Дата документу 13.02.2020 Справа № 554/9194/19
Провадження №1-кс/554/2020/2020
іменем України
13 лютого 2020 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві клопотання старшого слідчого СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , за матеріалами кримінального провадження №12019170300001150 від 09 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, про арешт майна,
06 лютого 2020 року слідчий звернувся до суду із клопотанням у межах кримінального провадження №12019170300001150 від 09 жовтня 2019 року, в якому просить накласти арешт на автомобіль «LAND ROVER» д/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позбавленням права відчуження, розпоряджання, використання та проведення будь-яких дій в т.ч. ремонтних робіт; визначивши місце зберігання вилученого транспортного засобу майданчик для зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів ЦЗ ГУНП в Полтавській області, розташований в с. Розсошенці Полтавського району, вул. Кременчуцька, 2-в; зобов'язати власника транспортного засобу передати представникам Полтавського РВП належний йому транспортний засіб для поміщення майданчик для зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів ЦЗ ГУНП в Полтавській області
Клопотання мотивовано тим, що 08 жовтня 2019 року до чергової частини Полтавського РВП надійшло повідомлення про те, що в с.Розсошенці Полтавського району сталося ДТП, учасники якого отримали тілесні ушкодження.
Під час досудового розслідування встановлено, що 08 жовтня 2019 року близько 18:30 години в м.Полтава, вулиця Європейська, 160 навпроти заводу «Полтавпиво» сталося ДТП за участю автомобіля «LAND ROVER» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 , та автомобіля «Chevrolet Lacetti» д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 .
У результаті вказаної автопригоди водій автомобіля «Chevrolet Lacetti» ОСОБА_7 та пасажир автомобіля «LAND ROVER» ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження.
Під час проведення огляду місця події транспортні засоби були вилучені та поміщені на майданчик для тимчасового тримання транспортних засобів ЦЗ ГУНП в Полтавській області. Після відмови в арешті майна автомобілі повернуті їх власникам.
На даний час у слідчого виникла необхідність у проведенні слідчих дій із використанням речових доказів, в саме автомобілів «LAND ROVER» д/н НОМЕР_1 та «Chevrolet Lacetti» д/н НОМЕР_3 , для чого до них необхідний безперешкодний доступ.
Вказує, що автомобілі визнані речовими доказами, зберегли на собі сліди злочину, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України з метою їх збереження та подальшого використання під час проведення експертних досліджень та слідчих дій потрібно накласти арешт з метою унеможливлення втрати слідів злочину.
Не застосування арешту майна, на думку слідчого, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна та слідів злочину.
Тому для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування кримінального правопорушення, та у зв'язку з необхідністю проведення автотехнічної експертизи та інших слідчих дій, просить задовольнити подане клопотання.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. Пояснив, що потреба в арешті майна обумовлена необхідністю збереження доказів, а також проведення слідчих дій, експертизи технічного стану транспортного засобу і трасологічної експертизи. Крім того, на даний час автомобіль перебуває у власника, який є громадянином іншої держави та може виїхати за межі України.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти вимог клопотання, пояснив, що такий захід як арешт майна у даному випадку є недоцільним, оскільки передбачені законом ризики відсутні. Власник майна надав відповідну розписку про збереження майна та на нього покладені обов'язки надавати таке майно, у свою чергу, він не перешкоджає доступу до майна як речового доказу, а тому процесуальні перешкоди для подальшого розслідування відсутні. Крім того, заявлені експертизи ще не призначені, а у клопотанні ставляться вимоги про істотне обмеження прав власника щодо свого майна і передачу його на майданчик для зберігання. Крім того, до цього часу жодній особі не повідомлено про підозру. З підстав викладеного, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши доводи слідчого, предстваника власника майна, дослідивши документи кримінального провадження, що додані до клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до положень абз.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Установлено, що в провадженні Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження №12019170300001150 від 09 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
У клопотанні ставиться питання про арешт автомобіля «LAND ROVER» д/н НОМЕР_1 , власником якого є належить ОСОБА_6 .
Як вбачається з клопотання, 11 жовтня 2019 року слідчий раніше вже звертався з клопотанням про накладення арешту на цей автомобіль.
30 жовтня 2019 року ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави у задоволенні вищевказаного клопотання було відмовлено.
Зі змісту даного клопотання слідує, що його подано з метою збереження речового доказу - транспортного засобу, цього ж автомобіля «LAND ROVER» д/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 .
Крім того, у судовому засіданні слідчим уточнено клопотання і зазначено про цивільний позов з метою відшкодування шкоди.
Разом із тим, лише 03 лютого 2020 року постановою слідчого ОСОБА_3 даний автомобіль «LAND ROVER» д/н НОМЕР_1 , а також автомобіль «Chevrolet Lacetti» д/н НОМЕР_3 було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та передано на зберігання власникам (а.с.6).
Таким чином, на час винесення постанови від 03 лютого 2020 року, тобто після майже чотирьох місяців з часу внесення відомостей до ЄРДР за фактом події, що є предметом розслідування, слідчим визначено, що наявні у кримінальному провадженні обставини дозволяють передання речових доказів на зберігання їх власникам.
При зверненні із даним клопотанням у ньому зазначено, що виникла необхідність у проведенні слідчих дій із використанням автомобіля, а також безперешкодного доступу до нього, у тому числі для судових експертиз.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що вказане майно має значення речового доказу у кримінальному провадженні. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів. Тим самим слідчий зазначає про досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування.
Обов'язок доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого чи прокурора (ч.3 ст.132 КПК України).
Однак, будь-якого обґрунтування належними і допустимими доказами наведені твердження слідчого не містять, а в судовому засіданні належним чином не підтверджено, які саме слідчі дії на даний час необхідно та реально провести із залученням указаного автомобіля та які перешкоди для цього існують.
Більше того, згадані експертизи у кримінальному провадженні протягом тривалого часу з моменту ДТП не призначені, доказів протилежного суду не представлено.
Крім того, у кримінальному провадженні жодній особі до цього часу не повідомлено про підозру.
Разом із тим, у судовому засіданні з'ясовано, що власник майна ОСОБА_6 у кримінальному провадженні має статус свідка.
Водночас, слідчий вказує на можливість його виїзду за межі України, так як він є громадянином іншої держави.
Такі доводи слідчий суддя вважає неспроможними, оскільки їм не надано будь-якого підтвердження, крім того, шляхом накладення арешту на майно особи слідчий намагається досягти мети, яка не відповідає даному заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та для відшкодування шкоди чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Абзац другий ч.1 ст.170 КПК України передбачає певні ризики, наявність яких свідчать про необхідність арешту майна. Такими ризиками є запобігання можливості приховування майна, його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Слідчим суддею установлено, що слідчий в своєму клопотанні зазначив мету арешту автомобіля, а саме збереження його як речового доказу, однак на порушення вимог ч.1 ст.170 КПК України не конкретизував ризики, які свідчили б про необхідність арешту майна.
Інших даних щодо наявності ризиків та створення перешкод для досудового розслідування щодо речового доказу з боку ОСОБА_6 слідчим не доведено.
Посилання слідчого щодо заявленого ОСОБА_8 цивільного позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, за вказаних обставин, суд вважає непереконливими та безпідставними, оскільки ініціатором клопотання під час звернення до суду не зазначалося про мету відшкодування шкоди, разом із тим, представником власника майна надані докази, що транспортний засіб застрахований на випадок ДТП.
Таким чином, слідчий суддя констатує факт, що доказів наявності зазначених ризиків суду не надано і позбавлення власника майна хоча б однієї правомочності власника буде порушувати його гарантоване законом право власності, що є недопустимим.
Аналізуючи положення ст.171 КПК України, слідчий суддя відмічає, що необхідність такого виду обтяження щодо майна, як арешт, пов'язана із наявністю альтернативних видів збереження майна, які не пов'язані з його арештом. Такі види зазначені в параграфі 4, Глави 4 КПК України.
При цьому в будь-якому випадку згідно з ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, в тому числі, доведеності необхідності арешту майна.
Проте на час розгляду цього клопотання не здобуто як доказів, так і доводів того, що автомобіль потрібен слідчому саме для цілей досудового розслідування. Про такі цілі хоча і йдеться в клопотанні, але клопотання в цій частині взагалі не необґрунтоване.
Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Виходячи з викладеного, у зв'язку з недоведеністю необхідності арешту майна, наявності передбачених законом ризиків, клопотання слідчого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 100, 132, 170, 171, 172, 173, 376 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області підполковника поліції ОСОБА_3 про арешт майна.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1