18 лютого 2020 року
Київ
справа №400/2638/18
адміністративне провадження №К/9901/33479/19
Cуддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гусак М.Б., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 400/2638/18 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
28 листопада 2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 400/2638/18.
Верховний Суд ухвалою від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу залишив без руху, оскільки відповідачем не обґрунтовано вимоги касаційної скарги та не надано документ про сплату судового збору.
У межах встановленого судом строку скаржник звернувся з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, посилаючись на відсутність можливості вчасно сплатити судовий збір.
Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2020 року задовольнив вказане клопотання та продовжив відповідачу строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Заявлене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби клопотання про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи у Верховному Суді задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення, відстрочення від сплати судового збору, є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Із змісту чинного правового регулювання вбачається, що термін "майновий стан сторони" не охоплює випадки, коли стороною у справі є держава, представником якої у даному спорі є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до статті 8 цього Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від сплати такого збору.
Отже, вимоги ухвали Верховного Суду від 11 грудня 2019 року про залишення касаційної скарги без руху в частині сплати судового збору залишилися не виконаними.
За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби повернути.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.Б.Гусак