ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2020Справа № 905/1805/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" АЗОВСТАЛЬ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 375 183,80 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 375 183,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.09.2019 матеріали позовної заяви по справі № 905/1805/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019 справу № 905/1805/19 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Приходько І.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 13.01.2020. Крім того, вказаною ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову (в тому числі доказів повного або часткового погашення боргу, контррозрахунку позовних вимог).
08.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому також навів власний контррозрахунок суми штрафу. Доказів на підтвердження зазначених у контррозрахунку відомостей не надав.
Крім того, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від обґрунтованої суми позову через погіршення фінансового стану регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" внаслідок проведення АТО на території, де розташована мережа зазначеної регіональної філії.
11.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.
Судове засідання, призначене на 13.01.2020, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 судове засідання призначено на 05.02.2020.
Представник позивача у судове засідання 05.02.2020 не з'явився, через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив сторона заперечує як проти контррозрахунку відповідача, так і проти заяви про зменшення штрафних санкцій. Також позивачем подано клопотання про долучення документів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сумі 8 267,58 грн., які сторона просить стягнути з відповідача.
Судом враховано, що 11.01.2020 позивачем було подано клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника сторони.
Представник відповідача у судове засідання 05.02.2020 також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направленням на адресу місцезнаходження юридичної особи копії ухвали суду. Процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив представник відповідача не скористався.
Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, судом враховуються доводи та заперечення представника відповідача, викладені у поданому відзиві на позовну заяву.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
Протягом квітня 2019 року відповідачем до станції призначення - Сартана Донецької залізниці було здійснено перевезення вантажу, одержувачем якого є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" за залізничними накладними в кількості 37 штук: № № 38105482, 38211686, 38292082, 38279006, 38279014, 38233649, 38230777, 38302758, 38334512, 38197422, 38215414, 38331245, 38237517, 38325601, 38233615, 38304614, 38139903, 38126819, 38124152, 38292074, 38292090, 38320321, 38239166, 38279311, 38315396, 38275293, 38238705, 38313821, 38313771, 38292421, 38345583, 38384830, 38384863, 38381976, 38367041, 38367033, 38273488.
Детальний перелік, а також належним чином засвідчені копії вищезазначених накладних містяться у матеріалах справи.
Спір у справі виник на підставі того, що у зв'язку з порушенням АТ "Укрзалізниця" строків доставки вантажів, визначених відповідними Правилами обчислення термінів доставки вантажів, ПрАТ "МК "Азовсталь" нарахувало перевізнику штраф на загальну суму 375 183,80 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, відповідно до п. 1 якого залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях.
Відповідно до пункту 3 Статуту, його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.
Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.
Відповідно до пункту 41 Статуту, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1,1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни:
- у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км.;
- у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Право на пред'явлення позову та претензії належить позивачу, як одержувачу вантажу (ст. 130 Статуту залізниць України).
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що позивачем невірно підраховано кількість прострочених діб та невірно розрахований розмір штрафу за накладними № № 38334512, 38279006, 38279311, 38292074, 38292082, 38292090, 38304614, 38313771, 38313821, 38315396, 38320321, 38325601, 38334512, 38275293. Відповідач зазначає, що у розрахунку штрафу по накладній № 38334512 наявна математична помилка (без конкретизування), тоді як по іншим накладним позивачем при обчисленні штрафу не враховано, що графа 49 кожної такої накладної містить відмітки щодо затримки вагонів та продовження терміну доставки вантажу. Щодо обґрунтованості нарахування суми штрафу за іншими залізничними накладними відповідач не заперечує.
У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на ті обставини, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірного збільшення строків доставки вантажу, тоді як наявність лише відміток у графі 49 накладних не надає право Залізниці на автоматичне збільшення строку доставки вантажу.
Судом приймаються до уваги доводи обох сторін, з урахуванням наступного.
Так, відповідно до п. 4.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N644) під час перевезення передбачені цими Правилами оформлення відмітки зазначаються у графі 49 «Відмітки залізниці», зокрема, передбачені в додатку 3 до Правил оформлення («Пояснення щодо заповнення накладної») повідомлення одержувача про прибуття вантажу, і також за необхідності вказуються:
- охорона залізниці, якщо вантаж підлягає обов'язковій охороні залізницею;
- відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт;
- причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки;
- відомості про переадресування вантажу, зміну одержувача тощо.
Пункт 4.3 Правил оформлення передбачає, що у разі складання акта в графі 49 зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу _____ місць", "про нестачу маси _____ кг", "про відсутність пломб" тощо).
У разі переадресування вантажу за новими документами в графі 49 проставляється:
- у первинних документах - "Вантаж переадресовано за наказом від ____ N _____ на станцію ______ залізниці";
- у нових документах - "Вантаж переадресовано за наказом ______ від ____ N _____, первинна накладна N ______, станція відправлення _______ залізниці, станція призначення _____ залізниці" (п. 4.4 Правил оформлення).
Згідно з п. 4.5 Правил оформлення, у разі переадресування вантажу за первинними документами найменування станції призначення і її код, одержувач, його код і адреса в накладній змінюються (так, щоб їх можна було прочитати) і вказуються нові дані відповідно до наказу про переадресування. Крім того, в графі 49 "Відмітки залізниці" проставляється запис: "Вантаж переадресовано за наказом _______ від ____ N ____ на станції ________ залізниці". Зміни засвідчуються підписом працівника станції із зазначенням найменування станції переадресування. У разі зміни одержувача без зміни станції призначення вказаний у накладній одержувач і його код змінюються та зазначаються новий одержувач, його код і адреса відповідно до заяви відправника.
При цьому, пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів чітко визначає, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Як вбачається з відомостей, зазначених у графі 49 залізничних накладних №№ 38334512, 38279006, 38279311, 38292074, 38292082, 38292090, 38304614, 38313771, 38313821, 38315396, 38320321, 38325601, 38334512, 38275293, залізницею дійсно були здійснені відмітки про те, що під час доставки складено відповідні Акти.
Разом з цим всупереч вимогам частини 1 ст. 178 ГПК України, відповідачем до відзиву на позовну заяву не було надано жодного з тих актів, реквізити яких зазначено у графі 49 спірних накладних та посилання на які містить контррозрахунок позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, у суду відсутні належні та допустимі докази для встановлення обставин, з якими законодавством пов'язує можливість збільшення термінів доставки вантажу, так само як і для застосування положень пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів.
Також відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив, що за спірними накладними саме відправником або одержувачем допущені порушення, які призвели до затримки доставки вантажу.
При цьому суд зауважує, в розумінні вищезазначених положень, саме акт є належним доказом, який має підтверджувати правомірність підстав збільшення строків доставки вантажу.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наведених доводів, твердження відповідача щодо невірно розрахованого позивачем розміру штрафу за накладними № № 38334512, 38279006, 38279311, 38292074, 38292082, 38292090, 38304614, 38313771, 38313821, 38315396, 38320321, 38325601, 38334512, 38275293 є необґрунтованими, недоведеними, а відтак не можуть бути прийнятими судом в якості підстави для відмови у позові в цій частині.
У зв'язку з наведеним судом встановлено, що заявлений позивачем штраф за несвоєчасну доставку вантажу за накладними, які є предметом розгляду даної справи, у розмірі 375 183,80 грн. є обґрунтованим та обчисленим у відповідності до вимог законодавства.
В свою чергу, відповідачем було подано до суду заяву про зменшення розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України до 5% від обґрунтованої суми.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Вирішуючи питання про зменшення нарахованого залізниці штрафу, судом враховано доводи відповідача про те, що:
- частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, в зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу;
- за підсумками роботи за 2018 рік, а також за перше півріччя 2019 року Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" отримала збиток, що підтверджується звітом про фінансові результати;
- ПрАТ "МК "Азовсталь" не надано судам доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки Залізницею вантажів.
В той же час, заперечуючи проти заяви про зменшення розміру штрафу позивач зазначає, що перевезення вантажу за спірними правовідносинами на адресу Позивача здійснювались виключно на підконтрольній українській владі території. При цьому, ділянка між ж.д. станціями Волноваха - Камиш-Зоря має протяжність усього 84 км і є лише частиною маршруту перевезення вантажу від станції вантажовідправника до ст.Сартана (ПРАТ "МК " АЗОВСТАЛЬ"), в той час як, увесь маршрут перевезення складає набагато більший шлях - 734, 653, 616, 683, 1324, 1135, 1104 км і т.д. Інша більша частина залізничного шляху є задовільною та придатною для безперешкодної експлуатації.
Крім того, позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, посилаючись на те, що як позивач, так і відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, а обставини, на які посилається відповідач у клопотанні не підтверджуються належними доказами, зокрема, сертифікатом Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору).
Суд зазначає, що доводи позивача щодо необхідності надання відповідачем сертифіката Торгово-промислової палати України суд не бере до уваги, оскільки позивач помилково ототожнює підстави та умови для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання (згідно зі статтею 617 ЦК України) з підставами та умовами зменшення розміру штрафних санкцій (згідно зі статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України), які були застосовані до боржника у зв'язку з настанням такої відповідальності.
Так, положення статті 617 ЦК України щодо доведення настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не застосовуються при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки. В той час, як доведення стороною факту понесення збитків внаслідок прострочення боржника є тією обставиною, яка згідно зі статтею 551 ЦК України враховується судом при зменшенні розміру штрафних санкцій.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Господарський суд звертає увагу учасників справи, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.
У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Проаналізувавши доводи і заперечення позивача та відповідача, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача та зменшення нарахованого розміру штрафу на 30%, тобто до 262 628,66 грн.
Ураховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу в розмірі 262 628,66 грн. Інша частина позовних вимог не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як було роз'яснено у пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в сумі 5 627,76 грн.
Разом з тим, позивач також просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8 267,58 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У поданих під час розгляду справи заявах позивач просив покласти на відповідача судові витрати, до яких, поряд з витратами зі сплати судового збору, стороною також віднесено витрати на професійну правову допомогу.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" надано договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018, який укладений з Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", додаткову угоду № 33 до Договору від 29.08.2019, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 20.01.2020, розрахунок розміру винагороди від 03.01.2020, рахунок на оплату №8 від 20.01.2020 та платіжне доручення №4500009339 від 04.02.2020.
З наданих матеріалів судом встановлено, що 29.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об'єднання) було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору.
За змістом пункту 5.3 вказаного договору оплата послуг адвокатського об'єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих адвокатським об'єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг) оформлюється адвокатським об'єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018, Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" було складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 20.01.2020 на суму 8 267,58 грн., який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно вказаного акту, вартість послуг за цим актом становить 8 267,58 грн., які були сплачені клієнтом на рахунок адвокатського бюро 04.02.2020, що підтверджується платіжним дорученням №4500009339.
Повноваження адвоката Чайкіної К.О. підтвердженні довіреністю №09-18/7924 від 27.12.2019 та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4973 від 31.01.2018.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Як встановлено судом, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, зважаючи на обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, а тому суд вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 267,58 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; ідентифікаційний код: 00191158) штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 262 628,66 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 627,76 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 267,58 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2020.
Суддя І.В. Приходько