"10" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2951/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Цісельський К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Пучкова Л.А.,
від відповідача: Тимофеєв О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛЬМІРА" про стягнення 324043,97 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2951/19, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 05.11.2019 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2019 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.12.2019 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 08.01.2020 р., оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.12.2019 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09.01.2020 р.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 28.01.2020 р., а від 28.01.2020 р. - до 10.02.2020 р.
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 10.02.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерне товариство Комерційний банк ,,ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛЬМІРА" (далі - ТОВ ,,АЛЬМІРА") заборгованості у розмірі 324043,97 грн, з яких 92892,80 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 220511,97 грн пені, 10639,20 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, вказуючи на порушення відповідачем умов кредитного договору від 22.04.2011 р. б/н шляхом несвоєчасного повернення кредитних коштів.
Обґрунтовуючи позов, Банк посилається на приписи ст.ст.193,232 ГК України, ст.ст.73,75 ГПК України, ст.ст.525-527,530,598-611,625,639 ЦК України, постанову Верховного Суду України від 23.09.2015 р. у справі № 6-1206цс15, заяву про відкриття рахунку від 22.04.2011 р., витяги з Умов та правил надання банківських послуг, рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. по справі № 916/2943/15, довідку про розміри встановлених кредитних лімітів від 24.09.2019 р. вих. № 08.7.0.0.0/190924072455, банківські виписки по рахунку відповідача тощо.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, строк на подачу якого поновлено в підготовчому засіданні 04.12.2019 р., заперечив проти задоволення позову. Позиція ТОВ ,,АЛЬМІРА" ґрунтується на тому, що:
- кредитний договір в розумінні ст.1055 ЦК України між сторонами не укладався, а відбулось лише відкриття банківського рахунку, необхідного для ведення господарської діяльності ТОВ ,,АЛЬМІРА";
- наданий Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить дати та місця його складання, підпису уповноваженої на його складання особи. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що саме текст цієї паперової копії був розміщений на сайті Банку під час підписання відповідачем заяви від 22.04.2011 р. про відкриття рахунку;
- Банком при зверненні до суду з позовною заявою пропущено позовну давність.
Банк в письмових поясненнях та відповіді на відзив зауважив, що в заяві про відкриття поточного рахунку директор ТОВ ,,АЛЬМІРА" погодився з тим, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають договір банківського обслуговування. У цій же заяві вказано про можливість встановлення ліміту на кредит, який отримано та не погашено до теперішнього часу. Відтак, сторони уклали кредитний договір, положення якого викладено в т.ч. в Умовах та правилах надання банківських послуг, де збільшено до 15 років позовну давність для стягнення кредиту, процентів, комісії та пені тощо.
ТОВ ,,АЛЬМІРА" в письмових запереченнях на відповідь на відзив наполягає на відмові у позові у зв'язку з його безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.
22.04.2011 р. Банком та ТОВ ,,АЛЬМІРА" (далі - Клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 (далі - Заява), відповідно до якої, зокрема, Банк зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого Банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка з Клієнтом. Порядок встановлення, зміна ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку (далі - Тарифи), розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.
З наданих до матеріалів справи доказів, у т.ч. банківських виписок по рахунку Клієнта, вбачається, що останній використав кошти Банку, проте їх не повернув, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. у справі № 916/2943/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги Банку задоволено, стягнуто з ТОВ ,,АЛЬМІРА" заборгованість за кредитом у розмірі 42900,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 37983,27 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 32725,35 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 8494,20 грн та судовий збір у розмірі 2442,06 грн.
Вказуючи на те, що ТОВ ,,АЛЬМІРА" не сплачено стягнуті рішенням суду кошти, Банк здійснив донарахування процентів, пені, комісії за користування кредитом та звернувся до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч.ч.1 та 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ч.1 ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Господарський суд зазначає, що умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, адже за правилами ст.ст.633,634 ЦК України споживач послуг Банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання… Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1 та 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У заяві від 22.04.2011 р. процентна ставка не зазначена. Крім того у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також щодо стягнення комісії за послуги Банку.
Обґрунтовуючи право на стягнення заявлених сум, позивач послався на текст Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті Банку, як на невід'ємну частини спірного договору, де містяться: обов'язок Клієнта сплачувати відсотки за користування коштами та комісію, їх розміри; право Банку змінювати відсотки в односторонньому порядку; відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені; збільшені строки позовної давності.
При цьому матеріалами справи не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, що він ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та неустойки, їх розмірів і порядку нарахування. Надані Банком роздруківки з сайту належним доказом у цій частині бути не можуть, оскільки зміст роздруківок повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила надання банківських послуг.
Одночасно слід зауважити, що в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України щодо укладання договору приєднання, т.я. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із позовом. Банк міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказані обставини.
Підсумовуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що долучені до матеріалів справи позивачем правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються Клієнтом, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві Клієнта, яка безпосередньо підписана останнім. Лише цей факт може свідчити про прийняття Клієнтом запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається Банк, відповідачем не визнаються, ним не підписані, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.04.2011 р. шляхом підписання Заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням відмови в позові витрати Банку по сплаті судового збору покладаються на нього.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19 лютого 2020 р.
Суддя Л.В. Лічман