20 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4705/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4705/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
02 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:
- від 18.06.2019 №Ф-5303-50 на суму 5111,34 грн;
- від 18.06.2019 №Ф-5303-50У на суму 5111,34 грн;
- від 27.11.2018 № Ф-5303-50У на суму 15819,54 грн;
- від 27.11.2018 № Ф-5303-50 на суму 15819,54 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що єдиний соціальний внесок повинні сплачувати, зокрема, фізичні особи-підприємці, тоді як суб'єкти підприємницької діяльності фізичні особи, які не пройшли державну реєстрацію у відповідності до нового закону, не є платниками єдиного внеску. Вказувала, що після початку дії Єдиного державного реєстру не вчиняла жодних дій щодо набуття статусу фізичної особи-підприємця, заяв та документів державному реєстратору не подавала, тому й не зареєстрована у статусі фізичної особи-підприємця, як на це вказує відповідач. Крім того зауважила, що з 01.12.2001 по 01.10.2013 перебувала у трудових відносинах із ТОВ "Торгтрансервіс", а з 01.11.2013 перебуває у трудових відносинах із ТОВ НВП "Агрогазсервіс". З 2004 року позивач отримує дохід виключно у вигляді заробітної плати, з якої в повному обсязі утримуються всі види податків і зборів.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду 23.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
10.01.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, відповідно до яких позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області з 25.06.2001 на загальній системі оподаткування. Звітність по ЄСВ за період 01.01.2017 по 31.05.2019 до ДПІ у м. Полтаві не подавалася. Фізичних осіб-підприємців, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначено платниками єдиного внеску. Обов'язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою статті 6 цього ж Закону. У зв'язку з цим вважає, що органом доходів і зборів здійснено розрахунок єдиного внеску та надіслано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) у відповідності до положень чинного законодавства.
Суд розглядає дану справу на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
З наявних матеріалів суд встановив, що ОСОБА_1 25.06.2001 пройшла передбачену чинним на той час законодавством процедуру державної реєстрації, внаслідок чого набула правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи.
27.11.2018 ГУ ДФС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, сформувало й направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5303-50 на суму 15 819,54 грн (а.с. 81).
Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску станом на 31.10.2018, а саме:
- зі строком сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік);
- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн (І квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн (ІІ квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн (ІІІ квартал 2018 року).
18.06.2019 ГУ ДФС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5303-50 на суму 21030,90 грн (а.с. 80).
Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску станом на 31.05.2019, а саме:
- зі строком сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік);
- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн (І квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн (ІІ квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн (ІІІ квартал 2018 року);
- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн (ІV квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн (І квартал 2019 року).
Вимоги надсилалися контролюючим органом позивачу рекомендованим листом з повідомленням, однак були повернуті поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
25.02.2019 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано узгоджену вимогу від 27.11.2018 №Ф-5303-50У на суму 15 819,54 грн. (літера "У" - інформація щодо узгодження вимоги) та направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання (а.с. 79).
18.10.2019 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано узгоджену вимогу від 18.06.2019 №Ф-5303-50У на суму 5211,36 грн. (літера "У" - інформація щодо узгодження вимоги) та направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання (а.с. 81).
Вважаючи спірні вимоги протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом, вимагаючи їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).
За змістом статті 1 вказаного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 2 частини першої цієї ж статті визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці (крім тих, що перебувають на спрощеній системі оподаткування), зареєстровані у встановленому законом порядку.
При цьому, лише з 01.01.2017 (з прийняттям Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ) запроваджено саме обов'язок фізичних осіб-підприємців сплати єдиного внеску незалежно від отримання доходу.
Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV, який набрав чинності з 01.07.2004 (в редакції, чинній станом на 31.03.2005, надалі - Закон №755-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.
За визначенням частини 1 статті 4 Закону №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до часини 1 статті 42 Закону №755-IV, для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;
- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Згідно з частиною 1 статті 46 Закону України №755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 46 Закону України №755-IV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Отже, державна реєстрація засвідчує не лише факт припинення статусу підприємця, але й факт його набуття.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач після початку дії Єдиного державного реєстру не вчиняв жодних дій щодо набуття статусу фізичної особи-підприємця, заяв та документів державному реєстратору не подавав.
Протилежного відповідачем не доведено.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №755-IV державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.
Як вже зазначалося вище, позивач не зверталася до державного реєстратора з жодними заявами, а тому має свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, що видане до 2002 року, тоді як свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка, як це передбачено Законом №755-IV, не отримувала.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання" від 01.07.2010 №2390 (надалі - Закон №2390), процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону №2390).
Закон №2390 набув чинності 03.03.2011, а тому з 03.03.2012 свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, видане позивачу до 2002 року, є недійсним в силу вимог закону.
Враховуючи встановлений в силу закону факт недійсності виданого позивачу свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, станом на 01.01.2017 (дата початку періоду, за який позивачу нараховано єдиний внесок) та на час винесення контролюючим органом вимог про сплату боргу у зв'язку з обліком ОСОБА_1 у статусі фізичної особи-підприємця, за відсутності доказів фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності, як фізичною особою-підприємцем, суд зазначає, що у відповідача відсутні нормативні підстави для нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 1 квартал 2019 року, оскільки позивач у цей період не пройшов передбаченої чинним законодавством процедури реєстрації у статусі фізичної особи-підприємця.
Відтак, ОСОБА_1 не входить до кола платників ЄСВ у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформульованою в постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, яка є обов'язковою для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
До того ж відповідач не врахував тих обставин, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, позивач зазначає, що є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник.
З 2014 року по 2017 рік єдиний внесок за позивача сплачував її роботодавець, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Агрогазсервіс", що підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за Формою ОК-7 (а.с. 15-16).
Дохід - це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу. Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку). Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.
Але у цій справі позивач підприємницьку діяльність у спірний період не здійснював.
Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
За інакших умов, тобто за умови сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, це призведе до подвійної його сплати (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Тож з огляду на відсутність у позивача у спірний період обов'язку зі сплати єдиного внеску, відповідач безпідставно сформував спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2019 №Ф-5303-50 на суму недоїмки у розмірі 21030,90 грн та від 27.11.2018 № Ф-5303-50 на суму 15819,54 грн.
Отже, позов у частині вимог щодо визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2019 №Ф-5303-50 та від 27.11.2018 № Ф-5303-50 підлягає задоволенню.
Стосовно ж позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 18.06.2019 №Ф-5303-50У на суму 5111,34 грн та від 27.11.2018 № Ф-5303-50У на суму 15819,54 грн, суд зазначає наступне.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд вже роз'яснював позивачу, що індекс "У", який проставляється в номері вимоги, означає лише те, ця вимога узгоджена та не змінює сум до сплати.
Однак, це не допомогло, позивач зміст позовних вимог коригувати не стала.
Тож суд ще раз роз'яснює, що пунктами 1-4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги; інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, підшивається і примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд; у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 Закону, підшивається і копія рішення про списання.
Матеріалами справи підтверджено ту обставину, що спірні вимоги надсилалися контролюючим органом позивачу рекомендованим листом з повідомленням, однак були повернуті поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно зі ст. 25 Закону №2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному або в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
Відповідно до пункту сьомого розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Так, 25.02.2019 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано узгоджену вимогу від 27.11.2018 №Ф-5303-50У на суму 15 819,54 грн (літера "У" - інформація щодо узгодження вимоги) та направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання (а.с. 79).
18.10.2019 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано узгоджену вимогу від 18.06.2019 №Ф-5303-50У на суму зростання боргу (недоїмки) в розмірі 5 211,36 грн (літера "У" - інформація щодо узгодження вимоги) та направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання (а.с. 81).
Таким чином, правові наслідки для позивача створюють лише спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2019 №Ф-5303-50 на суму недоїмки у розмірі 21 030,90 грн та від 27.11.2018 № Ф-5303-50 на суму 15 819,54 грн, як рішення суб'єкта владних повноважень, правова оцінка яким надана судом вище.
Вимоги ж від 27.11.2018 № Ф-5303-50У та від 18.06.2019 №Ф-5303-50У містять лише інформацію щодо узгодження вимоги та сформовані з метою подання до органів державної виконавчої служби для їх примусового виконання.
Відтак позовна вимога про їх скасування задоволенню не підлягає.
За таких обставин позов належить задовольнити частково.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 06.11.2019 №31911 (а.с. 3).
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області у сумі пропорційній до задоволеної частини позовних вимог, яка в даному випадку становить 384,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП2665507640) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5303-50 від 27.11.2018.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5303-50 від 18.06.2019.
В решті позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП2665507640) частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун