65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3033/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/3033/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” (49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. №1, код ЄДРПОУ 38114713)
До відповідача: Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” (65121, м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 32-А; код ЄДРПОУ 07756801)
Про стягнення 63237,62 грн.
та за зустрічним позовом Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” (65121, м.Одеса, пр-т Маршала Жукова, 32-А; код ЄДРПОУ 07756801)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” (49000, м.Дніпро, вул. Жуковського, буд. №1, код ЄДРПОУ 38114713)
Про стягнення 14943,53 грн.
Представники:
від первісного позивача: Сухомлин О.В., адвокат, ордер
від первісного відповідача: Добров О.Ю., член виконавчого органу (положення)
Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” про стягнення 63237,62 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” направлено на стягнення основного боргу у розмірі 51887,30 грн., пені у розмірі 7485,99грн., інфляційних збитків у розмірі 2589,18 грн. та 3% річних у розмірі 1275,15грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2019р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3033/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "18" листопада 2019 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у засідання на 18.11.2019р. о 10:00.
25.10.2019р. за вх.№2-5224/19 господарський суд одержав клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, згідно з яким позивач просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3033/19, яке призначене на 18 листопада 2019 р. о 10:00, в режимі відеоконференції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” за вх. №2-5224/19 від 25.10.2019р. про проведення судового засідання по справі №916/3033/19, яке призначене на 18.11.2019р. о 10:00, в режимі відеоконференції.
30.10.2019р. до господарського суду Одеської області від Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” про стягнення пені у розмірі 1971,71 грн. та штрафу у розмірі 12971,82 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2019р. зустрічну позовну заяву Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” від 30.10.2019р. вх. №ГСОО 3302/19 подану по справі №916/3033/19 залишено без руху. Державному підприємству „Одеський авіаційний завод” запропоновано надати до суду документи, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. за вимоги майнового характеру. Встановлено Державному підприємству „Одеський авіаційний завод” строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 5 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Державне підприємство „Одеський авіаційний завод”, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
05.11.2019р. до господарського суду Одеської області від первісного відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
05.11.2019р. до господарського суду Одеської області від Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” надійшов відзив на позовну заяву.
14.11.2019р. до господарського суду Одеської області Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” були надані документи, в підтвердження усунення недоліків зустрічної позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 04.11.2019р.
18.11.2019р. до господарського суду Одеської області первісним відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2019р. справу №916/3033/19 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” вх. № ГСОО 3302/19 від 30.10.2019р. до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/3033/19. Підготовче засідання у справі призначено на "04" грудня 2019р. о 12:00. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” підготувати та надати до суду і одночасно надіслати Державному підприємству „Одеський авіаційний завод” відповідь на відзив по первісному позову, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, та відзив на зустрічний позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” від 04.11.2019р. задоволено. Доручено Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3033/19 04 грудня 2019р. о 12:30 в режимі відеоконференції.
02.12.2019р. до господарського суду Одеської області зустрічним відповідачем було надано відзив на зустрічний позов про стягнення штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2019р. відкладено підготовче засідання на "15" січня 2020 р. о 10:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 15.01.2020р. о 10:30. Усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” задоволено. Доручено Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3033/19 15 січня 2020р. о 10:30 в режимі відеоконференції. Запропоновано Державному підприємству „Одеський авіаційний завод” підготувати та надати до суду і одночасно надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” відповідь на відзив по зустрічному позову, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3033/19. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "17" січня 2020 р. о 09:40. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 17.01.2020р. о 09:40. Усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” задоволено. Доручено Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3033/19 17 січня 2020р. о 09:40 в режимі відеоконференції.
24.12.2019р. до господарського суду Одеської області Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
15.01.2020р. до господарського суду Одеської області Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було надано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2020р. відкладено розгляд справи по суті на "10" лютого 2020 р. о 11:30. Викликано представників сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на "10" лютого 2020 р. о 11:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2020р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” від 27.01.2020р. задоволено. Доручено Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3033/19 10 лютого 2020р. о 11:30 в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні, яке відбулось 10.02.2020р., було оголошено перерву по справі до 12 лютого 2020р. о 09:00.
10.02.2020р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” у судовому засіданні заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, згідно з яким позивач просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3033/19, яке призначено судом на 12 лютого 2020р. о 09:00, в режимі відеоконференції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” від 10.02.2020р. - задоволено. Доручено Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3033/19 12 лютого 2020р. о 09:00 в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 12.02.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.02.2020р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” та Державного підприємства „Одеський авіаційний завод”, суд встановив.
18 травня 2018 року між Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” (продавець) було укладено Договір №271/МТЗ-18 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити авіаційно-технічне майно, надалі - товар, його номенклатуру та вартість визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказується у Специфіках, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.2.4. Договору, датою поставки товару за кількістю є дата підписання накладної щодо приймання товару покупцем. Датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
Умовами п. 2.5. Договору, визначено, що покупець здійснює приймання товару по кількості в порядку, передбаченому Інструкцією „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначенні і товарів народного споживання по кількості”, затвердженою постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №ІІ-6. із змінами і доповненнями.
Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється за цінами. Які визначені на підставі тендерних пропозицій та вказані в Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки продавця, пов'язані з поставкою товару.
Умовами п. 3.2. Договору визначено, що загальна вартість Договору складається з суми усіх Специфікацій за якими здійснюється постачання товару, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 6.3. Договору, за порушення строків оплати товарів з покупця стягується пеня у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до Специфікації №3 від 15.11.2018р. до Договору №27/МТЗ-18 від 18.05.2018р., визначено, що загальна вартість товару за даною Специфікацією складає 51887,30 грн. Товар за даною специфікацією постачається впродовж 3 календарних днів, які рахуються від дати підписання специфікації. Умови оплати: протягом 14 календарних днів з моменту проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
В обґрунтування поданого позову первісним позивачем було зазначено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” повідомило Державне підприємство „Одеський авіаційний завод” про можливість поставки товару за умовами тендеру та на підставі Специфікації №3 22.11.2018р. здійснило на користь первісного відповідача поставку товару згідно рахунку-фактури № К-0000364 від 21.11.2018р. та видаткової накладної №К-21112 від 21.11.2018р.
Первісним позивачем також зазначалось, що ним на адресу первісного відповідача скеровувались листи з вимогою оплати товар та відповідно до листа №971/ГБ від 15.03.2019р. Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було підтверджено існування заборгованості в розмірі 51887,30 грн.
Первісним позивачем зазначалось, що Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” засобами електронного зв'язку, а саме на електронну адресу Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” 15 листопада 2018р. було скеровано проект Специфікації №3 задля узгодження обсягів поставки товару (а.с. 149,150).
За твердженням первісного позивача, проект Специфікації №3 було підписано з боку покупця (первісного відповідача) тільки 20 листопада 2018р., про що, за посиланням Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, свідчить відповідне електронне листування між сторонами, на підтвердження обставин, визначених первісним позивачем. (а.с. 151. 152).
Ґрунтуючи позовні вимоги первісним позивачем було зазначено, що сума заборгованості за поставлений на користь Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” товар становить 51887,30 грн., та з урахуванням терміну 14 днів з дати отримання товару, строк виконання зобов'язання з оплати товару для первісного відповідача, за посиланням Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, сплинув 06.12.2018р.
Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору, первісним позивачем було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за період з 06.12.2018р. по 30.09.2019р.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” направлено на стягнення основного боргу у розмірі 51887,30 грн., пені у розмірі 7485,99грн., інфляційних збитків у розмірі 2589,18 грн. та 3% річних у розмірі 1275,15грн.
У поданому відзиві на позовну заяву Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було зазначено суду, що відповідач часткового не погоджується з пред'явленими вимогами первісного позивача.
Первісним відповідачем було зазначено суду, що специфікацією №3 від 15.11.2018р. було визначено умови оплати, а саме протягом 14 календарних днів з моменту проходження вхідного контролю на підприємстві покупця. Також відповідач посилався на положення Інструкції „Про порядок приймання продукції виробнично-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1996р. №П-7,та зазначав, що строк оплати товару за договором становить 14 календарних днів та відповідною Інструкцією визначено 20 днів, з моменту отримання первісним відповідачем товару.
Первісним відповідачем було зазначено, що оскільки фактично товар пройшов вхідний контроль 27.12.2018р., про що свідчить відповідна відмітка про оприбуткування на видатковій накладній, то строк для здійснення оплати, на його думку, спливає 11.01.2019р.
На підставі викладеного, первісним відповідачем було надано контррозрахунок штрафних санкцій щодо розрахунку первісного позивача та окремо зауважено, що нарахування пені можливо лише за 182 дні, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України.
Також, у поданому відзиві первісним відповідачем наголошувалось суду про складне фінансове становище первісного відповідача та зазначалось, що наразі ускладнюється здійснення остаточного розрахунку за поставлений первісним позивачем товар.
Крім того, первісним відповідачем було зазначено суду, що за іншими поставками первісний відповідач здійснив розрахунок з первісним позивачем, а заборгованість наявна лише за єдиною даною поставкою.
Надаючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було зазначено суду, що суд має право зменшити штрафні санкції в разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків, беручи до уваги майнові інтереси сторін, майновий стан та соціальну значущість підприємства боржника. Зверталась увага суду первісним відповідачем, що Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” не було дотримано приписів п. 6 ст. 232 ГК України при здійсненні нарахування пені. Окрім того, первісним відповідачем зазначалось про скрутне фінансове становище Державного підприємства „Одеський авіаційний завод”.
Надаючи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, первісним відповідачем було зазначено суду, зокрема, що розмір гонорару вказується поштучно за документ, однак такий підхід до розрахунку є занадто узагальненим, адже, за посиланням первісного відповідача, не відображає реальний обсяг інтелектуального навантаження на розроблення процесуальних документів, здійсненого без урахування складності та/або об'ємності справи. Обґрунтовуючи відповідне клопотання, первісним відповідачем було зазначено щодо необхідності зменшення витрат на оплату правничої допомоги на підготовку заяви про розгляд справи без участі представника первісного позивача, підготовку заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Отже, відповідач наполягає на необхідності зменшення розміру витрат первісного позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Щодо зустрічних позовних вимог (вх. ГСОО №3302/19) Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, судом встановлено наступне.
В обґрунтування заявленого зустрічного позову, Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було зазначено суду наступне.
Відповідно до Специфікації №3 від 15.11.2018р. до Договору №27/МТЗ-18 від 18.05.2018р., визначено, зокрема, що товар за даною специфікацією постачається впродовж 3 календарних днів, які рахуються від дати підписання специфікації.
Зустрічним позивачем було зазначено суду, що 3 календарних дні минули 18.11.2018р. та саме 18.11.2018р. товар за вказаною специфікацію повинен був бути поставлений з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”.
Натомість, зустрічним позивачем було зазначено суду, що лише 21.11.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” було оформлено видаткову накладну №К21112.
Посилаючись на дані електронного кабінету на офіційному веб-сайті ДФС України, саме 21.11.2018ро. зустрічним відповідачем було складено податкову накладну №22 та відповідно до експрес накладної №59000380344305 Товариство з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” направило на адресу зустрічного позивача товар лише 22.11.2018р. та тільки 26.11.2108р. представником Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” було отримано відповідний товар.
Отже, як зазначається представником Державного підприємства „Одеський авіаційний завод”, від 18.11.2018р. - дата поставки за договором до 26.11.2018р. - дата отримання поставки, минуло 8 днів.
Посилаючись на п.2.4. укладеного між сторонами Договору, Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було зазначено суду, що даним пунктом Договору визначено, що датою поставки товару за кількістю - є дата підписання накладної щодо приймання товару покупцем. Датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром контролю на підприємстві покупця.
На підставі викладеного, Державне підприємствоо „Одеський авіаційний завод” вказує суду, що дата проходження товаром контролю - дата оприбуткування є дата 27.12.2018р.
За матеріалами справи вбачається, а саме з накладної №К-21112 від 21.11.2018р., наданої відповідачем, що відповідно до штампу про отримання майна та про оприбуткування по обліку, дата оприбуткування відповідного товару, що було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, є дата 27.12.2018р. (а.с. 79).
Відповідно до п. 6.2. Договору, за порушення строків виконання зобов'язання з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад п'яти днів додаткового стягується штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків вказаної вартості.
На підставі викладеного та зазначеного, зустрічним позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 0,1%, яка становить грошову суму у розмірі 1971,71 грн. та заявлено до стягнення штраф у розмірі 25% - 12971,82 грн.
Позовні вимоги Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” про стягнення пені у розмірі 1971,71 грн. та штрафу у розмірі 12971,82 грн.
Надаючи відзив на зустрічний позов, Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” було зазначено суду, що відповідно до умов специфікації, поставка товару здійснюється протягом 3-х днів з моменту підписання такої специфікації.
Зустрічний відповідач підтверджує, що товар був направлений зустрічному позивачу 22 листопада 2018р., однак, звертає увагу суду на те, що Специфікація №3 від 15.11.2018р., була підписана з боку Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” та надійшла на електронну адресу зустрічного відповідача, лише 20.11.2018р., про що свідчить відповідне електронне листування між сторонами.
Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” зауважувалось, що проект Специфікації №3 від 15.11.2018р. був направлений ним на електронну пошту Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” 15 листопада 2018р., про що свідчить відповідний скріншот з електронної пошти.
Як вказує зустрічний позивач, тільки отримавши підписану специфікацію з боку Державного підприємства „Одеський авіаційний завод”, Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” було організовано здійснення поставки товару на користь зустрічного позивача, виписано видаткову накладну №К-21112 від 21.11.2018р. та скеровано товар на адресу Державного підприємства „Одеський авіаційний завод”.
Таким чином, як вказує зустрічний відповідач, ним було дотримано строків та вимог щодо поставки впродовж 3-х днів, також ним було зазначено, що строком раніше, тобто без узгодження специфікації Державним підприємством “Одеський авіаційний завод”, поставка не могла бути здійснена.
Крім того, як вказує Товариство з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, посилання зустрічного позивача про відповідну дату поставки товару спростовуються умовами п. 2.4. Договору, оскільки датою поставки товару є підписання накладної щодо приймання товару, а проходження вхідного контролю на підприємстві покупця визначає тільки дату приймання товару за якістю.
Зверталась увага суду Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” у відзиві на зустрічний позов і на те, що видаткову накладну №К-21112 від 21.11.2018р., підписано первісним відповідачем без будь-яких зауважень, та за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, Державне підприємство „Одеський авіаційний завод” не може посилатись на пропущення строку поставки постачальником.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” було зазначено суду, що на адресу первісного позивача не надходили будь-які листи із претензіями щодо строку поставки.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” було зазначено, що зустрічний відповідач не визнає відмітку штампу відповідача на видатковій накладній із зазначенням дати 27.12.2018р., оскільки така відмітка ставиться самим відповідачем.
Надаючи відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було зазначено наступне.
Первісним позивачем зазначалось суду, що поставка повинна була здійснюватись за специфікацію, погодженою лише Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, оскільки останньому було відомо про умови такої специфікації.
Також зустрічний позивач зазначає, що дата укладання специфікації є дата 15.11.2018р., якою така специфікації датована. Також зазначалось суду, що відсутні докази неможливості поставки раніше, оскільки товар є негабаритним та для його відправки було достатньо одного робочого дня.
Таким чином, зустрічний позивач вважає доведеним факт порушення зустрічним відповідачем положень Договору та специфікації щодо строків поставки товару.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” та Державного підприємства „Одеський авіаційний завод”, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством „Одеський авіаційний завод як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, як продавцем, виникли на підставі укладеного між ними 18 травня 2018 року Договору №271/МТЗ-18.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За час розгляду справи судом встановлено, що фактичну поставку товару первісним позивачем на підставі видаткової накладної від 21.11.2018 року №К-21112 було здійснено 22 листопада 2018р., про що свідчить експрес-накладна №59000380344305 від 22.11.2018р. (а.с. 78), та не заперечується сторонами.
Судом враховано, що відповідно до Специфікації №3 від 15.11.2018р. до Договору №27/МТЗ-18 від 18.05.2018р. визначено, що загальна вартість товару за даною Специфікацією складає 51887,30 грн. Товар за даною специфікацією постачається впродовж 3 календарних днів, які рахуються від дати підписання специфікації. Умови оплати: протягом 14 календарних днів з моменту проходження товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця.
Як встановлено судом з накладної №К-21112 від 21.11.2018р., наданої відповідачем, відповідно до штампу про отримання майна повністю та про оприбуткування майна по обліку, дата оприбуткування товару, що було отримано первісним відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, є дата 27.12.2018р. (а.с. 79).
Судом враховано, що відповідно до Специфікації №3 від 15.11.2018р. до Договору №27/МТЗ-18 від 18.05.2018р., сторонами було узгоджено, зокрема, наступні умови оплати: протягом 14 календарних днів з моменту проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
Крім того, згідно до п.2.4. Договору, сторонами також було узгоджено, що датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
Таким чином, дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством „Одеський авіаційний завод як покупцем, прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №271/МТЗ-18 від18 травня 2018 року, щодо своєчасної оплати вартості отриманого з боку первісного позивача товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 51887,30 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору, первісним позивачем було здійснено нарахування пені, за період з 06.12.2018р. по 30.09.2019р.
Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Умовами Специфікації №3 від 15.11.2018р. до Договору №27/МТЗ-18 від 18.05.2018р., визначено наступні умови оплати: протягом 14 календарних днів з моменту проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
Відповідно до п.2.4. Договору, сторонами узгоджено, зокрема, що датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
Приймаючи до уваги, що проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця було здійснено 27.12.2018р., що встановлено судом відповідно до накладної №К-21112 від 21.11.2018р., саме від цієї дати, на думку суду, слід відраховувати термін для оплати товару, визначений умовами Специфікації №3 від 15.11.2018р. до Договору №27/МТЗ-18 від 18.05.2018р., та який становить 14 календарних днів з моменту проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
Судом враховано позицію первісного позивача, що з боку первісного відповідача було допущено прострочення строків щодо приймання товару на підприємстві, як то визначено відповідною Інструкцією „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості”, затвердженою Постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, із змінами і доповненнями, однак, судом приймається до уваги та враховується при здійсненні висновків встановлений строк для оплати товару, який було визначено та погоджено сторонами у п. 2.4 укладеного Договору і у Специфікації №3, та який (згідно Специфікації) становить термін - протягом 14 календарних днів з моменту проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця, і визначений, відповідно, 27.12.2018р., отже, саме з цієї дати, на думку суду, слід відраховувати визначений сторонами термін для оплати товару.
Отже, враховуючи, що з 27.12.2018р. у первісного відповідача виникло зобов'язання по оплаті товару, враховуючи термін 14 календарних днів, узгоджений сторонами, саме з 10 січня 2019р. відбулось прострочення виконання зобов'язання по оплаті за отриманий відповідачем товар.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги, що сторонами не було обумовлено застосування такого виду штрафної санкції як пеня за весь час прострочення невиконання грошового зобов'язання покупцем, суд вважає за доцільне здійснити перерахунок нарахованої пені за період, що припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом було здійснено перерахунок пені, у вигляді застосування одного розміру облікової ставки НБУ за період з 10.01.2019р. по 10.07.2019р. (10.01.2019р.-25.05.2019р. розмір облікової ставки НБУ - 18%, 26.04.2019р-10.07.2019 - 17,5%) на суму боргу 51887,30грн.
Так, відповідно до такого розрахунку борг зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 4603,05 грн.
Щодо заявленого клопотання первісного відповідача про зменшення пені суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами було погоджено умовами укладеного договору, що пеня стягується у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наразі у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру пені.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Первісним позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за період з 06.12.2018р. по 30.09.2019р.
Враховуючи встановлення судом, що з 27.12.2018р. у первісного відповідача виникло зобов'язання по оплаті товару, враховуючи термін 14 календарних днів, та те, що саме з 10 січня 2019р. відбулось прострочення виконання зобов'язання, судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
51887.3010.01.2019 - 30.09.20192643 %1125.88
Борг зі сплати 3% річних становить грошову суму у розмірі 1125,88 грн.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?
10.01.2019 - 30.09.201951887.301.0341781.8453669.14
Борг зі сплати інфляційних втрат становить грошову суму у розмірі 1781,84 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” зі стягненням з Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” боргу у розмірі 51887,30 грн., пені у розмірі 4603,05 грн., 3% річних у розмірі 1125,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1781,84 грн.
Щодо розподілу судових витрат за первісним позовом суд зазначає наступне.
Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” від 11.10.2019р. вх. № ГСОО 20904/19 про стягнення витрат на правничу допомогу №916/2718/19 в розмірі 9500,00 грн., первісний позивач просив суд стягнути з первісного відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які склали 9500,00 грн.
Заява обґрунтована тим, Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” понесено судові витрати, які має компенсувати первісний відповідач.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” та Адвокатським об'єднанням „Адвокатська компанія „Клименко і партнери” було укладено Договір №17 про надання правової допомоги.
Відповідно до Додатку №1 до Договору №17 про надання правової допомоги від 05.09.2019р. „Розмір гонорару та порядок його оплати” встановлено, що цей додаток визначає вартість та порядок оплати правової допомоги (гонорару) адвокату за надання правової допомоги клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”: підготовка претензії з 1 документ - 2000,00 грн., підготовка позовної заяви за 1 документ - 5000,00 грн., підготовка інших процесуальних документів (клопотання, заяви) за 1 документ - 1500,00 грн., участь та представництво адвокатом інтересів клієнта у судовому засідання за 1 засідання - 3500,00 грн.
Відповідно до акту №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 05.09.2019р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, визначено перелік наданих юридичних послуг, підготовка і подання до суду позовної заяви (аналіз укладених договорів, складених первинних та бухгалтерських документів - 5000,00 грн., підготовка клопотання про витребування доказів - 1500,00 грн., підготовка заяви про розгляд справи без участі представника - 1500,00 грн., підготовка заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - 1500,00 грн.
Наведені документи у акті №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 05.09.2019р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, містяться в матеріалах справи.
В підтвердження надання та оплати за надані адвокатом послуги, у сумі 9500,00 грн.. Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” надано рахунок-фактуру №05/09 від 30.09.2019р. на суму 9500,00 грн. та платіжне доручення №13 від 07.10.2019р. на суму 9500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В ч.4 ст.126 ГПК України закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” за час розгляду справи було заявлено клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу професійну допомогу. Обґрунтовуючи відповідне клопотання, первісним відповідачем було зазначено щодо необхідності зменшення витрат на оплату правничої допомоги на підготовку заяви про розгляд справи без участі представника первісного позивача, підготовку заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Також зазначав щодо необхідності зменшення розміру витрат первісного позивача на оплату професійної правничої допомоги.
На підставі викладеного та зазначеного, суд дійшов до висновку, що витрати у сумі 9500,00 грн. є неспівмірними із складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, та такі витрати, на думку суду, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на підготовку клопотання про витребування доказів - до 500,00 грн., підготовку заяви про розгляд справи без участі представника - до 500,00 грн., підготовку заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - до 500,00 грн.
Таким чином, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу слід зменшити загалом до 6500,00 грн.
За таких обставин, господарський суд вважає, що сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” витрати на правничу допомогу, пов'язані із розглядом справи №916/3033/19, підлягають стягненню з первісного відповідача у розмірі 6105,34 грн., які розраховані судом пропорційно задоволеним вимогам первісного позивача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” судового збору у розмірі 1804,36 грн. покладаються на первісного відповідача, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”.
Щодо зустрічних позовних вимог Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтю 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тотожні положення містить й Господарський кодекс України (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб'єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб'єктивні права за своїм розсудом.
Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.
Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 ЦК України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб'єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.
Враховуючи викладене, наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договори, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частинами другою та третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вже встановлено судом 18 травня 2018 року між Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” (продавець) було укладено Договір №271/МТЗ-18 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити авіаційно-технічне майно, надалі - товар, його номенклатуру та вартість визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказується у Специфіках, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Специфікації №3, яка датована 15.11.2018р. до Договору №27/МТЗ-18 від 18.05.2018р., визначено, що загальна вартість товару за даною Специфікацією складає 51887,30 грн. Товар за даною специфікацією постачається впродовж 3 календарних днів, які рахуються від дати підписання специфікації. Умови оплати: протягом 14 календарних днів з моменту проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
Аналізуючи умови та положення Специфікації №3, суд зазначає, що сторонами погоджено умови щодо поставки та визначено строки відповідної поставки товару, саме після підписання такої специфікації з обох сторін.
За час розгляду даної справи судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” засобами електронного зв'язку, а саме на електронну адресу Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” 15 листопада 2018р. було скеровано проект Специфікації №3 задля узгодження обсягів та умов поставки товару (а.с. 149,150). І з наявних в матеріалах справи документів встановлено, що проект Специфікації №3 (а.с. 151. 152) було підписано з боку покупця (відповідача за первісним позовом) 20 листопада 2018р., іншого з боку Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” суду не доведено, належними доказами посилання первісного позивача в цій частині не спростовано.
Судом враховано, що сторонами не заперечувався факт належномсті електронних адрес, використаних в листуванні, з огляду на що, дійшов висновку, що таке електронне листування між сторонами у даній справі можна використовувати у доказуванні.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідно до експрес-накладної №59000380344305, саме 22.11.2019р. зустрічним відповідачем на користь Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” відбулось здійснення поставки обумовленого та узгодженого сторонами за Договором товару.
Судом враховано, що поставка відповідного товару обумовлюється у відповідних специфікаціях, про що визначено сторонами в умовах Договору №271/МТЗ-18 від 18.05.2018р., тому судом відхиляються твердження зустрічного позивача щодо можливості здійснення поставки товару зустрічним відповідачем, без наявності підписаної з боку Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” специфікації, оскільки, підписання такої специфікації чітко визначено положенням відповідного правочину, укладеним між сторонами, та на підставі якого між сторонами і виникли певні правовідносини.
На підставі викладеного та зазначеного, з урахуванням умов Договору №271/МТЗ-18 від 18 травня 2018р., положень Специфікація №3, та враховуючи строки узгодження її Державним підприємством „Одеський авіаційний завод” та дату здійснення відповідної поставки Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК”, суд приходить до висновку щодо відсутності факту порушення зустрічним відповідачем строків здійснення поставки товару на користь зустрічного позивача.
У даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість зробити висновок суду, ґрунтуючись на встановлених судом обставинах, що Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” було дотримано триденний строк поставки товару на користь Державного підприємства „Одеський авіаційний завод”, з урахуванням дати підписання специфікації з боку останнього.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” не підлягають задоволенню судом у зв'язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв'язку з чим, в задоволенні зустрічного позову судом відмовляється.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1921,00 грн. покладаються на зустрічного позивача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Первісну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” - задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” (65121, м.Одеса, пр-т Маршала Жукова, 32-А; код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК” (49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. №1, код ЄДРПОУ 38114713) основний борг в сумі 51887 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 30 коп., пеню у розмірі 4603 (чотири тисячі шістсот три) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 1125 (одна тисяча сто двадцять п'ять) грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одну) грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1804 (одна тисяча вісімсот чотири) грн. 36 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6105 (шість тисяч сто п'ять) грн. 34 коп.
3.В іншій частині первісного позову - відмовити.
4.У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства „Одеський авіаційний завод” - відмовити в повному обсязі.
5.Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову до суду у розмірі 1921,00 грн. покласти на Державне підприємство „Одеський авіаційний завод”.
Повний текст рішення складено 18 лютого 2020 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко