Справа № 524/270/17
Провадження 1-кп/524/28/20
19.02.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170090004489 від 21.11.2016 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -
17.01.2017 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170090004489 від 21.11.2016 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Вищевказаний обвинувальний акт 17.01.2017 року згідно автоматизованої системи документообігу був розподілений судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_6 .
15.01.2018 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 121 ч.2 КК України було розподілено головуючому судді ОСОБА_1 , у зв'язку із відрядженням (шляхом переведення) судді Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_6 для здійснення правосуддя до Оболонського районного суду м. Києва строком на 6 місяців.
24.12.2019 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 21.02.2020 року.
У зв'язку з тим , що судовий розгляд справи відкладається на 25.02.2020 року, так як по справі не допитані усі свідки, не досліджені докази, а у обвинуваченого ОСОБА_5 21.02.2020 року сплине строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою .
Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора, який вважає , що треба обвинуваченому ОСОБА_5 продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики , передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, а саме обвинувачений знаходячись на волі може переховуватись від суду, впливати на свідків, скоїв тяжкий злочин відносно малолітньої дитини , також суд враховує думку представника потерпілої-адвоката ОСОБА_7 , яка викладена в заяві на аркуші справи 219 т. 5, де він зазначає, що просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою, вважає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України існують до теперішнього часу, захисника ОСОБА_4 , який заперечує проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ще на 2 місяці , оскільки прокурором не доведені ризики , передбачені ст. 177 КПК України, просить суд змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт , так як в умовах установи виконання покарань ОСОБА_5 не надається належна медична допомога, у зв'язку з чим погіршився стан його здоров'я, обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримує думку захисника ОСОБА_4 , вважає , що прокурором не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України , в умовах установи виконання покарань йому не надається належна медична допомога, приходить до наступних висновків :
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, продовжений ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24.12.2019 року спливає 21.02.2020 року.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Зокрема, ОСОБА_5 обвинувачується у завданні тяжкого тілесного ушкодження,малолітній дитині , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що спричинило смерть останнього .
За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні над індивідуальним.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У зв'язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_5 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1,3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останньому висунуте обвинувачення у вчинені тяжкого злочину проти життя та здоров'я малолітньої особи, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, також знаходячись на волі обвинувачений зможе здійснити незаконний вплив на недопитаних учасників судового провадження , а саме свідків з боку обвинувачення , тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, можливості обвинуваченого істотно перешкоджати кримінальному провадженню.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт , суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд вважає не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого, також відносно пояснень захисника ОСОБА_4 з приводу того, що в умовах установи виконання покарань № 23 обвинуваченому ОСОБА_5 не надається медична допомога і лікування, то вони спростовуються листом начальника філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Полтавській області ОСОБА_9 від 20.01.2020 року на аркуші справи 217 тому № 5 із якого вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_5 проведений необхідний медичний огляд лікарями Полтавської міської медичної частини № 23 і надається відповідне медикаментозне лікування.
Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на шістдесят днів, а саме з 19.02.2020 року до 18.04.2020 року включно .
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372, 392 КПК України, суд , -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, а саме з 19.02.2020 року по 18.04.2020 року включно .
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду , через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Головуючий суддя : ОСОБА_1