Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1006/19
Провадження № 2/499/70/20
Іменем України
19 лютого 2020 року смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів,
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19.04.2013 року з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 486 гривень щомісячно.
Позивачка посилається, що ч.2 ст.182 СК України передбачено мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому просить суд змінити розмір аліментів та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини доходів гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач зазначені позовні вимоги в ході підготовчого розгляду справи визнав частково а саме щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням законної сили .
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про уточнення позовних вимог, а саме просила суд стягувати з відповідача аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням законної сили, як то визнає відповідач та клопотання про розгляд справи у її відсутність.
У судове засідання відповідач не з'явився надано заяву про слухання справи у відсутність відповідача.
Відповідно до ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19.04.2013 року з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 486 гривень щомісячно.
Позивачка просить збільшити аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття, посилаючись та обґрунтовуючи позовну вимогу змінами в законодавстві.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з такого.
У відповідності до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 08.07.2017 року внесені зміни до ч.2 ст.182 СК України, якою визначено наступне: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Внесення останніх змін до законодавства в частині встановлення нового мінімального рівня аліментів слід розглядати тим випадком, що дозволяє звернутися до суду щодо зміни їх розміру.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Доведеною є та обставина, що згідно рішення суду з відповідача стягуються аліменти в розмірі 486,00 гривень щомісячно, та як сам розмір аліментів так і гарантований мінімальний розмір є значно меншим мінімального розміру аліментів, котрий визначений законодавством.
Задовольняючи позов, суд бере до уваги, що відповідач сплачує аліменти в розмірі, котрий згідно вищенаведеної норми та з урахуванням Закону України «Про державний бюджет України на 2020 р» не є мінімальним, оскільки є меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не позбавляє платника чи одержувача аліментів права звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів, відповідно до положень статті 192 СК України, оскільки дана норма дає право особі звернутись до суду і в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Наведене свідчить про те, що на день постановлення даного рішення розмір прожиткового мінімуму суттєво змінився в бік його збільшення, а тому розмір раніше присуджених аліментів не в повній мірі задовольняє мінімальні потреби дитини, оскільки відповідно зросли затрати на утримання, навчання, лікування, які несе лише позивач.
З матеріалів справи вбачається, що з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, погіршився матеріальний стан одержувача аліментів, оскільки, як встановлено судом позивач по справі, відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19.04.2013 року повинна отримувати аліменти від відповідача на утримання неповнолітньої дитини щомісяця в розмірі 486 грн, в той час, як діючим законодавством передбачено, що мінімальний розмір аліментів не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що погіршує матеріальне становища як позивача, так і неповнолітньої дитини сторін по справі.
Також судом взято до уваги практику Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 травня 2018 року по справі № 581/638/17-ц, де суд касаційної інстанції зазначив, що розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись. Прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.
Тому суд вважає, що позовна вимога про зміну розміру аліментів підлягає задоволенню.
Даний розмір аліментів жодним чином не є надмірним з точки зору звичайних і необхідних потреб неповнолітньої дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Визначення аліментів у меншому розмірі порушить як вимоги вищенаведеної норми закону, так і конституційні права, гарантії дитини та не забезпечить звичайних потреб та її достатній рівень життя, який їй гарантовано Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Таким чином, суд враховуючи стан здоров'я, матеріальне становище дитини, її потреби, матеріальне становище платника аліментів та виходячи з визначеного законодавством рівного обов'язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, інфляційних процесів, що відбувалися у державі впродовж періоду з 2013 по 2020 роки, приходить до переконання, що встановлений раніше розмір аліментів рішенням суду підлягає збільшенню, у сукупності наведеного, судом визнається необхідним та достатнім збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення, що присуджені до стягнення з відповідача на користь позивача, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, рішення прийнято на її користь, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.
В силу ч.1 п.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-184, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 10, 76, 141, 244-245, 280-282 ЦПК України, ст. 3, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зміну розміру стягнення аліментів - задовольнити.
Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 згідно рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19 квітня 2013 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно , починаючи з дня набранням рішення законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток державного бюджету України судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліменти на утримання неповнолітньої дитини, в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Р. М. Тимчук