Справа № 420/7200/19
20 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 010707307; зобов'язання зняти податковий борг в сумі 10 876,49 грн на виконання постанов ООАС від 16.12.2014 № 815/3273/14, від 08.07.2014 № 815/3552/14; зобов'язати скасувати донараховані кошти в сумі 4 221,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в спірному податковому повідомленні-рішенні № 0107075307 від 15.05.2019 вказано, що штрафні санкції у розмірі 3019 гр. 65 коп. були нараховані відповідно до акту 004456/15-32-53-07/ НОМЕР_1 від 15.05.2019, про існування якого позивачу нічого не відомо. Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив останнє в адміністративному порядку, за результатами чого отримав рішення ДПС України від 11.11.2019 № 8934/6/99-00-08-05-04-15, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 15.05.2019 № 0107075307 залишено без змін. В даному рішенні ДПС України вказано, що акт перевірки складено за результатами проведеної ДФС в Одеській області камеральної перевірки, на підставі аналізу даних в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 . По платежу податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування встановлено, що станом на 31.01.2014 обліковується борг у сумі 10404,66 грн, який виник за рахунок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 18.12.2008 №0004631701/2 в сумі 10576,16 грн. ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за результатами якої встановлено порушення терміну сплати податку на доходи фізичних осіб із затримкою від 366 до 1370 днів, про що складено акт перевірки від 15.05.2019 № 4456/15-32-53-07/ НОМЕР_1 . Враховуючи зазначене, за порушення термінів сплати платником узгодженої суми податкового зобов'язання ГУ ДФС в Одеській області застосовано штрафні санкції відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 №0107075307 про застосування штрафних санкцій в розмірі 3 019,65 грн (20%). Позивач не згоден із застосуванням п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу саме по відношенню до нього як фізичної особи-підприємця, так як дана норма закону застосовується виключно до платників податків юридичних осіб та суперечить вимогам п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу, якою встановлено особливий порядок погашення податкового боргу з платників податків - фізичних осіб у порівнянні з порядком погашення податкового боргу юридичних осіб. З урахуванням викладеного норми статей 95-99 ПКУ можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПКУ. За змістом пункту 87.11 статті 87 ПКУ процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. Тому вирішення справ за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи повинно здійснюватися за загальними правилами позовного провадження. Крім того, у порядку позовного провадження розглядаються вимоги про стягнення податкового боргу в цілому. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим торгом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються. виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Протиставлення процедури погашення податкового боргу з фізичної та юридичної осіб у першому випадку державна виконавча служба залучається, а в другому - ні, підтверджує, що Податковий кодекс України чітко розрізняє відповідні процедури, що відповідає правовій позиції ВАСУ в інформаційних листах від 04.05.2012 № 1198/12/12-12 та від 24.10.2013 №1484/12/13-13.
Ухвалою від 21.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
09.01.2020 до суду від ГУ ДФС в Одеській області надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити. У відзиві відтворено зміст рішення ДПС України від 11.11.2019 № 8934/6/99-00-08-05-04-15 та у підсумку констатовано правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
13.01.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Судом встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за результатами якої встановлено порушення терміну сплати на доходи фізичних осіб із затримкою від 366 до 1370 днів, за результатами якої складено акт від 15.05.2019 № 4456/15-32-53-07/ НОМЕР_1 .
На підставі вищевказаного акту перевірки за порушення термінів сплати платником узгодженої суми податкового зобов'язання ГУ ДФС в Одеській області застосовано штрафні санкції відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 0107075307 форми «Ш» (у разі застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошових зобов'язань - додаток 4 до Порядку № 1204 від 28.12.2015) про застосування штрафу 20% від суми податкового зобов'язання 15 098,25 грн, що склало 3 019,65 грн.
Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив останнє в адміністративному порядку, за результатами чого рішенням ДПС України від 11.11.2019 № 8934/6/99-00-08-05-04-15 податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 0107075307 залишено без змін, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З огляду на матеріали справи, станом на 01.01.2019 відповідно до ІКП сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 становить 8555,30 грн, яка погашена частково за рахунок сплати платником суми 3 570,35 грн (платіжне доручення № @2PL622221 від 14.02.2019).
Згідно з розрахунком штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 010707307 форми «Ш» нарахування штрафної санкції у розмірі 20% здійснено по операціях:
03/02/2015-03/02/2014 - декларація 08.12.2008 № 0004631701/2ТА5003 (366 днів) 3000 грн - 600 грн;
14/02/2019-15/08/2015 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД 21.01.2015 № 1500001656F01115 (1280 днів) 270,35 грн - 54,07 грн;
13/10/2015-02/05/2014 - декларація 08.12.2008 № 0004631701/2ТА5003 (530 днів) 1000 грн - 200 грн;
14/02/2019-15/11/2015 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД 21.01.2015 № 1500001656F01115 (1188 днів) 518,80 грн - 103,76 грн;
04/02/2016-01/02/2014 - декларація 08/12/20018 № 0004631702/2ТА5003 (734 дня) 2223 грн - 444,6 грн;
14/02/2019-20/02/2016 - декларація 29/01/2016 № 1600002375 F01001 (1091 днів) 746,15 грн - 149,23 грн;
27/01/2017-01/02/2014 - декларація 08/12/2008 № 0004631701/2ТА5003 (1092 дня) 3085,40 грн - 617,08 грн;
27/01/2017-15/03/2014 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1050 днів) 63,65 грн - 12,73 грн;
11/10/2017-15/03/2014 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1307 днів) 455,15 грн - 91,03 грн;
11/10/2017-15/05/2014 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1246 днів) 369,85 грн - 73,97 грн;
12/02/2018-15/05/2014 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1370 днів) 149 грн - 29,80 грн;
12/02/2018-15/08/2014 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1278 днів) 518,80 грн - 103,76 грн;
12/02/2018-15/11/2014 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1186 днів) 518,80 грн - 103,76 грн;
12/02/2018-20/02/2015 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1089 днів) 893,25 грн - 178,65 грн;
12/02/2018-15/03/2015 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1066 днів) 518,80 грн - 103,76 грн;
12/02/2018-15/05/2015 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (1005 днів) 518,80 грн - 103,76 грн;
12/02/2018-15/08/2015 - додаток 5 до розділу ІІІ ПД від 07/02/2014 № 1400002934 F01115 (913 днів) 248,45 грн - 49,69 грн.
За правилами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.109.2 ст.109 ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже приймаючи до уваги, що п.126.1 ст.126 ПК України пов'язує застосування штрафної санкції саме з фактом повної або часткової сплати грошового зобов'язання і розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки сплати, до вказаного моменту відсутній склад податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена наведеною правовою нормою.
З огляду на матеріали справи, на підставі акту перевірки від 06.08.2008 №642/17-01/ НОМЕР_1 ДПІ у Біляївському районі Одеської області були винесені податкові повідомлення-рішення №0003851701/0 від 02.09.2008 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 10612,61 грн та № 0003861701/0 від 02.09.2008 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 529,5 грн.
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду яких були прийняті податкові повідомлення - рішення №0003861701/2 від 08.12.2008 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 529,5 грн та № 0004631701/2 від 08.12.2008 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 10576,16 грн, а також № 0003861701/3, № 0004631701/3 від 18.02.2009.
Крім того, позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення до Одеського окружного адміністративного суду, постановою якого від 24.03.2010, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду від 15.08.2012 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову. 05.02.2014 податковим органом сформовано податкову вимогу №17-25, якою повідомлено позивача, що станом на 04.02.2014 у нього наявний податковий борг у сумі 10934,16 грн, яку він також оскаржив до ООАС, в результаті чого постановою від 08.07.2014 податкову вимогу Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.02.2014 року №17-25 скасовано.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами пп. 14.1.152 п.14.1 ст. 14 ПКУ погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до пп. 14.1.153 п.14.1 ст. 14 ПКУ податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Натомість п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд зазначає, що специфіка нарахування вказаної штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу.
В той же час, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Суд враховує, що скасування в судовому порядку податкової вимоги від 05.02.2014 року №17-25, на чому здебільшого заснований адміністративний позов, не впливає на узгоджене податкове зобов'язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями, які за результатами ініційованого позивачем судового оскарження визнано правомірними.
Отже, наведений у зазначених нормах алгоритм погашення податкового боргу (у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг) діє в межах погашення (стягнення) конкретного податкового боргу (який складається із суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені) та з урахуванням черговості виникнення кожного наступного податкового боргу.
При цьому не заслуговують на увагу посилання позивача на особливості стягнення податкового боргу з платників податків - фізичних осіб, та неможливості застосування приписів ст. 87 ПКУ до фізичних осіб-підприємців, так як останні ґрунтуються на хибному тлумаченні податкового законодавства.
За приписами п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
При цьому будь-яких застережень у використанні встановленого п. 87.9 ст. 87 ПК України алгоритму погашення податкового боргу по відношенню до фізичних осіб-підприємців ПК України не містить. Вказана норма застосована податковим органом цілком правомірно та жодним чином не обмежує податковий орган в прийнятті відповідного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції.
Посилання позивача на приписи ст. ст. 95-99 та п.87.11 ПК України в контексті спірних правовідносин є недоречним, так як прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та особливості стягнення податкового боргу з фізичної особи нічого спільного в контексті цього спору не мають. В даному випадку податковим органом жодних дій щодо стягнення податкового боргу з позивача не вчинялося, а лише застосовано автоматичні наслідки камеральної перевірки шляхом застосування відповідного штрафу по узгодженому податковому зобов'язанню. При цьому в подальшому податковий орган жодним чином не обмежений у зверненні до суду із позовом про стягнення з позивача визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням штрафу.
Беззмістовними також є посилання позивача на інформаційний лист ВАС України від 04.05.2012 № 1198/12/12-12, яким доведено до відома судів особливості розгляду звернень податкових органів щодо стягнення в аспекті спеціального провадження, передбаченого 183-3 КАС України у відповідній редакції цього Кодексу; рівно як і на лист від 24.10.2013 № 1484/12/13-13, яким роз'яснено питання виконання відповідних судових рішень про стягнення податкових боргів в аспекті видачі виконавчих листів. Особливість порядку погашення податкового боргу з платників податків - фізичних осіб в контексті вказаних листів полягає у виконанні судового рішення органом виконавчої служби відповідного судового рішення. При цьому суд звертає увагу позивача на його статус підприємця та на помилковість його уявлення про непоширення на нього в статусі ФОП ст.ст. 95-99 ПКУ, проте це не має жодного відношення до предмету даного спору, а відповідні доводи позивача позбавлені сенсу.
Зі змісту адміністративного позову вбачається нерозуміння позивачем наслідків скасування в судовому порядку податкової вимоги та одночасне залишення в силі податкових повідомлень-рішень в іншому судовому провадженні, які слугували підставою для виникнення податкового боргу. Суд звертає увагу позивача, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Крім того, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). При цьому скасування податкової вимоги жодним чином не вплинуло та не мало наслідком анулювання узгодженого податкового боргу, визначеного відповідними податковими повідомленнями-рішеннями (які за наслідками судового оскарження залишені в силі), в чому переконаний позивач.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В той же час слід зазначити, що ухвалення законного і обґрунтованого рішення у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає надання судом оцінку кожному доводу сторін на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження залучених до матеріалів справи доказів.
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк