Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа №826/4866/17
адміністративне провадження №К/9901/30747/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017р. (судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна, Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк», про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
У квітні 2017 року ТОВ «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №779/5 від 03.03.2017р.
В обгрунтування позовних вимог посилалось на те, що розгляд та прийняття спірного наказу про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем, здійснено з порушенням вимог законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2017р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України від 03.03.2017р. №779/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2017р. скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обрунтування касаційної скарги посилався на те, що ухвалюючи рішення судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги встановлені в межах даної справи обставини наявності судових справ щодо спірного нерухомого майна, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про відсутність у відповідача компетенції щодо розгляду скарги третьої особи.
Також посилався на безпідставне відхилення апеляційним судом доводів про несвоєчасне повідомлення позивача про розгляд скарги, не надіслання копії скарги з доданими до неї документами, що позбавило його можливості належним чином підготуватися до розгляду скарги.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Єврогазбанк» просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2013р. між ПАТ «Єврогазбанк» та ТОВ «Індексагрохолдинг» укладено кредитний договір №766-071113, за умовами якого, та додаткових угод, товариству було відкрито відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 77 500 000 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за названим кредитним договором, між ПАТ «Єврогазбанк» та ТОВ «Жуляни», ТОВ «Лангруп», ТОВ «Роял Хоспітеліті Груп», ТОВ «Лакшмі-8», як майновими поручителями, 30.12.2013р. укладено договір іпотеки №1244-301213/1.
Згідно цьому договору ТОВ «Жуляни», ТОВ «Лангруп», ТОВ «Роял Хоспітеліті Груп», ТОВ «Лакшмі-8» передали в заставу банку належну їм на праві спільної часткової власності нежитлову будівлю готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу загальною площею 18 667 кв.м по вул. Молодогвардійська, 32, у Солом'янському районі, м. Києва.
У зв'язку з невиконанням ТОВ «Індексагрохолдинг» умов кредитного договору та згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. було прийнято рішення №29654212 від 18.05.2016р. про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Єврогазбанк» та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності №14560381.
26.09.2016р. приватний нотаріус, на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2016р. у справі №820/2792/16, прийняв рішення №31571940 про скасування запису про право власності №14560381.
Такі дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. ПАТ «Єврогазбанк» оскаржило до Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (надалі за текстом - «Комісія»).
За результатами розгляду скарги Комісією ухвалено висновок від 07.12.2016р., яким скаргу задоволено та скасовано рішення про скасування №31571940 від 26.09.2016р.
Вказаний висновок обґрунтовано тим, що в силу положень пункту 2.6 Розділу ІІ Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили. Водночас, на момент прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення відповідне судове рішення було відсутнє.
На підставі цього висновку Міністерство юстиції України видало наказ №779/5 від 03.03.2017р. та скасувало рішення №31571940 від 26.09.2016р. Цим же наказом тимчасово, строком на 2 місяці, блоковано доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Не погоджуючись з наказом, вважаючи що його зміст не відповідає вимогам законодавства, та таким, що прийнятий з порушенням визначеної законодавством процедури, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог «Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» та «Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації», позивача, як особу, інтересів якої безпосередньо стосується розгляд вище вказаного питання, не було належним чином повідомлено ні про сам факт розгляду відповідної скарги, ні про дату та час її розгляду.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що не повідомлення позивача про подання та розгляд скарги безпосередньо має вплив на його права та інтереси, оскільки за результатами розгляду скарг зроблено висновок про необхідність скасування спірних рішень, якими право власності зареєстровано за позивачем.
Крім того, суд виходив з того, що представником ПАТ «Єврогазбанк» не надано суду доказів того, що договір про розірвання договору іпотеки №1244-301213/І від 14.05.2014р. визнано нікчемним у судовому порядку, а також того, що він є нікчемним в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, а тому посилання представника ПАТ «Єврогазбанк» на те, що Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування №70/1 від 09.04.2015р. визнано нікчемним договір про розірвання договору іпотеки №1244-301213/І укладеного 14.05.2014р. є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Наказ Міністерства юстиції України №779/5 від 03.03.2017р. про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято з порушенням вимог законодавства без належного дослідження доказів та належного повідомлення сторін щодо призначення розгляду скарги заявника, а тому підлягає скасуванню.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову, про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що державний реєстратор може прийняти рішення про скасування державної реєстрації прав або про скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виключно на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та завірене належним чином, водночас в даному випадку таке рішення було відсутнє.
При цьому, суд виходив з того, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2016р. у справі №820/2792/16, на яку посилався позивач, на момент вчинення спірної реєстраційної дії не набрала законної сили і у подальшому була скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016р., а провадження у справі закрито з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того суд виходив з того, що пункт 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015р. передбачає альтернативні способи повідомлення осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, а саме телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).
Враховуючи, що оголошення про розгляд скарги було розміщене на офіційному веб-сайті відповідача, а також той факт, що сторонами не заперечується участь представника позивача на засіданні Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, суд дійшов висновку що позивача було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а тому висновки суду першої інстанції у відповідній частині є помилковими.
Крім того суд дійшов висновку, що ТОВ «Жуляни» не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача передбачених Законом №1952-IV підстав для відмови у задоволенні скарги ПАТ «Єврогазбанк».
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень».
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з наказом Мінюсту «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного, цивільного (майнового) права позивача, а саме права власності на нежитлове приміщення, на яке було звернуто стягнення за невиконання умов кредитного договору.
Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно, виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нерухоме майно, і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, зокрема у справі №826/9341/17 (постанова від 29.05.2019р.), колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб'єктивного складу учасників справи може бути розглянутий в порядку господарського чи цивільного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2017р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017р. у справі №826/4866/17 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
В силу положень статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2017р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017р. - скасувати.
Провадження у справі №826/4866/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна, Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк», про визнання протиправним та скасування наказу - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук