Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
14 лютого 2020 рокуСправа № 912/3824/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/3824/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до відповідача Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства "Сількомунгосп", вул. Центральна, 24, с. Суботці, Знам'янський район, Кіровоградська область, 27444
про стягнення 29 890,31 грн
Представники сторін участі не брали.
У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ НАК "Нафтогаз України", позивач) до Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства "Сількомунгосп" (далі - відповідач) про стягнення 29 890,31 грн, з яких 16364,66 грн пені, 2 826,93 грн 3% річних, 10 698,72 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання договору постачання природного газу №1715/1617-БО-18 від 14.09.2016 в частині своєчасної оплати газу.
Ухвалою від 18.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/3824/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 14.01.2020, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
10.01.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов з запереченнями позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, оскільки відповідач міг здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання коштів в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів затверджених НКРЕКП, і при цьому не міг вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ.
14.01.2020 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 14.01.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2020.
20.01.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, де зокрема зазначено, що за умовами Договору, відповідач мав здійснювати розрахунки в повному обсязі в строки, визначені договором.
В судовому засіданні 04.02.2020 оголошено перерву на 14.02.2020.
Відповідачем подано суду 14.02.2020 заяву про розгляд справи без участі його представника та зазначено про відкриття поточного рахунку постачальника із спеціальним режимом використання для здійснення платежів за договором. Крім того, відповідач просить врахувати позицію ВС викладену у постанові від 28.11.2019 у справі №906/159/19.
14.02.2020 сторони своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористались, уповноважених представників не направили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 14.02.2020 за відсутності представників сторін.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.
14.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Суботцівським сільськогосподарським комунальним підприємством "Сількомунгосп" (Споживач) укладено Договір постачання природного газу №1715/1617-БО-18 (далі - Договір, а.с. 17-25), за змістом п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами-організаціями та іншими споживачами (п.1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, у рахуванням умов Додаткової угоди №2 від 28.10.2016, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 (включно) природний газ обсягом до 101 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м), згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.
Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.
Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За змістом п. 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 до 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
Між сторонами підписано Додаткові угоди до Договору (а.с. 26-35).
Додатковою угодою №2 від 28.10.2016 погоджено, що зокрема п. 6.2. Договору, викладено в такій редакції: "Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимомо використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством,- у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку,- у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання".
Згідно п. 15 Додаткової угоди №2 від 28.10.2016 зазначено банківські реквізити сторін, зокрема поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальника та споживача.
Відповідно до умов Додаткової угоди № 5 від 30.12.2016, п. 5.2. Договору викладено в редакції "ціна за 1000 куб.м. метрів природного газу за цим договором з 23 грудня 2016 року становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 5930,40 грн".
На виконання умов Договору позивач протягом періоду жовтень 2016 - березень 2017 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 570 397,27 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу (а.с. 36-41):
- від 31.10.2016 на суму 29 632,06 грн;
- від 30.11.2016 на суму 103 299,67 грн;
- від 31.12.2016 на суму 133 799,41 грн;
- від 31.01.2017 на суму 142 282,15 грн;
- від 28.02.2017 на суму 111 040,81 грн;
- від 31.03.2017 на суму 50 343,17 грн.
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу слідуюче:
1) пеню в розмірі 16 364,66 грн та 3% річних в розмірі 2 826,93 грн, з яких:
- на суму боргу 133 799,41 грн за період з 26.01.2017 по 29.01.2017 нараховано 307,92 грн пені, 43,99 грн 3% річних;
- на суму боргу 142 282,15 грн за період з 28.02.2017 по 21.03.2017 нараховано 1 800,94 грн пені, 257,28 грн 3% річних;
- на суму боргу 92 282,15 грн за період з 22.03.2017 по 02.04.2017 нараховано 637,13 грн пені, 91,02 грн 3% річних;
- на суму боргу 42 282,15 грн за період з 03.04.2017 по 15.05.2017 нараховано 1 046,05 грн пені, 149,44 грн 3% річних;
- на суму боргу 111 040,81 грн за період з 28.03.2017 по 15.05.2017 нараховано 3 130,44 грн пені, 447,21 грн 3% річних;
- на суму боргу 53 322,96 грн за період з 16.05.2017 по 07.12.2017 нараховано 4 141,66 грн пені, 902,84 грн 3% річних;
- на суму боргу 50 343,17 грн за період з 26.04.2017 по 07.12.2017 нараховано 5 300,52 грн пені, 935,15 грн 3% річних;
2) інфляційні втрати в розмірі 10 698,72 грн, з яких:
- з суми боргу 92 282,15 грн за березень 2017 року нараховано 1 661,08 грн інфляційних втрат;
- з суми боргу 42 282,15 грн за квітень 2017 року нараховано 395,49 грн інфляційних втрат;
- з суми боргу 111 040,81 грн за квітень 2017 року нараховано 999,37 грн інфляційних втрат;
- з суми боргу 53 322,96 грн за період з травня по листопад 2017 року нараховано 3 966,67 грн інфляційних втрат;
- з суми боргу 50 343,17 грн за період з травня по листопад 2017 року нараховано 3 676,11 грн інфляційних втрат.
При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.
За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, відповідач за отриманий природний газ впродовж грудня 2016 - березня 2017 здійснював оплату несвоєчасно, що відповідачем не спростовано.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Позивач здійснив нарахування індексу інфляції за зобов'язаннями січня та лютого 2017 в сумі 2056,57 грн та 4966,04 грн відповідно.
Разом з тим, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за вказаними зобов'язаннями на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні".
Суд враховує останню правову позицію, викладену в постанові ВС від 14.01.2020 у справі № 924/532/19.
Так, в цій справі зазначено, що "29. Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, касаційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати".
В частині інфляційних втрат, з урахуванням наведеної вище позиції, за розрахунком суду, здійсненим із використанням інформаційно-пошукової системи "Законодавство", інфляційні за зобов'язаннями січня-лютого 2017 року з наступних сум боргу становлять:
- з суми боргу 42 282,15 грн за квітень 2017 року інфляційні втрати становлять 380,54 грн;
- з суми боргу 53 322,96 грн за період з травня по листопад 2017 року інфляційні втрати становлять 3 893,69 грн.
Всього, враховуючи розрахунок позивача та суду, інфляційні втрати за зобов'язаннями січня-березня 2017 становлять 10 610,79 грн.
Підстави для стягнення решти інфляційних втрат, необґрунтовано нарахованих позивачем, відсутні.
Суд перевірив розрахунок 3% річних (а.с. 12-14) та вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги 3% річних у розмірі 2 826,93 грн такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1. та 6.6. Договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за зобов'язаннями грудня-березня 2017, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 16 364,66 грн.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 364,66 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача щодо позовних вимог спростовуються наступним.
Предметом розгляду справи не є спори або розбіжності щодо суті договору, предметом розгляду є стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, з вимогами про стягнення яких позивач має право звертатися з позовом до суду без дотримання процедуру врегулювання спору.
Також сторонами Додатковою угодою № 2 від 28.10.2016, викладено розділ 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" в іншій редакції.
Підпунктом 5 пункту 6.2 визначено, що оплата інших платежів, крім основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Сторонами у Договорі погоджено проведення розрахунків за природний газ шляхом застосування поточних рахунків із спеціальним режимом використання, що узгоджується з Порядком відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792.
Разом з тим, будь-яких положень щодо порядку відшкодування позивачу вартості поставленого природного газу для населення, яке користується пільгами або субсидіями тощо, за рахунок коштів державного бюджету, а не за рахунок коштів відповідача як суб'єкта господарювання, Договір та Додаткові угоди не містять, тому змін характеру регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладеного договору в частині строків та порядку розрахунків не відбулось.
З умов Договору не вбачається погодження сторонами спеціального режиму проведення розрахунків за поставлений природний газ, зокрема на підставі постанови КМУ №792 від 30.09.2015. Сторонами в Договорі не погоджено умови, щодо оплати вартості придбаного природного газу за процедурою, передбаченою, зокрема, Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.2005 № 20.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 16364,66 грн пені, 2 826,93 грн 3% річних, 10 610,79 грн інфляційних втрат.
В задоволенні решти позовних вимог, суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю їх заявлення.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 покладаються на відповідача враховуючи, що спір виник з його вини (п. 9).
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства "Сількомунгосп" (вул. Центральна, 24, с. Суботці, Знам'янський район, Кіровоградська область, 27444, і.к. 31446367) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, і.к. 20077720) 16364,66 грн пені, 2 826,93 грн 3% річних, 10 610,79 грн інфляційних втрат, а також 1921,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.02.2020.
Суддя В.Г. Кабакова
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.