19.02.2020 Справа № 920/1279/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л. розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1279/19
за позовом: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 03352455),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Федоренко Ольги Борисівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 1605,23 грн.
24.12.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1605,23 грн, у тому числі 1514,08 грн основної заборгованості за встановлений факт безоблікового водокористування, 72,22 грн пені, 6,82 грн суму 3% річних та 12,11 грн інфляційних втрат; а також 1921,00 грн судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на доведеність факту безоблікового водокористування відповідачем за період з 01.09.2019 по 09.09.2019, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачеві суму боргу, пеню, 3 % річних та інфляційні у відповідних розмірах за вищевказаний період.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.01.2020 у справі №920/1279/19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 22.01.2020; встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 31.01.2020; а також встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення до 10.02.2020.
Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: вул. 1-а Севастопольська, буд. 19, м.Суми, 40010.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 11.01.2020.
20.01.2020 від відповідача до суду надійшов відзив б/н від 17.01.2020, де відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідач своєчасно здійснив заходи для повірки лічильника води до 31.08.2019 без демонтажу вузла обліку споживання води.
Відповідач звертає увагу суду на те, що оскільки відомостей про те, що в технічному відношенні повірюваний прилад не був справним позивачем не надано (матеріали справи не містять), а повірка здійснювалась без демонтажу вузла обліку споживання води та без повторного його встановлення, що спростовує факт безоблікового споживання води відповідачем. Також відповідач зазначає, що позивач безпідставно визначає безобліковий період водокористування з 01.09.2019 по 09.09.2019. Період повірки було визначено в акті обстеження до договору № 1968 від 01.08.2019 з 01.08.2019 до 31.08.2019, фактично повірку лічильника здійснено 29.08.2019, тобто повірка тривала менше місяця, а тому посилання позивача на положення пункту 5.14 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, відповідач вважає безпідставним та необгрутованим.
23.01.2020 представником позивача подано відповідь № 22/607 від 22.01.2020 на відзив, де останній зазначає, що 01.08.2019 представниками позивача у присутності відповідача здійснено розпломбування лічильника холодної води для проведення планової повірки. В акті обстеження зазначено про необхідність здійснення повірки н термін до 31.08.2019, а також зазначено, що у випадку порушення наданого терміну об'єм отриманих послуг визначається відповідно до п. 3.3 вище вказаних Правил де дня опломбування повіреного лічильника (за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2 м за секунду та дією повним перерізом протягом 24 години на добу). Акт підписаний з боку споживача особисто Федоренко О.Б. У подальшому лічильник після повірки опломбовано та поставлено на абонентський облік позивача лише 10.09.2019. На підставі виявленого факту безоблікового використання води відповідачем, позивачем здійснено розрахунок витрат води у відповідності до пп. 2.9, 2.11 договору, пп. 3.3, 3.4, 5.14 Правил 190, тобто за пропускною спроможністю труби вводу діаметром 15 мм при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години за добу.
Представник позивача вважає, що посилання відповідача на те, що повірка фактично проведена 29.08.2019, тобто тривала менше 1 місяця, не можуть братись судом до уваги у зв'язку з тим, що лічильник після повірки опломбовано та поставлено на абонентський облік позивача лише 10.09.2019. Перший день початку безоблікового водокористування - 01.09.2019, останній день безоблікового водокористування - 09.09.2019. як зазначає позивач, фактично безоблікове водокористування здійснювалось 9 днів, однак з урахуванням того, що відповідачем надано свідоцтво про повірку лічильника холодної води від 02.09.2019, то позивачем визначено термін безоблікового водокористування замість можливих 9 днів лише 3 дні.
На підставі наведеного позивач підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом в повному обсязі.
07.02.2020 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення б/н від 07.02.2020 (вх. № 425к від 07.02.2020), де відповідач зазначає, що позивач у відповіді безпідставно посилається на пп. 3.3. Правил 190 «... у разі безбілкового водокористування...», оскільки надані відповідачем докази, зокрема додаток до протоколу повірки № 044-14 із зазначенням показів спожитої води - 02474 м2, підтверджує що 29.08.2019 повірка лічильника води № 0843958602 здійснювалась без демонтажу з вузла обліку споживання води. Облік спожитої води справним приладом здійснювався безперервно. Позивачем не надано суд будь-яких доказів про коригування показників лічильника води на підставі за пп. 3.3. Правил 190. Як зазначає відповідач, позивач безпідставно посилається на різні дати різних документів для обґрунтування своєї хибної позиції, зазначаючи, що перший день початку безбілкового водокористування - 01.09.2019, а останній день безбілкового водокористування 09.09.2019, проте нарахування здійснює за три дні 30, 31 серпня і 01 вересня.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини третьої статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
17.09.2019 між сторонами укладено договір про надання послуг з центрального постачання холодної води і водовідведення № 1968 (далі - договір).
До укладання даного договору між сторонами існували правовідношення з надання послуг з водопостачання та водовідведення відповідно до аналогічного договору № 1969 від 17.12.2010, який припинив свою дію 07.12.2016.
Відповідно до пункту 9.1 договору, договір укладається на строк з 01.01.2019 та діє до 31.12.2019 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання договору, а в частині фінансових зобов'язань до їх повного виконання. Сторонами погоджено, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (частина третя статті 631 ЦК України).
Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язується надавати відповідачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з пунктом 1.3 договору об'єктом надання послуг визначено приміщення відповідача за адресою: вул. Набережна р. Стрілки, 10, м. Суми, а пунктом 1.4 договору визначено засіб обліку води: лічильник холодної води VLХ 1,5 Ду 15 зав. № 0843958602, місце його встановлення: вул. Набережна р. Стрілки, 10, повірений: 2 кв. 2016 року.
Відповідно до пункту 2.5 договору плата за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2015 (далі - Правила 630). Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється позивачем і відповідачем засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію згідно з пунктом 5.1 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила 190).
Відповідно до пункту 2.9 договору у разі безоблікового водокористування позивач виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години на добу. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пп. 3.2, 3.3, 3.4 Правил 190).
Відповідно до пункту 2.11 договору у випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до пп. 3.3 Правил 190 до дня установки повіреного засобу обліку.
Згідно пп. 4.3.4 п. 4.3 договору позивач має право доступу до приміщення споживача (відповідача) для проведення технічного та профілактичного огляду і перевірки показань засобів обліку води відповідно до законодавства, про що складається акт.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про падання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох, органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Беручі до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням та, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3.3 Правил 190 у разі безоблікового водокористування виробник (позивач) виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Пунктом 3.4 Правил 190 визначено, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Згідно пунктом 5.14 Правил 190 усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил 190 до дня установки повіреного засобу обліку.
Пунктом 5.10 Правил 190 передбачено, що засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.
Як вбачається з матеріалів цієї справи 01.08.2019 представниками позивача у присутності відповідача здійснено розпломбування лічильника холодної води по вул. Набережна р. Стрілки, 10, м. Суми для проведення планової повірки. В акті обстеження зазначено про необхідність здійснення повірки в термін до 31.08.2019, а також зазначено, що у випадку порушення наданого терміну об'єм отриманих послуг визначається відповідно до п. 3.3 вищевказаних Правил до дня опломбування повіреного лічильника (за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2 м за секунду та дією повним перерізом протягом 24 години на добу). Акт складаний у двох оригінальних примірниках по одному для кожної сторони. Акт підписаний з боку Споживача особисто Федоренко О.Б.
У подальшому лічильник після повірки опломбовано та поставлено на абонентський облік позивача 10.09.2019.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що на підставі виявленого факту безоблікового використання води відповідачем, позивачем здійснено розрахунок витрат води у відповідності до пунктів 2.9, 2.11 договору та пунктів 3.3, 3.4, 5.14 Правил 190, тобто за пропускною спроможністю труби вводу діаметром 15 мм при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години за добу. Перший день початку безоблікового водокористування - 01.09.2019, останній день безоблікового водокористування - 09.09.2019. на думку позивача, безоблікове водокористування здійснювалось 9 днів, але з урахуванням того, що відповідачем надано позивачеві свідоцтво про повірку лічильника холодної води від 03.09.2019, визначено термін безоблікового водокористування замість можливих 9 днів лише 3 дні, і з урахуванням вище зазначених даних сума нарахувань за безоблікове використання води складає 1514,08 грн.
Позивачем вручено 25.09.2019 відповідачу вимогу за вих. № 24/7255 від 23.09.2019 про сплату в термін 7-ми робочих днів з дати отримання. До вимоги додано рахунок № 1968 від 11.09.2019 на суму 1514,08 грн., а також копії вказаних актів зняття пломб для повірки лічильника від 01.08.2019 та опломбування і взяття лічильника на абонентський облік від 10.09.2019.
Відповідачем на вимогу позивача надано відповідь за вих. № 6915/06 від 26.03.2019, де відповідач не з позицією позивача та зазначає, що засіб обліку під час повірки не знімався, згідно свідоцтва про повірку від 02.09.2019 засіб обліку придатний до використання, а тому вважає, що в даному випадку безоблікового водокористування не відбувалось.
Позивач вважає, що з урахуванням часу отримання вищезазначеної вимоги відповідачем - 25.09.2019, а також беручи до уваги вимогу позивача про сплату заборгованості в термін 7-ми робочих днів з дати отримання, що у відповідача виникло зобов'язання зі сплати заборгованості на суму 1514,08 грн, з урахуванням положень частини другої статті 530 ЦК України, з 07.10.2019.
Відповідач з позовними вимогами позивача не погоджується, вважає їх безпідставними та необгрунованими.
Суд, дослідивши та оцінивши надані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Стосовно законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, може також проводитися позачергова, експертна та інспекційна повірка.
Відповідно до частини третьої статті 17 цього Закону суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку. Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться:
- науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів;
- науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки відповідних засобів.
Делегування науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, визначеними цією частиною, своїх повноважень щодо проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, іншим особам або залучення ними в будь-який спосіб до цієї діяльності осіб, які не мають відповідних на те повноважень, забороняється.
Порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, а також норми часу, необхідного для проведення повірки таких засобів, встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності (частина шоста статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»).
Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться за методиками повірки, які визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності, або національними стандартами (частина сьома статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»).
Як вже зазначалося раніше 01.08.2019 позивачем здійснено розпломбування вузла обліку споживання води лічильника води № 0843958602 із зазначенням номера пломби та показів спожитої води - 02463 м2, та приписом провести повірку лічильника в термін до 31.08.2019.
05.08.2019 відповідач подав заявку ТОВ «ЕТАЛОН-СП» про проведення робіт з повірки лічильника води за місцем експлуатації без демонтажу з вузла обліку споживання води, а отже і без повторного його встановлення.
29.08.2019 відповідач забезпечив доступ представників ТОВ «ЕТАЛОН-СП» до вузла обліку для проведення робіт з повірки за місцем експлуатації лічильника води № 0843958602 без демонтажу з вузла обліку споживання води. Відповідач виконав свої зобов'язання щодо подання лічильника на повірку. 29.08.2019р. кваліфікований працівник ТОВ «ЕТАЛОН-СП» використовуючи метрологічну установку № 10044 здійснив роботи з повірки лічильника води № 0843958602 без демонтажу з вузла обліку споживання води, а отже і без повторного його встановлення, про що складено Додаток до протоколу повірки № 044-14 від 29.08.2019 з зазначенням показів спожитої води - 02474 м2.
30.08.2019 ТОВ «ЕТАЛОН-СП» зареєструвало результати повірки лічильника води № 0843958602 без демонтажу з вузла обліку споживання води в загальнодоступній державній електронній базі обліку вимірювальних засобів.
02.09.2019 ТОВ «ЕТАЛОН-СП» (в перший робочий день після вихідних) видано відповідачу Свідоцтво № П-12-2019-1004429081914 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке засвідчує відповідність лічильника води № 0843958602 вимогам ДСТУ 3580. (Звертаємо увагу на Свідоцтво № П-12-2019-1004429081914, де:
2019-рік
10044 - метрологічна установка № 10044
290819 - дата проведення повірки
14 - номер Додаток до протоколу повірки № 044-14.
10.09.2019 позивачем складено акт опломбування і взяття на облік лічильника води № 0843958602 із зазначенням показів спожитої води - 02479 м2.
З наведеного випливає, що відповідач своєчасно виконав свої зобов'язання щодо подання лічильника на повірку до 31.08.2019 без демонтажу зазначеного лічильника води з вузла обліку, при цьому самовільного водокористування не відбувалося.
Посилання позивача на пункт 5.10 Правил 190, стосовно того, що неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються, спростовується діями інженера КГІ «Міськводоканал» Тарасова А.О., який здійснив розпломбування вузла обліку споживання води лічильника води № 0843958602 із зазначенням відбитку пломби та показами спожитої води - 02463 м2. Фактичні об'єми спожитої води зазначені в рахунках за показами лічильника, в тому числі у період відсутності пломби з 01.08.2019 по 10.09.2019. В свою чергу, відомостей про те, що в технічному відношенні спірний прилад обліку не був справним матеріали справи не містять.
Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» державну повірку має право здійснювати лише уповноважена особа - у даному випадку таким є ТОВ «ЕТАЛОН-СП». Обов'язок відповідача полягає у поданні засобу вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Матеріали справи свідчать про подання відповідачем лічильника на повірку 29.08.2019, тобто в термін обумовлений актом позивача від 01.08.2019 про зняття пломб для повірки лічильника.
При здійсненні сукупності операцій за період з 01.08.2019 по 10.09.2019, пов'язаних з періодичною повіркою лічильника води № 0843958602, відповідачем здійснено усі необхідні і достатні дії в межах своїх повноважень, в розумні терміни, з дотриманням вимог розумності та справедливості, та жодним чином не порушуючи законодавчі або нормативно-правові акти.
Діючі на момент перевірки Правила користування № 190 та інші норм законодавства не містили норми, яка передбачає, що виробник (позивач) у разі не проведення споживачем вчасно повірки засобу обліку води має проводити розрахунок витрат води згідно з пунктом 3.3 Правил користування № 190, оскільки розрахунок витрат води згідно із зазначеним пунктом правил проводиться виробником (позивачем) у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Пунктами 3.3, 3.4 Правил користування № 190 передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2, м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористуванню виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Згідно з пунктом 3.2 Правил користування № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Отже, самовільне водоспоживання - це користування питною водою з міського водопроводу без дозволу позивача та/або без оформлення необхідних документів (в т.ч. без реєстрації у виконавця в якості споживача, ухилення чи відмова від укладення договору на надання послуг з водопостачання тощо). Самовільне приєднання до систем водопостачання - приєднання до мереж централізованого комунального водопостачання, здійснене без письмового дозволу виконавця.
Доказів самовільного приєднання відповідача до системи водопостачання або самовільного водокористування та наявності правових підстав застосування положень пунктів 3.3, 3.4 Правил користування № 190 матеріали справи не містять та позивачем до позову не додано.
За умовами пункту 5.18 цих же Правил споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.
Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.
В акті позивача від 01.08.2019 зазначено, що лічильник розпломбовано представником позивача. Вказаний акт не містить даних про факт проведення уповноваженими представниками позивача перевірки технічного стану водопровідних мереж абонента та засобу обліку, несправності засобу обліку, пошкодження пломби, виявлення/встановлення будь-яких технічних порушень, натомість вказаний акт свідчить про зняття пломби, тобто зазначений акт є саме актом зняття пломби, а не актом, що фіксує безоблікове користування водою.
Повірка лічильника води № 0843958602 проводилась уповноваженою повірочною лабораторією без демонтажу з вузла обліку споживання води, а отже і без повторного його встановлення. Таким чином, механічних або інших втручань в роботу лічильника не здійснювалось. Здійснення повірки таким чином підтверджує технічну справність приладу обліку.
Як встановлено судом облік спожитої води на об'єкті відповідача справним приладом здійснювався безперервно. Надані відповідачем докази у справі (рахунки за серпень, вересень, жовтень) підтверджують визначення позивачем обсягів спожитої води лише на підставі показників лічильника. Жодних інших доказів про кількість спожитих відповідачем обсягів води за п. 3.3 Правил № 190 позивачем до суду не надано.
В акті позивача від 10.09.2019 зазначено, що лічильник опломбовано представником позивача. Вказаний акт не містить даних про факт проведення уповноваженими представниками позивача контрольної перевірки технічного стану водопровідних мереж абонента, виявлення/вста новлення будь-яких технічних порушень, натомість вказаний акт свідчить про встановлення пломби, тобто зазначений акт є саме актом вста новлення пломби, а не актом, що фіксує безоблікове водокористування.
Оскільки відомостей про те, що в технічному відношенні повірюваний прилад не був справним матеріали справи не містять, а повірка здійснювалась без демонтажу з вузла обліку споживання води, отже і без повторного його встановлення, в свою чергу, спростовує факт безоблікового споживання води абонентом.
Норми пункту 5.14 Правил користування №190 щодо визначення об'єму води за приписами пункту 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку, на яку посилається позивач у якості підстави позову, застосовується для визначення обсягу води розрахунковим способом за спірний, вказаний у позові, період у випадку перевищення тривалості повірки приладу, а не за порушення строків подачі ними засобів вимірювальної техніки на повірку.
В даному випадку Позивач визначив у якості спірного періоду, за який проведено нарахування води розрахунковим способом, не період проведення повірки, а інший період (до дати 03.09.2019р., хоча фактична дата видачі Відповідачу Свідоцтва № П-12-2019-1004429081914 про повірку - 02.09.2019). Фактично тривалість повірки приладу обліку не перевищувала одного місяця.
Суд ставиться критично до визначення позивачем у позовній заяві періоду безоблікового водокористування. Позивач у позовній заяві зазначає, що першим днем початку безбілкового водокористування є 01.09.2019, а останнім днем безбілкового водокористування є 09.09.2019, проте, як свідчать обставини справи з лічильника відповідача знято і вилучено пломбу позивачем 01.08.2019, а день початку безбілкового водокористування позивач визначає з 01.09.2019. Опломбовано лічильник 10.09.2019, а останній день безбілкового водокористування позивач визначає 09.09.2019, а нарахування позивач проводить за три дні, оскільки відповідачем на дано позивачеві сертифікат про повірку від 02.09.2019, тому суду незрозуміло, за який саме період (три дні, як зазначає позивач у позовній заяві) позивачем проведено відповідачеві нарахування заборгованості за безоблікове водокористування, оскільки фактично повірку лічильника здійснено уповноваженою організацією 29.08.2019.
Посилання позивача на дату видачі Свідоцтва про повірку № П-12-2019-1004429081914 від 02.09.2019 не відповідає положенням пункту 5.14 Правил № 190 «...до дня установки повіреного засобу обліку», оскільки установка повіреного засобу обліку не здійснювалась, що підтверджує Додаток до протоколу повірки №044-14 від 29.08.2019. Тобто зазначене Свідоцтво № П-12-2019-1004429081914 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки засвідчує відповідність лічильника води № 0843958602 вимогам ДСТУ 3580, а не є актом, що фіксує безоблікове користування водою.
Позивачем надано суду, як доказ лист від 23.09.2019 № 24/7255, в якому є посилання на свідоцтво про повірку від 03.09.2019, проте матеріали справи такого свідоцтва не містять.
Додаток до протоколу повірки № 044-14 від 29.08.2019 визнається судом належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, факту здійснення повірки лічильника відповідачем у визначений позивачем термін у акті від 01.08.2019. у даному випадку повірка лічильника відповідача здійснена 29.08.2019, тобто тривала менше місяця. Зазначений Додаток до протоколу повірки № 044-14 від 29.08.2019 позивачем в судовому порядку не оскаржувався.
Вищезазначені обставини позивачем не спростовані, доказів протилежно позивачем до суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено 19 лютого 2020 року.
Суддя В.Л. Котельницька