Справа № 567/64/20
19 лютого 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Самолюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
встановив:
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів звернулась ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що з 21.12.2010 перебувала з відповідачем в шлюбі в якому в них народилися дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні.
Зазначила, що відповідач за віком та станом здоров'я є працездатним і отримує дохід від виконання підсобних робіт та від значі в оренду нерухомого майна, однак матеріальну допомогу на утримання дітей не надає.
Також вказує, що на даний час ОСОБА_3 навчається на денній та платній формі навчання в Рівненському кооперативному економіко-правовому коледжі, що потребує витрат на її утримання.
Одночасно зазначила, що відповідач ухиляється від участі в утриманні дітей, хоча має всі можливості брати достатню, належну та регулярну участь в їх матеріальному утриманні, у зв'язку з чим поставив дітей та її в скрутне матеріальне становище.
Вказує, що не має можливості самостійно надати дітям належне утримання, достатнє для їх віку, оскільки її доходу, який вона отримує в якості заробітної плати в Рівненській філії ТОВ «Експансія», недостатньо для забезпечення дітей.
Посилаючись на те, що відповідач, будучи працездатним, свідомо ухиляється від належного утримання дітей, просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалою суду від 21.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідно до ст.274-279 ЦПК України, та роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи не подавали.
Ухвалою суду від 21.01.2020 року витребувано від ТОВ «Акріс Агро» відомості про розмір отриманої орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди земельної ділянки площею 2,2782 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бухарівської сільської ради Острозького району Рівненської області кадастровий номер 5624280822:06:001:0476, укладеним 15.06.2017 із ОСОБА_2 .
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні згідно свідоцтва про розірвання шлюбу встановлено, що сторони у справі перебували в шлюбі, який було розірвано 21.12.2010.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.05.2003 року, встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19.04.2007 року, встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно довідки про склад сім'ї, виданою 18.12.2019 року Бухарівською сільською радою Острозького району встановлено, що неповнолітні діти сторін у справі проживають разом з позивачкою, з якою також проживає і її син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Отже, в судовому засіданні встановлено, що на даний час позивач та відповідач разом не проживають, їх діти проживають з позивачем та знаходяться на утриманні матері.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.180 СК України, обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.
У відповідності до ст.181 СК України, у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", внесено зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В судовому засіданні встановлено, що будучи батьком неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , відповідач своїх дітей належним чином не утримує, хоча зобов'язаний це робити. При цьому суд виходить з того, що відповідач доказів про те, що він належним чином займається утриманням своїх дітей не надав.
Таким чином, загальний розмір утримання дітей від відповідача є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не бере належної участі в утриманні дітей.
Оскільки відповідач, будучи батьком дітей, на даний час своїх дітей належним чином не утримує, хоча зобов'язаний це робити, то з нього на користь позивача необхідно стягнути аліменти.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Отже, мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 років має становити не менше ніж 2218 грн.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частки його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В той же час, при вирішенні позову суд виходить з того, що відповідач не заперечив наявності у нього можливості утримувати дітей.
Окрім того, судом береться до уваги стан здоров'я та матеріальне становище дітей та сторін, а також відсутність у відповідача інших утриманців і наявність у позивачки ще одного утриманця - сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що на утриманні відповідача перебувають інші особи та відповідачем таких доказів не надано.
Одночасно, згідно наданих позивачем довідок встановлено, що вона з 19.12.2019 року працює в Рівненській філії ТОВ «Експансія» і її заробітна плата в зазначеному товаристві становила 1559,34 грн. та при цьому, з довідки управління соціального захисту населення Острозької РДА Рівненської області встановлено, що на обліку в зазначеному управління позивачка не перебуває і ніяких видів соціальної допомоги не отримує.
В той же час, у зв'язку з навчанням дочки в Рівненському кооперативному економіко-правовому коледжі позивачка несе витрати на її навчання та утримання, що підтверджується довідкою зазначеного навчального закладу, додатковою угодою до договору №12719 від 28.07.2018 року, а також квитанціями про оплату за навчання.
Зазначені докази вказують на те, що коштів позивачки недостатньо для належного утримання дітей.
Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання дітей, суд також бере до уваги, що платник аліментів є працездатним, має добрий стан здоров'я, інших утриманців не має, оскільки протилежних доказів суду не надано, має у власності нерухоме майно - земельну ділянку площею 2,2782 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бухарівської сільської ради Острозького району Рівненської області (кадастровий номер 5624280822:06:001:0476), отримує дохід, в тому числі від здавання зазначеної земельної ділянки в оренду, а отже може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та вважає, що аліменти необхідно стягувати в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Одночасно, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 16.01.2020 року, а тому за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
На підставі ст.180-184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.10, 57, 60, 88, 212 ЦПК України, суд
позов задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16 січня 2020 р. до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.