18 лютого 2020 року
Київ
справа №420/5223/19
адміністративне провадження №К/9901/4202/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року
у справі № 420/5223/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, Державної міграційної служби України
третя особа: Управління служби безпеки України в Одеській області
про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання видати посвідку, -
установив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, Державної міграційної служби України в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 22.07.2013 р. за №342012 громадянину КНР ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 22.07.2013 р. за №342012 громадянину КНР ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте на підставі листа Управління Служби Безпеки України в Одеській області, отриманого Головним управління Державної міграційної служби в Одеській області 11.06.2018 р.
- зобов'язати Державну міграційну службу України на підставі раніше поданих документів громадянином КНР ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 - видати посвідку на постійне місце проживання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свою касаційну скаргу позивач мотивує тим, що судами попередніх інстанцій неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, враховуючи наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 11 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтею 288 КАС України встановлено особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є скасування дозволу на імміграцію в Україну та видача посвідки на постійне місце проживання.
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України та з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі заявником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
ухвалив:
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - відмовити.
2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.
Суддя-доповідач О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко