18 лютого 2020 року м. Рівне № 460/3747/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Рівненській області № Ф-2492-17 від 03.10.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 17202,02грн. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем помилково поданий звіт за 2018 рік про нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки у даний період він був інвалідом 3 групи, і отримував пенсію по інвалідності. Оскільки позивач відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а заяв про добровільну участь у сплаті ЄСВ позивач до контролюючих органів не подавав, то відповідачем необґрунтовано не взято до уваги у контексті принципів належного урядування статус інваліда та протиправно нараховано суму ЄСВ до сплати. Відповідач не врахував всіх обставин щодо спірних відносин і не здійснив відповідні коригування, що має вплив на майновий інтерес позивача. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач подав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідач не приймав спірної вимоги. Цю вимогу прийнято іншим державним органом. Водночас додатково зазначив, що вимога прийнята відповідно до норм чинного законодавства, правил обліку та згідно процедур адміністрування ЄСВ, оскільки нарахування єдиного внеску проведено на підставі самостійно поданого звіту, тому правові підстави для скасування вимоги про сплату боргу відсутні.
Позивач відповідь на відзив не подав.
Позовна заява надійшла до суду 02.12.2019.
06.12.2019 ухвалою суду позов залишений без руху.
16.12.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову.
20.12.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши надані документи і матеріали, заяви по суті справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд виходить з огляду на таке.
Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, є Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 09.09.2013 № 455 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція № 455).
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.01.2016 .
Відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ станом на 31.12.2018 за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 17202,02грн.
Згідно довідки управління соціального захисту населення Кременецької РДА від 28.11.2019 № 04/11448, позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує державну соціальну допомогу по інвалідності ІІІ групи з дитинства.
Як стверджує позивач, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, ним поданий помилково.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі Закон № 2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Пунктом 6 частини 1 статті 1 цього ж закону, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом частини 2 Закону № 2464, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464).
Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо такі особи є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Отже, позивач, який має інвалідність та отримує соціальну допомогу, звільнений від сплати єдиного внеску за себе в силу закону.
Водночас, суд звертає увагу на те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята ГУ ДПС у Рівненській області, а позивач звертається до ГУ ДФС у Рівненській області.
Отже, відповідач у даній справі - ГУ ДФС у Рівненській області спірної вимоги не приймав, при цьому, установи ГУ ДПС у Рівненській області та ГУ ДФС у Рівненській області є різними юридичними особами.
Суд зауважує, що позивач знав про те, що оскаржувана вимога прийнята саме ГУ ДПС у Рівненській області, а не ГУ ДФС у Рівненській області, оскільки така вимога була долучена безпосередньо позивачем до матеріалів позовної заяви. Окрім того, позивач також отримав відзив на позов у якому відповідачем наведені аргументи щодо неналежного відповідача.
Натомість, позивачем до суду не надано жодної заяви чи клопотання про заміну неналежного відповідача на належного. Також позивачем залишено без реагування доводи відповідача.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 9 Кодексу).
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
У відповідності до частин третьої, четвертої статті 48 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулися не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
З врахуванням вище наведеного, суд встановив, що ГУ ДФС у Рівненській області не є належним відповідачем за даним позовом, а отже заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволеними.
Підстави для відшкодування позивачу судового збору у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2492-17 від 03.10.2019 року відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління ДФС України у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217).
Суддя Комшелюк Т.О.