19 лютого 2020 р. Справа № 480/5056/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - А.Б. Діски, розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання довідки недійсною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач) та з урахуванням уточнення позовних вимог просила:
1) визнати довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 13.09.2019 №22203/0307-04 недійсною;
2) визнати довідки, видані відокремленим управлінням «Шахтоуправління «Волинське» державного підприємства «Торезатрацит», як документи, що видані на території України;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач звернулася до Головного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Листом від 13.09.2019 року № 22203/0307-21 позивача було повідомлено про те, що страховий стаж складає 22 роки 8 місяців 8 днів, в тому числі до стажу роботи для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зараховано 8 місяців 28 днів за період роботи в ТОВ "Подільськінвест" з 01.02.2007 року по 28.10.2007 року, а відтак було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю права на призначення даного виду пенсії. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її право на пенсію.
Ухвалою суду від 10.12.2019 року позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу було надано час для усунення недоліків позову.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою суду від 02.01.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання довідки недійсною, визнання довідок та зобов'язання вчинити дії, в частині вимог про визнання довідок, що видані відокремленим управлінням «Шахтоуправління «Волинське» державного підприємства «Торезатрацит», як документів, що видані на території України.
Ухвалою від 02.01.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання довідки недійсною та зобов'язання вчинити дії до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представником відповідача подано до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що 30.07.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області звернулась ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Після опрацювання наданих документів головним управлінням прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідно до наданих документів страховий стаж складає 22 роки 8 місяців 8 днів, в тому числі до стажу роботи для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зараховано 8 місяців 28 днів за період роботи в ТОВ "Подільськінвест" з 01.02.2007 по 28.01.2007 року. Таким чином підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні (а.с. 44-45). Також відповідач зазначає, що призначення та виплата пенсії є його дискреційним повноваженням.
Ухвалою суду від 12.02.2020 було призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з довідкою від 16.03.2017 року № 0000143718 ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа (а.с. 71).
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 30.07.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058.
Листом від 13.09.2019 року № 22203/0307-21 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до наданих нею документів страховий стаж складає 22 роки 8 місяців 8 днів, в тому числі до стажу роботи для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зараховано 8 місяців 28 днів за період роботи в TOВ "Подільськінвест" з 01.02.2007 по 28.10.2007. За таких обставин, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю права на призначення даного виду пенсії (а.с.10).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Згідно ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно зі абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2019 року № 22203/0307-21, страховий стаж позивача складає 22 роки 8 місяців 8 днів, в тому числі до стажу роботи для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зараховано 8 місяців 28 днів за період роботи в TOВ "Подільськінвест" з 01.02.2007 року по 28.10.2007 року (а.с. 10).
При цьому суд зазначає, що в трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 містяться записи про те, що ОСОБА_1 з 21.07.1987 року працювала в Шахтоуправлінні "Волинське" Торезьке виробниче об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" (в подальшому відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості СССР від 22.12.1988 року № 242, переіменовано на шахту "Річна" Торезьського виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" (а.с. 14) на посаді телефоністки, з 21.07.1989 року на посаді помічника електрослюсаря, з 20.06.1990 року на посаді телефоністки дільниці зв'язку, з 20.10.1990 року на посаді машиніста підйому (в подальшому, відповідно до наказу Торезьського виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" від 09.09.1995 року № 139, шахту "Річна" Торезьського виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" переіменовано на Шахтоуправління "Волинське" Торезьського виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" та відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 28.06.1996 року № 297, переіменовано Державне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Волинське) (а.с. 14), з 22.10.1999 по 19.02.2001 року позивач працювала на посаді телефоністки дільниці зв'язку (а.с. 57-59).
Записи в трудовій книжці здійснено з посиланням на відповідні накази, як на підстави внесення записів, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.
У той же час, відповідачем у спірному рішенні взагалі не обгрунтовано підстави незарахування зазначеного періоду до стажу роботи для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою надавались до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області інші документи на підтвердження наявності трудового стажу для призначення пільгової пенсії, оцінки яким відповідачем також надано не було.
Суд зазначає, що відповідачем у рішенні про відмову в призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах взагалі не зазначено підстав для неврахування іншого стажу, окрім стажу роботи в ТОВ "Подільськінвест". Проте, у відзиві представник відповідача зазначав, що довідки, які просить визнати позивачка, видані "Шахтоуправлінням "Волинське". А відповідно до п.2, 3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважається незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий такими органами та/або особами є недійсними та не створює правових наслідків.
Суд вбачає, що позивачкою для підтвердження трудового стажу для призначення пенсії було надано довідки, видані на тимчасово окупованій території відокремленим управлінням "Шахтоуправління "Волинське" (а.с. 11-25).
Тому вважає за необхідне зазначити, що правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, ст.9 Законом № 1207-VII, відповідно до ч.ч.1,2,3 якої, дійсно, як зазначав орган Пенсійного фонду, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, суд наголошує, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Частиною 1 статті 17, ст. 18 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Тому, вищезазначені доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки обставина захоплення незаконними озброєними формуваннями території, на якій розташовані підприємства не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН, так як їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян з незалежних від них причин.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянка України, позивачка наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 справа №711/10426/16-а, від 28.08.2018 справа №175/4336/16-а, від 25.09.2018 справа №242/65/17, від 11.07.2019 справа №423/1156/17.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відмова у призначені пенсії ОСОБА_1 , викладена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2019 року №111. З урахуванням того, що вказане рішення не містить підстав для незарахування до стажу роботи для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періодів роботи на посадах, які таке право надають, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2019 року №111 не може відповідати критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.
Позивачка просить визнати довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 13.09.2019 №22203/0307-04 недійсною, проте, суд наголошує, що відмова у призначені пенсії ОСОБА_1 , викладена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2019 року №111, а тому, належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2019 року № 111.
Позивачкою заявлено вимоги про зобов'язання відповідача призначити їй пенсію на пільгових умовах.
Проте, на думку суду, такі вимоги є передчасними, позаяк згідно вимог Закону №1058-ІV для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно встановити вік особи, стаж роботи, стаж роботи на відповідних роботах.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2019 про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням таких висновків суду: під час вирішення питання про наявність у позивача стажу, який дає право на призначення пенсії за списком №2 та про розмір заробітної плати позивача за відповідний період орган Пенсійного фонду України, крім інших документів, повинен врахувати трудову книжку позивача та не може відхилити довідки, видані ОСОБА_1 про підтвердження стажу №01-605 та про заробітну плату від 06.08.2019 №01-1115 та №01-1116 лише з підстав їх видання посадовими особами товариства, які знаходяться на непідконтрольній території.
З огляду на такий висновок суду, вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пільгову пенсію задоволенню не підлягають.
Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору у розмірі 768,40 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 04.12.2019 року (Укрпошта) (а.с. 3).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання довідки недійсною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2019 року № 111.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 30.07.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска