11 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3528/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Баранецької М.Р., відповідача: не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/3528/19 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення 2 893 320 грн. та зобов'язання виконати зобов'язання за договором в натурі,
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення 2 893 320,00 грн та зобов'язання виконати зобов'язання за договором в натурі.
Під час розгляду вказаного позову суди встановили, що 10.07.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (постачальник) та акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) укладено договір про закупівлю товару №т-61/1807000187.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується протягом строку дії договору, передати у власність покупцеві товари - нафта і дистиляти (бензин та дизельне паливо), зазначені в специфікації, яка наведена у додатку №1 до цього договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 3.1 договору та специфікації (додаток №1 до договору) ціна цього договору становить 3 214 800,00 грн, у тому числі ПДВ.
Пунктом 1.6 договору передбачено, що у випадках передбачених цим договором, покупець має право передати визначений ним обсяг товарів на відповідальне зберігання постачальнику, а постачальник зобов'язується зберігати товари, передані його покупцем, і повернути товари покупцю у схоронності.
11.07.2018 між сторонами договору підписано акти приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) на суму 1623600,00 грн та на суму 1591200,00 грн; позивач здійснив оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням №4375 від 27.08.2018 на суму 3214800,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки товарів: цілодобово з дня підписання сторонами договору. Поставка товарів може здійснюватись окремими партіями. Обсяг і асортимент кожної партії визначається покупцем самостійно у письмовій формі заяви-анкети на поставку товару, зразок якої наведено в додатку 6 до цього договору (п.5.2 договору).
Пунктом 6.2.13 договору передбачено право покупця передати визначений ним обсяг товару на відповідальне зберігання постачальнику. Пунктом 6.3.14 визначено обов'язок продавця у випадку приймання товарів на відповідальне зберігання, зберігати товар у резервуарах АЗС і повернути товари покупцю у схоронності.
Відповідно до п. 6.3.4 договору, постачальник зобов'язується передавати покупцю (довіреній особі покупця) товари на АЗС на умовах цього договору при умові пред'явлення картки на пальне покупцем (довіреною особою покупця) та введення вірного PIN-коду. Постачальник зобов'язується відпускати товар на АЗС в автотранспортний засіб покупця (довіреній особі покупця) на його вимогу згідно із заявленим видом, марками товарів та їх кількості (п. 6.3.5 договору).
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначав, що всупереч п.п. 6.3.4 та 6.3.5 договору, відповідач безпідставно відмовляв у заправці транспортних засобів позивача, що підтверджується актами від 23.10.2018, 25.10.2018, 09.11.2018, 13.11.2018, 19.11.2018, 23.11.2018, 21.12.2018, 22.12.2018, 26.12.2018.
Досліджуючи викладені в позовній заяві обставини, суди обох інстанцій дійшли висновку, що відповідач безпідставно відмовився від виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо передачі позивачу бензину а-92 у кількості 16 370 літрів, бензину а-95 у кількості 11260 літрів, дизельного палива у кількості 6340 літрів на АЗС, тому задовольнили вимоги позивача про зобов'язання відповідача їх передати.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача відпускати бензин а-92 у кількості 16370 літрів, бензин а-95 у кількості 11260 літрів, дизельне паливо у кількості 6340 літрів на АЗС в автотранспортні засоби АТ "Укртрансгаз" на його вимогу згідно заявленим видам, маркам палива та його кількості, суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з того, що рішення суду повинне бути спрямоване на реальне відновлення порушених прав заявника, має бути зрозумілим, конкретним, таким, що має бути виконане у встановленому в ньому порядку та піддавалося б контролю зі сторони суду за його виконанням, заявлений вже позивачем спосіб захисту є невизначеним та абстрактним, розрахований на майбутнє, оскільки наразі доказів того, що відповідачем порушені права позивача та відмовлено у відпуску бензину а-92 у кількості 16 370 літрів, бензин а-95 у кількості 11260 літрів, дизельне паливо у кількості 6340 літрів на АЗС матеріали справи не містять.
Сторонами в цій частині судове рішення першої інстанції не оскаржувалось.
Спірним у даній справі є питання щодо обсягу штрафних санкцій, які відповідач має сплатити позивачу за порушення умов договору.
Так, пунктом 7.8 договору передбачено, що в разі відмови покупцю у передачі товару на АЗС, що знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника, крім випадків зазначених у п.п. 6.4.11, 7.4 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10 відсотків від вартості цього договору.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи частково у стягненні з відповідача штрафу виходив з того, що нарахування позивачем штрафу у відповідності до п. 7.8 договору за кожну відмову відповідача у видачі пального на АЗС на підставі електронної картки є необґрунтованим та призводить до подвійної відповідальності постачальника за одне і теж саме порушення зобов'язання - відмови у видачі товару з відповідального зберігання.
Зважаючи на таке, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача штраф в розмірі 321 480, 00 грн, зобов'язано відповідача передати позивачу бензин а-92 у кількості 16 370 літрів, бензин а-95 у кількості 11 260 літрів, дизельне паливо у кількості 6 340 літрів на АЗС на умовах договору.
Не погоджуючись з висновками судів про часткове стягнення штрафу, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у вказаній частині скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі.
За доводами скаржника, кожен факт відмови у передачі палива відповідачем є окремими порушеннями Договору, при цьому п.7.8 Договору не містить будь-яких обмежень щодо застосування цього виду відповідальності при повторному невиконанні позивачем своїх обов'язків.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює до належного виконання ним зобов'язань, але є мірою відповідальності за допущене правопорушення у зобов'язанні.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, підставою позовних вимог про стягнення штрафу стала відмова відповідача від видачі позивачу товару з відповідального зберігання.
За висновками судів, з відповідача за порушення умов договору щодо повернення товару з відповідального зберігання підлягає стягненню пеня у передбаченому договором розмірі - 10% від ціни всього договору.
Водночас судами обох інстанцій зазначено, що позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу на підставі наданих позивачем актів про відмову від видачі палива, оскільки ними зафіксовано одне й те саме порушення відповідача - відмову від видачі позивачу товару з відповідального зберігання.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки як вони правильно зазначили, відмова у видачі палива з відповідального зберігання по суті є однією дією відповідача, за вчинення якої він має сплатити передбачений договором штраф, розмір якого визначається виходячи із загальної вартості товару.
З огляду на те, що колегією суддів касаційної інстанції не виявлено жодного підтвердження доводам скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального або процесуального права, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/3528/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяМогил С.К.
Судді:Волковицька Н.О.
Міщенко І.С.