Справа № 219/13582/19
Провадження № 2/219/895/2020
03.02.2020 Артемівський міськрайонний суд Донецької області
У складі судді Хомченко Л.І. Артемівського міськрайонного суду Донецької області
За участю представника позивача Земляра Р.М.
Відповідача ОСОБА_1 .
Секретар Гаврилюк К.К.
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Бахмут
цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних шкоди, завданої державі ,-
Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , м. Бахмут Донецької області на посаді начальника штабу 1 механізованого батальйону військової частини - польова пошта НОМЕР_2 та на даний час звільнений з лав Збройних Сил України.
На виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил У країни від 31.03.2017 № Д-322/1/4дск, наказом командира військової частини і польова пошта НОМЕР_2 від 01.07.2017 № 176 (по стройовій частині) умовне найменування військової частини - польова пошта НОМЕР_2 змінено на військову частину НОМЕР_1 .
У військової частини - польова пошта НОМЕР_2 в грудні 2016 року по даному факту проведено службове розслідування.
Під час проведеного службового розслідування було встановлено:
Відповідно до результатів внутрішньо фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово- господарської діяльності військової частини - польова пошта НОМЕР_2 за період з 01.11.2015 по-
01.08.2016 було виявлено переплати грошового забезпечення та підйомної допомоги у військовій частині - польова пошта НОМЕР_2 на загальну суму - 2382233,93 грн. (грошове забезпечення - 1698203,92 грн., підйомна допомога - 1260,56 грн., податок з доходів фізичних осіб - 303906,99 грн., єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 378862,46 грн).
У ході контрольного заходу військовою частиною - польова пошта НОМЕР_2 було відшкодовано переплати на загальну суму 242059,04 грн. шляхом зменшення нарахувань грошового забезпечення на суму 172786,27 грн., податку з доходів фізичних осіб на суму 31051,70 грн. та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 38221,07 грн.
Тобто, залишок невідшкодованих переплат грошового забезпечення на час проведення службового розслідування складає - 1367044,08 грн. (з податком з доходів фізичних осіб та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає - 1913861,71 грн ).
При вивченні довідок - розрахунків (додаток 29 до Аудиторського звіту від 06.09.2016 №234/1/31/1 про результати внутрішньо фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-о
01.08.2016 (далі за текстом - Аудиторського звіту)), а саме:
переплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , які самовільно залишили військову частину або не прибули на службу без поважних причин, та ' яким не було своєчасно припинено виплату грошового забезпечення або не було позбавлено премії;
переплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , яких наказами командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 було позбавлено премії та яким зменшено розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за вживання алкогольних напоїв на території військової частини, як у службовий, так і в позаслужбовий час, та прибуття на службу в нетверезому стані;
переплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , які вживали алкогольні напої на території військової частини як у службовий, так і позаслужбовий час, прибували на службу в нетверезому стані;
переплат винагороди за участь в антитерористичній операції військовослужбовцям військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , було виявлено розбіжність серед сум переплат грошового забезпечення зазначених між довідок і розрахунків (додаток 29 до Аудиторського звіту) та Аудиторським звітом (сторінка 65) на загальну суму - 224256,88 грн. (з податком з доходів фізичних та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 313959,63 грн).
Тобто, у військовій частини - польова пошта НОМЕР_2 залишок невідшкодованих переплати грошового забезпечення складає - 1142787,20 грн. (з податком з доходів фізичних осіб та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 1599902,08 грн ).
щодо перебування молодшого сержанта ОСОБА_2 в зоні проведення антитерористичної операції, який в період з 15 - 25.03.2016 фактично перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції (сума переплати - 387, 09 грн.);
щодо перебування солдата ОСОБА_3 в зоні проведення антитерористичної операції, який в період з 12.03 - 01.04.2016 фактично перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції (сума переплати - 774, 90 грн.);
щодо перебування солдата ОСОБА_4 в зоні проведення антитерористичної операції, який в період з 12.03 - 11.04.2016 фактично перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції (сума переплати - 2574,03 грн.);
щодо перебування солдата ОСОБА_5 в зоні проведення антитерористичної операції, який в період з 01 - 08.06.2016 фактично перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції (сума переплати - 1120,00 грн.); ,
через безконтрольність за обліком особового складу з боку майора ОСОБА_6 , начальника штабу 1 механізованого батальйону у зв'язку з не поданням ним рапортів командиру військової частини - польова пошта НОМЕР_2 для прийняття рішення, щодо зняття з грошового забезпечення та позбавлення премії військовослужбовців батальйону, які самовільно залишили військову частину встановлено переплат грошового забезпечення на суму - 50427,25 грн.
Тобто загальна сума збитку державі в особі військової частини НОМЕР_1 з вини ОСОБА_6 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2019 № 867 складає 55283 гривень 27 копійок.
07.06.2017 військовою прокуратурою Донецького гарнізону розпочато кримінальне провадження № 42017051100000216 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 425 КК України, за результатами аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини з приводу переплат грошового забезпечення військовослужбовцям та з інших питань.
У відповідності до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постаново Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95- ВР (далі за текстом - Положення № 243/95-ВР) визначено, що відповідно до Конституції України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді.
Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 2 Положення № 243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Відповідно до п. З Положення № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця аоо призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службо®1 обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним ) заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відповідно до п. 13 Положення № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з і. вини державі, у разі:
умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;
приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;
заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;
дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;
недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Збройні Сили України”, статті 10 Закону У країни “Про оборону України” Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладено оборону України, її суверенітету та територіальної цілісності. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснюється Міністерством Оборони України, яке відповідно до статті 3 Закону України “Про Збройні Сили України” та Указів Президента України від 06.04.2011 № 406/2011 і від 09.12.2010 № 1085/2010, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Вказаний орган здійснює керівництво структурними підрозділами Збройних Сил України, до ряду яких відноситься відповідно до ст. З Закону України “Про Збройні Сили України” і військова частина НОМЕР_1 , яка фінансується і забезпечується необхідними видами постачання за рахунок Державного бюджету України. Тому спричинення збитку окремій військовій частині Збройних Сил України - це безпосередній збиток державі.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Цивільного процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
У відповідності до п. 10 ч. З ст. 175 Цивільного процесуального кодексу Уіфаїни, повідомляю суд про те, що військовою частиною НОМЕР_1 не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та тих самих підстав.
На підставі вищевикладеного. з метою відшкодування заподіяних Державі збитків, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 1166 ЦК та Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постаново Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР просив : Визнати ОСОБА_6 винним у заподіянні шкоди державі в особі військової частини
НОМЕР_1 .Стягнути з ОСОБА_6 на користь військової частини НОМЕР_1 суму збитку державі в розмірі 55283 гривень 27 копійок. Стягнути з ОСОБА_6 на користь військової частини НОМЕР_1 судові витрати в сумі 3842 гривні.
Ухвалою суду від 13.12.2019 року відкрите провадження по цивільній справі за позовом за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних шкоди, завданої державі на справа призначена до розгляду на 23.12.2019 року .
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ,надав пояснення аналогічно викладеним у позові ,просив позов задовольнити ,по підставах викладених у позовній заяві .
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те ,що позов заявлено не обґрунтовано ,відсутні докази його вини у спричиненні шкоди ,позивачем не надано доказів того що шкода спричинена ним ,копії документів доданих до позову не завірені належним чином ,крім того вважає ,що сплинув строк позовної давності ,надав письмові заперечення у яких просив застосувати строк позовної давності .
Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини .
Відповідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аудиторський звіт№234/1/31/1 про результати фінансово господарської діяльності військової частини польова пошта НОМЕР_2 в період з 1.11.2015 року по 1.08. 2016 року був складений 6.09.2016 року. Отже перебіг позовної давності починається з 6.09.2016 року та він закінчився 06.09.2019 року. Позовна заява датована 21.11.2019 року і подана до суду 26.11.2019 року тобто поза межами строку позовної давності .
Суд вважає, що позивачем строк встановлений ст. 261 ЦК України пропущена без поважних причин, тому суд відмовляє у позові, в цій частині у зв'язку з пропуском встановленого строку.
Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Також слід зазначити, що встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасної реалізації ними права на судовий захист. Інститут строків в цивільному процесі стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознаки стабільності.
Позивачем в установленому законом порядку не заявлено клопотання про поновлення строків звернення до суду та не доведено поважність причин пропуску позовної давності
Згідно статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що суд зобов'язаний застосувати сплив строку позовної давності і тому не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних шкоди, завданої державі а тому в їх задоволені слід відмовити за спливом позовної давності.
Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено, суд відповідно до вимог п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, а залишає їх за позивачем.
Керуючись ст.ст.264-265 ЦПК України,-
У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних шкоди , завданої державі відмовити .
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Артемівський міськрайонний суд Донецької області .
У повному обсязі рішення складене 7.02.2020 року
Суддя Л.І. Хомченко
Суддя Л.І. Хомченко