13.02.2020 ЄУН 337/151/20
Провадження 2/337/598/2020
13.02.2020 року Хортицкий районний суд м. Запоріжжя
в складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.
за участю секретаря - Шаповалової А.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максима Григоровича ( АДРЕСА_3 ) про визнання права власності в порядку спадкування, -
15.01.2020 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Ухвалою суду від 20.01.2020р. відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання 13.02.2020 року .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_4 . Позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, але він позбавлений можливості оформити право на спадщину за законом у нотаріальному порядку, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючого документа на квартиру. Просить суд визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Позивач, представник позивача адвокат Мєдвєдєва А.В. в судове засідання не з'явилися. Представник позивача адвокат Мєдвєдєва А.В. подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують повністю, просять його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , подав заяву, в якій зазначив що позов визнає, просить справу розглянути у його відсутність.
Третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г. в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Встановивши фактичні обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про можливість ухвалення рішення про визнання права власності на майно в порядку спадкування і вважає встановленими такі факти і відповідні їм правовідносини.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз'яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С. за р№1135, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.01.2020р.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20 травня 2017 року померла ОСОБА_3 , про що Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області був складений відповідний актовий запис №216.
Факт родинних відносин підтверджується копіями свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 20.01.1944р, свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 , де в графі батьки записані: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , де в графі батько зазначений ОСОБА_5 . Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , де прізвище ОСОБА_4 , після одруження - ОСОБА_3 .
До складу спадкового майна входить квартира за адресою: АДРЕСА_4 .
Як вбачається з копії спадкової справи заведеної після померлої ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Гура М.Г. від 16.12.2019р. №579/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до ч. 1ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 ЦК України.
Відповідно до п.3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
На підставі ст.1268,1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1ст. 1297 ЦК України).
Право власності в України повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.
Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника та порушує ч.1ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.
Як роз'яснено в листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зіст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1220 та ч. 1 ст.1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Нормами ст.1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту свого права передбачений законом і відповідає йому.
Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 317, 319, 392, 1218, 1262, 1265, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 76-81, ч.3 ст.200, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максима Григоровича ( АДРЕСА_3 ) про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Суддя Л.Г. Салтан