Ухвала
Іменем України
26 липня 2007 року
Справа № 2-19/8234-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Антонової І.В.,
Ткаченка М.І.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Іва" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 5 квітня 2007 року по справі № 2-19/8234-2006А
за позовом приватного підприємства "Іва" (вул. Шевченка, 4, Красногвардійське, 97000)
до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим (вул. Радянська, 11,Красногвардійське,97000)
про визнання неправомірної вимоги про сплату боргу
Приватне підприємство «Іва» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим про сплату боргу № Ю-369 від 9 листопада 2005 року з тих підстав, що підприємством, як платником єдиного податку, сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснювалась відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який є спеціальним законом відносно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому не має заборгованості перед позивачем.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування повинна здійснюватися відповідно до його вимог. У зв'язку з тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 березня 2005 року № 58-р припинено стягнення заборгованості, пені та штрафу за 2004 рік -1 квартал 2005 року, відповідачем правомірно нарахована недоїмка з 1 квітня 2005 року.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, вважаючи її прийнятою при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачає, що платники єдиного податку не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, так як сплачують цей збір у сумі єдиного податку, 42% якої відділення Державного казначейства України перераховують до органів пенсійного фонду. А також на те, що з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який виключив страхові внески до пенсійного фонду зі складу податків, зміни до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не вносились. Крім цього, Закон не встановив розмір внесків для страхувальників, які не є платниками збору.
В порушення норм процесуального права судом не мотивована незгода з висновками судового експерта.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує на незгоду з її доводами, так як з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який введено в дію з 1 січня 2004 року, всі правовідносини, що виникають в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно цим законом. Інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що йому не протирічить. Крім того, суми, що надходять від органів державного казначейства, зараховуються органами пенсійного фонду в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у цілях виключення подвійного нарахування.
Сторони не скористались наданим правом на участь у розгляді апеляційної скарги, про час та місце розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Враховуючи викладене, а також те, що явка у судове засідання це право, а не обов'язок сторін, судова колегія ухвалила розглянути справу без участі представників за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
9 листопада 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України у Красно гвардійському районі Автономної Республіки Крим проведена перевірка своєчасності, достовірності та повноти нарахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування приватним підприємством «Іва» за період з 18 червня 2003 року по 20 жовтня 2005 року, за наслідками якої складено акт № 98-Ю (а.с. 8-9).
Актом перевірки були встановлені порушення приватними підприємством «Іва» вимог діючого законодавства, у тому числі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим донараховано страхові внески з 1 квітня 2005 року зі ставкою 32,3%, 4% у сумі 37.946,40 грн.
Вимога про сплату нарахованої суми страхових внесків у розмірі 37.946,40 грн. направлена на адресу позивача 9 листопада 2005 року №Ю-369 (а.с. 10).
Позивач оскаржив вимогу від 9 листопада 2005 року № Ю-369 у адміністративному порядку. Рішенням Пенсійного фонду України, яке є остаточним у процедурі адміністративного оскарження, скарга позивача була залишена без задоволення, вимога № Ю-369 від 9 листопада 2005 року про сплату недоїмки у сумі 37.946,40 грн. залишена без змін (а.с. 11-25).
Як слідує з матеріалів справи, приватне підприємство «Іва» у 2005 році являлося платником єдиного податку за ставкою 10%, який відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» до свого складу включає збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 9 липня 2003 року. Згідно преамбули цей закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 5 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначається виключно цим Законом.
Стаття 11 цього Закону встановлює коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Так відповідно до пункту 1 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Роботодавці для цих осіб, відповідно до пункту 1 статті 14 вказаного вище Закону є страхувальниками, тобто платниками страхових внесків (частини 1 статті 15), які зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року, на підставі якого позивач є платником єдиного податку, відноситься до податкового законодавства, яке, як вказано вище, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким виключений з переліку податків і зборів, на які поширюється податкове законодавство, збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і не поширюється на цей внесок.
Апеляційна інстанція погоджується з доводами апеляційної скарги, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинні бути внесені зміни до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у частині переліку податків і зборів, які не підлягають сплаті при застосуванні спрощеної системи оподаткування. Однак це протиріччя нормативно-правових актів не може бути підставою для застосування пільги (сплата збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку), яка не передбачена спеціальним законодавством - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а як вказано вище, лише цей закон може встановлювати пільги для нарахування та сплати страхових внесків.
Органи пенсійного фонду для недопущення подвійної сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками єдиного податку, здійснюють зарахування коштів, які надходять від органів державного казначейства при сплаті єдиного податку в розмірі 42% від суми, в рахунок сплати внесків, нарахованих відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права -відсутність мотивованої незгоди з висновком експерта, апеляційна інстанція не приймає до уваги, так як висновок судового експерта відповідно до статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України є одним із доказів у справі, який оцінюється судом наряду з іншими, а як слідує з висновку судового експерту №1732 від 6 лютого 2007 року "висновки акту перевірки №98-Ю про заниження страхових внесків у сумі 37.946,40 грн. нормативно не підтверджується" - (а.с. 75-79), експертом було вирішено правове питання, що не є спеціальними знаннями і не відноситься до компетенції експерта.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята без порушенням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у постанові, відповідають обставинам справи, інших підстав для зміни (скасування) судового рішення не має.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу приватного підприємства "Іва" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 5 квітня 2007 року у справі № 2-19/8234-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді І.В. Антонова
М.І. Ткаченко