щодо безпідставності застосування положень статті 40 КЗпП в разі припинення державної служби, передбачених ст. 88 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 - VIII, є хибними.
Ухвалою суду від 10.12.2019 року замінено статус третьої особи - Харківської митниці ДФС, та залучено її по даній справі в якості другого відповідача. Запропоновано надати до суду відповідь на відзив.
Представником відповідача, Харківської митниці ДФС, також надано до суду відзив на позов (а.с. 41 - 46), в якому з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що наказ Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" на теперішній час є виконаним та таким, що вичерпав свою дію, отже позовна вимога про його скасування не підлягає задоволенню.
У відповіді на відзив Харківської митниці ДФС (а.с. 78 - 82) позивач зазначив, що аргументація митного органу стосовного того, що ненормативні акти, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію, є безпідставною та в даному випадку не застосовується, оскільки стосується актів, що видані органами місцевого самоврядування.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року залучено в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заступника начальника Харківської митниці ДФС Сердюка Юрія Олександровича на стороні відповідача. Запропоновано надати до суду пояснення по справі.
Пояснень на позов третьою особою не надано.
Ухвалою суду від 20.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Представник Харківської митниці ДФС в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник Державної фіскальної служби України та третя особа, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце якого повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України.
Третя особа надала до суду клопотання (а.с. 76), в якому просила суд розглядати справу без за її відсутності.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), з 05.09.1994 року по 16.10.2019 року перебував на державній службі в митному органі України. Наказом Державної фіскальної служби України від 30.11.2015 року № 3831-о позивача призначено на посаду заступника начальника Харківської митниці ДФС.
Судом встановлено, що у зв'язку з поновленням на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС особи, яка раніше її займала, наказом Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-0 "Про припинення державної служби" відповідно до п.1 ч.1 ст. 88 Закону України "Про державну службу" 15.10.2019 року припинено державну службу заступника начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_1 (а.с. 11).
Так, наказом ДФС України від 11.10.2019 року № 1643-0 "Про виконання рішення суду", на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року по справі № 820/11381/15 скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 року № 3403-о "Про звільнення ОСОБА_2 " та поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС з 26.10.2015 року (а.с. 27).
Наказом Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-0 "Про припинення державної служби" та вважати датою припинення державної служби заступнику начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_1 16.10.2019 року (а.с. 12 - 13).
З позивачем проведено розрахунок та 16.10.2019 року складено акт прийому - передачі справ і довіреного майна у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 (а.с. 50 - 52).
Не погоджуючись з оскаржуваними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу».
Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону).
Пунктом 1 частини 1 статті 88 Закону №889-VIII визначено, що підставою для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Зі змісту абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України" також вбачається, що під час розгляду адміністративних справ, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, Кодексу законів про працю України.
Так, згідно пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Згідно з ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 40, 51 КЗпП України та ст. 88 Закону України "Про державну службу", звільнення працівника допускається лише після надання роботодавцем пропозицій щодо всіх наявних вакансій, на які може претендувати працівник та у разі відмови працівника від запропонованих йому робіт (посад).
Зміст оскаржуваних наказів Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року №1642-о "Про припинення державної служби" та Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року №299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" не містить інформації щодо запропонованих вакансій та пропозицій переведення позивача на іншу роботу (посаду).
Крім того, з відзиву на позов ДФС України також не встановлено, що при звільненні було запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу (вакантну посаду), що свідчить про порушення з боку ДФС України норм діючого законодавства щодо звільнення позивача. У відзиві на позов представник ДФС України зазначив, що положення статті 40 КЗпП України взагалі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 КЗпП України, відтак установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08 травня 2019 року по справі №813/2091/16 (адміністративне провадження №К/9901/22992/18), від 24 липня 2019 року по справі № 813/1494/17 (адміністративне провадження № К/9901/29658/18), від 24 січня 2020 року по справі №813/3984/17 (адміністративне провадження №К/9901/48363/18), яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, звільнення позивача на підставі на підставі пункту 1 частини 1 статті 88 Закону України "Про державну службу" є протиправним, адже в порушення норм трудового законодавства відповідачі, видаючи спірні накази, не виконали законодавчого обов'язку запропонувати працівнику, який підлягає звільненню у зв'язку з поновленням на посаді працівника, який раніше виконував цю роботу, іншу роботу (вакантну посаду).
У відзиві на позов, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 Харківська митниця ДФС зазначила, що оскаржуваний наказ Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" не підлягає скасуванню, оскільки є виконаним та таким, що вичерпав свою дію.
Суд не приймає до уваги таку позицію відповідача, оскільки в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 (пункт 5) мова йде про ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування, які є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
З огляду на наведене, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-о "Про припинення державної служби", наказу Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України", а також поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС.
З приводу позовної вимоги щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 17.10.2019 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на посаді, суд зазначає наступне.
Положеннями частини 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно положень абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно з довідкою Харківської митниці ДФС від 14.11.2019 року №20.70.05.02/124, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на момент звільнення становила 20 621,38 грн., а середньоденна заробітна плата - 981,97 грн. (а.с. 14 - 15).
ОСОБА_1 з посади заступника начальника Харківської митниці ДФС звільнено 16.10.2019 року (наказ Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о).
Період вимушеного прогулу позивача за період з 17.10.2019 року (перший робочий день після звільнення) по дату прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді (14.02.2020 року) складає повні 3 місяці (листопад, грудень 2019 року та січень 2020 року) та 21 робочий день (з 17.10.2019 року по 31.10.2019 року - 11 робочих днів; з 01.02.2020 року по 14.02.2020 року - 10 робочих днів).
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає до відшкодуванню позивачу, становить 82 485,51 грн.. з яких: 61 864,14 грн. - за три місяці (листопад - грудень 2019 року, січень 2020 року); 20 621,37 грн. - за 21 робочий день (з 17.10.2019 року по 31.10.2019 року, з 01.02.2020 року по 14.02.2020 року).
В довідці Харківської митниці ДФС від 14.11.2019 року №20.70.05.02/124 також зазначено, що сума середньої місячної заробітної плати є нарахованою без здійснення утримання податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (а.с. 14 - 15).
Отже, суд дійшов висновку про стягнення з Харківської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82 485,51 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Пунктами 2 та 3 частини 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 , на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
За таких підстав, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання щодо судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), Харківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39534151, адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б), третя особа: заступник начальника Харківської митниці ДФС Сердюк Юрій Олександрович (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-б) про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-о "Про припинення державної служби" та наказ Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України".
Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС.
Стягнути з Харківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39534151) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82485 (вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 51 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 20621 (двадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 38 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2020 року.
Суддя О.В.Шевченко