Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3774/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Укрбалпром", с.Явірське Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт.Васищеве Харківської області
про стягнення 12280677,77 грн.
за участю представників:
позивача - Халабурдін С.В. (довіреність б/н від 20.11.2019 року, адвокат);
відповідача - не з'явився.
18.11.2019 року позивач - Приватне підприємство "Укрбалпром" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" про стягнення 12280677,77грн., з яких 12040927,67 грн. боргу, 218539,15 грн. пені, 21210,95 грн. 3% річних, а також судового збору.
Підставою для звернення до суду з позовною заявою є невиконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки №0062СК від 01.10.2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2019 року позов було залишено без руху.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2019 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.12.2019 року, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для надання до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.01.2020 року.
22.01.2020 року протокольною ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 10.02.2020 року о 12:30.
У судовому засіданні 10.02.2020 року представник позивача позов підтримував повністю, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 10.02.2020 року не з'явився, відзив не надав; про причини неявки суд не повідомив; про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Між Приватним підприємством «УКРБАЛПРОМ» - Постачальник (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» - Покупець (далі - Відповідач) було укладено Договір поставки №0062СК від «01» жовтня 2018 року (далі - Договір поставки), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату Продукції - соняшник врожаю 2018 року, в порядку і на умовах цього Договору.
Згідно з п.п. 4.1,4.2, 4.6 Договору поставки Продукція поставляється Покупцеві окремими партіями в термін, що зазначений у Специфікації до даного Договору. Датою поставки Продукції вважається дата підписання видаткової накладної. Перехід права власності на Продукцію від Постачальника до Покупця здійснюється в момент фактичної передачі Продукції Покупцю та підписання видаткових накладних.
Відповідно до п.п.2.1 - 2.3 Договору поставки загальна сума договору складається з сум окремих партій Продукції, визначених у Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, згідно з якими була поставлена Продукція, протягом дії даного Договору. Обсяг кожної партії Продукції згідно даного Договору визначається у Специфікації до даного Договору. Ціна за одну тонну Продукції визначається у Специфікаціях до даного Договору. Покупець проводить оплату продукції на умовах, які зазначенні в Специфікації на розрахунковий рахунок Постачальника в строк, що затверджений Сторонами в Специфікації.
«01» березня 2019 року Позивачем та Відповідачем було підписано Специфікацію №1 до Договору поставки, відповідно до якої Сторони узгодили наступні кількість, ціну, загальну вартість та строк поставки Продукції: найменування продукції - насіння соняшника врожаю 2018 р., строк постачання - до «01» липня 2019р., кількість (+/-10%) - 1900,00 тонн, ціна за одну тонну з ПДВ - 10260,18 грн. (еквівалент долару США - 385,00), загальна вартість продукції і сума платежу з ПДВ (+/-10%) - 19494342,00 грн. (еквівалент дол. США - 731 500,00).
У відповідності до п.п. 5,6 Специфікації в порядку ч.2 ст.524 та ч.ч.1,2 ст.533 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. При цьому грошове зобов'язання підлягає виконанню у гривнях, а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається як еквівалент відповідної суми у іноземній валюті за офіційним курсом НБУ станом на день фактичного здійснення Покупцем розрахунку. Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Постачальника оплату за продукцію протягом семи банківських днів з моменту отримання Продукції. Перехід права власності на Продукцію від Постачальника до Покупця здійснюється з моменту фактичної передачі Продукції Покупцю на складі Покупця.
27 червня 2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду до Специфікації від «01» березня 2019 року, відповідно до якої пункт 1 Специфікації викладено у наступній редакції: «Сторони узгодили наступні кількість, ціну, загальну вартість та строк поставки Продукції: найменування продукції - насіння соняшника врожаю 2018 р., строк постачання - до «31» грудня 2019 р., кількість (+/-10%) - 1900,00 тонн, ціна за одну тонну з ПДВ - 10074,06 грн. (еквівалент долару США - 385,00), загальна вартість продукції І сума платежу з ПДВ (+/-10%) - 19140714,00 грн. (еквівалент дол. США - 731 500,00)».
Також пункт 6 Специфікації викладено у наступній редакції: «Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Постачальника оплату за Продукцію протягом семи банківських днів з моменту отримання Продукції. Перехід права власності на Продукцію від Постачальника до Покупця здійснюється з моменту фактичної передачі Продукції Покупцю на складі Покупця. Підтвердженням фактичного здійснення поставки (передачі) Продукції та підставою для переходу права власності на продукцію окрім документів, визначених у п.п.4.2 та 4.6 Договору поставки №0062СК від 01 жовтня 2018 року, можуть бути акти приймання-передачі Продукції, які підписанні обома сторонами.».
Так, відповідно до Специфікації від «01» березня 2019 року Позивачем було поставлено Відповідачу Продукцію на загальну суму 18933927,67 грн.
Однак, відповідачем не в повному обсязі сплачено кошти за поставлену позивачем продукцію.
Починаючи з 26.09.2019 року відповідач є таким, який прострочив грошове зобов'язання.
Так, позивачем у період з 16.09.2019 року по 04.11.2019 року було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 131606б8,87 грн., що підтверджується наступними документами:
- Видаткова накладна №50 від 16 вересня 2019 року, відповідно до якої Позивачем поставлено 142,42 т. соняшника всього на суму із ПДВ 1 331 995,01 грн. (без ПДВ 1 109 995,84 грн.).
Перевезення Продукції було оформлено товарно-транспортними накладними від 16 вересня 2019 року: №199322, №199323, №199324, №199325.
Приймання Відповідачем Продукції за видатковою накладною №50 було оформлено Актом приймання сировини від 16 вересня 2019 року.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 16 вересня 2019 року, оплата мала бути проведена до 25 вересня 2019 року включно;
- Видаткова накладна №52 від 17 вересня 2019 року, відповідно до якої позивачем поставлено 104,8 т. соняшника всього на суму із ПДВ 981 970,55 грн. (без ПДВ 818308,79 грн.).
Перевезення Продукції було оформлено товарно-транспортними накладними від 17 вересня 2019 року: №238151, №238152, №238153.
Приймання Відповідачем Продукції за видатковою накладною №52 було оформлено Актом приймання сировини від 17 вересня 2019 року.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 17 вересня 2019 року, оплата мала бути проведена до 26 вересня 2019 року включно;
- Видаткова накладна №53 від 18 вересня 2019 року, відповідно до якої Позивачем поставлено 71,38 т. соняшника всього на суму із ПДВ 676 318,37 грн. (без ПДВ 563 598,64 грн.).
Перевезення Продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 18 вересня 2019 року: №238154, №238155.
Приймання Відповідачем Продукції за видатковою накладною №53 оформлено Актом приймання сировини від 18 вересня 2019 року.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 18 вересня 2019 року, оплата мала бути проведена до 27 вересня 2019 року включно;
- Видаткова накладна №54 від 19 вересня 2019 року, відповідно до якої Позивачем поставлено 43,84 т. соняшника всього на суму із ПДВ 411 873,82 грн. (без ПДВ 343 228,18 грн.).
Перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 19 вересня 2019 року: №238156, №238158.
Приймання Відповідачем Продукції за видатковою накладною №54 оформлено Актом приймання сировини від 19 вересня 2019 року.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 19 вересня 2019 року, оплата мала бути проведена до 30 вересня 2019 року включно;
- Видаткова накладна №51 від 20 вересня 2019 року, відповідно до якої Позивачем поставлено 140,4 т. соняшника всього на суму із ПДВ 1312430,56 грн. (без ПДВ 1 093 692,13 грн.).
Перевезення Продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 20 вересня 2019 року: №199319, №199318, №199320, №199321.
Приймання Відповідачем Продукції за видатковою накладною №51 оформлено Актом приймання сировини від 20 вересня 2019 року.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 20 вересня 2019 року, оплата мала бути проведена до 01 жовтня 2019 року включно;
- Видаткова накладна №59 від 08 жовтня 2019 року, відповідно до якої Позивачем поставлено 163,16 т. соняшника всього на суму із ПДВ 1518184,87 грн. (без ПДВ 1265154,06 грн.).
Перевезення Продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 08 жовтня 2019 року: №238234, №238233, №238228, №238227, №238226.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 08 жовтня 2019 року, оплата мала бути проведена до 18 жовтня 2019 року включно;
- Видаткова накладна №60 від 09 жовтня 2019 року, відповідно до якої Позивачем поставлено 140,22 т. соняшника всього на суму із ПДВ 1304730,84 грн. (без ПДВ 1 087 275,70 грн.)
Перевезення Продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 09 жовтня 2019 року: №238235, №238229, №238236, 238232.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 09 жовтня 2019 року, оплата мала бути проведена до 21 жовтня 2019 року включно;
- Видаткова накладна №61 від 29 жовтня 2019 року, відповідно до якої поставлено 119,76 т. соняшника всього на суму 1103 482,54 грн. (без ПДВ 919568,78грн.).
Перевезення Продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 29 жовтня 2019 року: №238237, №238238, №238244.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 29 жовтня 2019 року, оплата мала бути проведена до 07 листопада 2019 року включно;
- Видаткова накладна №62 від 30 жовтня 2019 року, відповідно до якої поставлено соняшника всього на суму 1205266,38 грн.
Перевезення Продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 30 жовтня 2019 року: №238239, №238246.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 30 жовтня 2019 року, оплата мала бути проведена до 10 листопада 2019 року включно;
- Видаткова накладна №64 від 31 жовтня 2019 року, відповідно до якої поставлено 143,6 т. соняшника всього на суму 1322042,48 грн. (без ПДВ 1101702,07грн.).
Перевезення Продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 31 жовтня 2019 року: №238242, №167434, №167435, №238160.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 30 жовтня 2019 року, оплата мала бути проведена до 11 листопада 2019 року включно;
- Видаткова накладна №65 від 01 листопада 2019 року, відповідно до якої поставлено соняшника всього на суму 676896,65 грн.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 01 жовтня 2019 року, оплата мала бути проведена до 12 листопада 2019 року включно;
- Видаткова накладна №63 від 04 листопада 2019 року, відповідно до якої поставлено соняшника всього на суму 1315466,80 грн.
Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки Продукцію було отримано Відповідачем 04 жовтня 2019 року, оплата має бути проведена до 13 листопада 2019 року включно.
В свою чергу, Відповідачем було проведено оплату частково:
- 20.06.2019 року на суму 300000,00 грн., з яких після оплати попередньої поставки залишилося 26731,20 грн. (платіжне доручення №6113);
- 19.09.2019 року на суму 200000,00 грн. (платіжне доручення №6718);
- 10.10.2019 року на суму 500000,00 грн. (платіжне доручення №168);
- 23.10.2019 року на суму 293000,00 грн. (платіжне доручення №330);
- 30.10.2019 року на суму 100000,00 грн. (платіжне доручення №360);
Отже, Відповідачем сплачено за поставлену Продукцію після 16.09.2019 року частково у сумі 1119731,20 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
За своєю правовою природою договір №0062СК від 01.10.2018 року є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав та поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, ТТН.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за поставлений товар у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором на суму 12040927,67 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.
Відповідна сума заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним з обох сторін (а.с.95).
Відповідач доказів оплати заборгованості до суду не надав.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В ч.2 ст.343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Суд встановив, що п.6.2 Договору поставки передбачено, що за прострочення оплати Продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Враховуючи зазначене, умови укладеного Договору та порушення виконання зобов'язання відповідачем, позивачем було нараховано 218539,15 грн. пені.
Перевіривши періоди нарахування та розрахунок позивача по нарахуванню пені суд вважає його обґрунтованим, а вимоги щодо стягнення 218539,15 грн. пені такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначене, умови укладеного Договору та порушення виконання зобов'язання відповідачем, позивачем за спірний період було нараховано 21210,95грн. 3% річних
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних суд вважає його обґрунтованим, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду України.
Отже підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, і тому, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (місцезнаходження: 62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт.Васищеве, вул.Овочева, б.13; код ЄДРПОУ 37431314) на користь Приватного підприємства "Укрбалпром" (місцезнаходження: 64224, Харківська обл., Балаклійський р-н, с.Явірське, вул.Центральна, б.81; код ЄДРПОУ 34329054) 12040927,67 грн. боргу, 218539,15 грн. пені, 21210,95 грн. 3% річних, 184210,18 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" лютого 2020 р.
Суддя К.В. Аріт