Справа № 420/191/20
19 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;
представника позивача - Марочкіна В.О.;
представника відповідача - Ребець Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 13.12.2019 року, згідно якого громадянину Республіка Вірменія ОСОБА_1 , паспорт ARM НОМЕР_1 відмовлено у продовження строку перебування на території Україні; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати громадянину Республіка Вірменія ОСОБА_1 , паспорт ARM НОМЕР_2 посвідку на тимчасове проживання в Україні.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Громадянин Республіка Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до України по паспорту ARM НОМЕР_1 , дата видачі 11.04.2017 року, дійсний до 11.04.2027 року. 05.09.2018 року Відповідач у відповідному порядку видав Позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні серія НОМЕР_3 , строком дії до 05.09.2019 року. Позивач в Україні мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . 29.11.2019 року Позивач зареєстрував шлюб з гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено запис за № 1382 Суворовським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГУЮ в Одеській області, що підтверджується ОСОБА_3 про шлюб, серія НОМЕР_4 від 29.11.2019 року та мешкає разом з дружиною по АДРЕСА_2 . В грудні 2019 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про продовження строку перебування на території України та одночасно надав Відповідачу відповідні документи за переліком, який передбачений п.9 Порядку продовження строку перебування та продовження строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України (Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150). 13.12.2019 року Відповідач за результатами розгляду заяви Позивача про продовження строку перебування на території України та долучених до неї документів видав рішення про відмову в продовження строку перебування на території України, посилаючись на обґрунтованість підстав вважати, що Позивач іноземець та особа має інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження (пп.6 п.10 Порядку продовження строку перебування та продовження строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150). Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що належить до скасування.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що як вбачається з матеріалів справи, у наданій позивачем заяві від 11.12.2019 підставою продовження строку перебування на території України визначено шлюб з громадянкою України та те, що позивач буде подавати документи на оформлення посвідки на тимчасове проживання. Позивач не був обмежений у зверненні до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України у законодавчо встановлені строки, враховуючи те, що вказане звернення має обмеження в часі, зокрема - не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку. Натомість, Позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України лише 11.12.2019, тобто більше ніж через 7 днів після закінчення строку легального перебування на території України, тобто з моменту, коли сплинув 90-денний строк легального перебування на території України.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що ОСОБА_1 законно перебував на території України, а також реалізував законне право на подання заяви та документів для продовження строку перебування на території України. Законність перебування на території України підтверджується видачею Відповідачем посвідки на тимчасове проживання в Україні згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 25 Д. Відмова відповідача визначити у рішенні від 13.12.2019 року про відмову у продовження строку перебування в Україні, що порушує ч.2 ст.11 Наказу МВС України від 25.04.2012 року № 363, зареєстровано в Мінюсті України 16.05.2012 року за № 778/21091, що вказує на підтверджений факт вини Відповідача. Наявність укладеного шлюбу на законних підставах з громадянкою України, оскільки у такому випадку в залежність рішення Відповідача від 13.12.2019 року потрапляє становище дружини Позивача, яка є громадянкою України, але яка не мала звернення до Відповідача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Громадянин Республіка Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до України по паспорту ARM НОМЕР_1 , дата видачі 11.04.2017 року, дійсний до 11.04.2027 року.
Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у встановленому законом порядку 05.09.2018 року видало ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні, терміном дії до 05.09.2019 року.
Відповідно до довідки від 04.09.2019 ОСОБА_4 посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3 , строком дії до 05.09.2019 року, повернув до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 04.09.2019 року у зв'язку з закінченням строку дії, відповідно до пункту 67 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.
08.09.2019 року ОСОБА_1 виїхав за межі території України та 08.09.2019 року в'їхав на територію України через пункт пропуску державного кордону Кучурган.
05.12.2019 року ОСОБА_1 виїхав за межі території України та 05.12.2019 року прибув до України через пункт пропуску державного кордону Кучурган.
07.12.2019 року ОСОБА_1 за порушення правил перебування іноземних громадян в Україні, що виразилося в ухиленні від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування на її території, притягнуто до відповідальності та накладено штраф відповідно до ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
11.12.2019 ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України, в якій просив продовжити строк перебування на території України до 09.01.2020 року, в якості підстави зазначено «інше» (уклав шлюб з громадянкою України, буду подавати документи на оформлення посвідки на тимчасове проживання).
13.12.2019 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняло рішення, яким громадянину Республіка Вірменія ОСОБА_1 , паспорт ARM НОМЕР_1 , відмовлено у продовження строку перебування на території Україні на підставі пп.6 п.10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом; нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, визначає процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Згідно з п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Відповідно до пп.1 п.6 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в'їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов'язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в'їзду в Україну.
Згідно з п.8 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.
Відповідно до п.8 Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України, затвердженого Наказом МВС України 25.04.2012 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 року за № 778/21091, працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про продовження строку перебування на території України вивчає обґрунтованість наведених підстав стосовно необхідності продовження строку перебування, перевіряє дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відміток про реєстрацію (відмітки органів охорони державного кордону «В'їзд» («Виїзд») або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні) чи продовження строку перебування, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їх паспортних документах, з даними, що містяться в цих зверненнях, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні та завіряє копії прийнятих документів своїм підписом.
Таким чином, основною умовою для подання іноземцем заяви про продовження строку перебування (за наявності законних підстав) є його перебування на території України на законних підставах, іншими умовами є: подання цієї заяви не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України; наявність законних підстав для продовження строку перебування на території України.
Як вже було зазначено судом вище, у поданій заяві від 11.12.2019 року позивачем в якості підстави продовження строку перебування на території України визначено шлюб з громадянкою України, та те, що він буде подавати документи на оформлення посвідки на тимчасове проживання.
Згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про імміграцію» особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2019 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і вже 29.11.2019 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з пп.6 п.10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження.
Суд погоджується з відповідачем, що позивач не був обмежений у зверненні до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України у законодавчо встановлені строки, враховуючи те, що вказане звернення має обмеження в часі, зокрема - не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку.
Разом з цим, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України лише 11.12.2019, тобто після закінчення строку легального перебування на території України.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 13.12.2019 року про відмову громадянину Республіка Вірменія ОСОБА_1 в продовженні строку перебування на території Україні прийняте в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення складено 20 лютого 2020 року.
Суддя М.М. Кравченко