Ухвала від 20.02.2020 по справі 460/4312/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

20 лютого 2020 року м. Рівне №460/4312/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні питання щодо наявності підстав для зупинення провадження в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, за змістом якого просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахувати та виплатити доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 24.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.02.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу №510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80894542).

У вказаному судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду визначено виняткові правові проблеми, головним чином, які полягають у необхідності формування правових позицій, а саме:

1. Чи можуть cудами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?

2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?

3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?

4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду України 26.06.2019 прийнято до розгляду справу №510/1286/16-а.

Проаналізувавши матеріали даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що правовідносини у адміністративних справах є подібними. Зокрема, у судів виникло питання щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження дій пенсійного фонду щодо перерахунку пенсійних виплат.

З метою правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №460/4312/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №510/1286/16-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дудар О.М.

Попередній документ
87705809
Наступний документ
87705811
Інформація про рішення:
№ рішення: 87705810
№ справи: 460/4312/19
Дата рішення: 20.02.2020
Дата публікації: 21.02.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Повернуто (20.07.2021)
Дата надходження: 09.06.2021
Предмет позову: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій