Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 лютого 2020 р. № 520/797/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.09.2019 №60 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 17.09.2019 призначити пенсію за вислугу років, перевести з пенсії за інвалідністю на пенсію за вислугу років та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років з 17.09.2019, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, згідно з довідкою прокуратури Харківської області від 16.09.2019 за №18-244, без будь-яких обмежень або виключень з цієї статті, без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії і граничного розміру пенсії і проводити перерахунки в подальшому при підвищенні розміру заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду від 23.01.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що його рішення є правомірним, тому що в нього немає підстав для здійснення призначення пенсії позивачу за вислугу років.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 17.09.2019 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та просила перевести з пенсії за інвалідністю на пенсію за вислугу років та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 17.09.2019, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, згідно з довідкою прокуратури Харківської області від 16.09.2019 за №18-244, без будь-яких обмежень або виключень з цієї статті, без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії і граничного розміру пенсії і проводити перерахунки в подальшому при підвищенні розміру заробітної плати.
До заяви про призначення пенсії позивач додала копії паспорта, ідентифікаційного коду, трудової книжки, оригінали двох довідок про складові заробітної плати, виданих прокуратурою Харківської області за №18-244 від 16.09.2019 року про складові заробітної плати (посадовий оклад 5660,00 грн., надбавка за класний чин 2000,00 грн., надбавка за вислугу років 2264,00 грн.) та №18-244 від 16.09.2019 року про складові заробітної плати надбавки, премії та інші виплати за період з 01.09.2017 року по 31.08.2019 року (що становили 507909,69 грн., індексація грошових доходів 2907,99 грн.)
За наслідками розгляду звернення, позивач отримала рішення відповідача №60 від 20.09.2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком. У своєму рішенні відповідач посилається на те, що на даний час пенсія працівникам прокуратури призначається відповідно ЗУ „Про прокуратуру” в редакції 15.07.2015. На час звернення ОСОБА_1 до управління із заявою про призначення пенсії, ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ. яка регулювала порядок призначення пенсії, втратила чинність.
Суд зазначає, що вимогу призначити пенсію згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001 №92663-ІІІ позивач обґрунтовує тим, що в порядку, передбаченому Законом України "Про прокуратуру", вона була прийнята на роботу в прокуратуру Харківської області і призначена на посаду з 08.04.1996 року та розраховувала на гарантії, які надаються державою працівникам прокуратури (в тому числі гарантій щодо пенсійного забезпечення). З цього часу і по сьогоднішній день виконувала і виконує функціональні обов'язки працівника прокуратури України, що діяли на той час та сьогодні, і займала різні посади.
Закон України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001 №92663-ІІІ передбачав, що відпрацювавши в органах прокуратури понад 20 років на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, позивач матиме право на призначення пенсії в розмірі 90% від заробітної плати.
З 27.04.2010 позивач перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію, яка призначена їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з інвалідністю від загального захворювання (номер пенсійної справи 963260188330).
Позивач вважає, що має право на переведення з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За змістом положень ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У період роботи позивача в органах прокуратури частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 (в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668), передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Частиною 5 цієї статті встановлювалося, що до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, у тому числі стажистами та слідчими, на виборних посадах у державних органах, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися у прокуратуру, половина навчання у вищих навчальних закладах.
Правила щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) поширюються не тільки на прокурорів, які мали необхідний трудовий стаж, що надавав їм право на призначення пенсії за вислугу років до введення в дію нового правового регулювання, але й тих, хто почав свою професійну діяльність на посаді прокурорів у період дії законодавства, яке передбачало право на призначення пенсії за вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років.
На теперішній час діє Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 (далі - Закон № 1697)
У ч. 1 ст. 86 цього Закону № 1697 встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
З наведеного вбачається, що ст. 86 Закону № 1697 збільшено стаж роботи, що дає позивачу право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 (у редакції закону від 12.07.2011) з 20 років до 24 років, що є звуженням його прав у розумінні Конституції України.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, стаж вислуги, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", складає більше 20 років. До нього входить половина строку навчання за спеціальністю «Правознавство» (денна форма навчання за державним замовленням); робота в органах прокуратури (на посадахстажиста, помічника прокурора, прокурора - з 08.04.1996 по дату звернення за призначенням пенсії - 17.09.2019). Тобто, станом на дату звернення стаж позивача на посадах прокурорів складає 23 роки 6 місяців 24 дні.
Отже, позивач має право для призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (більше 26 років 5 місяців вислуги та більше 20 років роботи на прокурорських посадах).
Суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З урахуванням викладеного, відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії мав застосувати положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, оскільки внесеними вказаним Законом, а також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 змінами, в порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі "Міллер проти Австрії'" від 16 грудня 1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і у рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Аналогічні висновки містяться в правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п. 23 рішення «Кічко проти України» від 08.11.2005, а саме якщо правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Таким чином, відновлення права позивача на призначення пенсії полягає у зобов'язанні відповідача з 17.09.2019 призначити пенсію за вислугу років, перевести з пенсії за інвалідністю на пенсію за вислугу років та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 17.09.2019, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, згідно з довідкою прокуратури Харківської області від 16.09.2019 за №18-244, без будь-яких обмежень або виключень з цієї статті, без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії і граничного розміру пенсії і проводити перерахунки в подальшому при підвищенні розміру заробітної плати.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.09.2019 №60 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) з 17.09.2019 призначити пенсію за вислугу років, перевести з пенсії за інвалідністю на пенсію за вислугу років та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), пенсію за вислугу років з 17.09.2019, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, згідно з довідкою прокуратури Харківської області від 16.09.2019 за №18-244, без будь-яких обмежень або виключень з цієї статті, без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії і граничного розміру пенсії і проводити перерахунки в подальшому при підвищенні розміру заробітної плати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), сплачену суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов