Справа № 284/66/19
19 лютого 2020 року смт. Народичі
Народицький районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7
ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Народичі кримінальне провад-ження внесене в Єдиний реєстр судових розслідувань за № 12018060000000120 від 09.05.2018 рокупо обвинуваченню: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Флорештського району, Молдова, громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, директора ТОВ «ДДД», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ч.2 ст.286 КК України, -
ОСОБА_5 достовірно знаючи і усвідомлюючи з 2013 року про те, що він хворіє на гіпертонічну хворобу II ступеня, що в своїх клінічних перебігах може супроводжуватися короткочасними (секунди, хвилини) потьмаренням чи втратою свідомості, та яка відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №299 від 24.12.1999 року входить до Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування транспортними засобами категорії «В» (п.25 вказаного Переліку), в порушення вимог п.1.5 та 2.3(д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі за текстом Правил), створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, що виразилось у наступному. Так, у порушення вимог пунктів 1.10 «Дорожні умови», «Дорожня обстановка», п.2.9(б), 12.1 Правил, 09.05.2018 року, у вранішній час, виїхавши із с.Славенщина Народицького району Житомирської області, на належному йому на праві власності технічно справному автомобілі Тоуоtа Сгеstа р.н.з. НОМЕР_1 , у хворобливому стані, самостійно не визначив, що його стан загрожує безпеці дорожнього руху та може створити загрозу безпеки дорожнього руху, як для нього, так і для інших учасників дорожнього руху. Продовжуючи рух на вищевказаному транспортному засобі, близько 12 години 34 хвилин, в цей же день, рухаючись поблизу буд. №225 вул.Свято- Миколаївської смт.Народичі Житомирської області у смузі руху у напрямку центра смт.Народичі, водій ОСОБА_5 проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настанання небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити в силу хворобливого стану, зумовленого наявною в нього хворобою, короткочасно втратив свідомість під час руху, що призвело до втрати керування транспортним засобом, зміни напрямку руху транспортного засобу праворуч та здійснення наїзду на пішоходів ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які рухалися попереду у попутному напрямку правим краєм проїзної частини, та яких водій ОСОБА_5 об'єктивно спроможний був виявити. У результаті даної дородньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у виді тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалася переломом хребта, множинними переломами ребер, розривом атланто-потиличного з'єднання, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у виді тупої поєднаної травми тіла у вигляді черепно-мозкової травми, закритої травми грудної клітки, закритої травми лівої верхньої кінцівки, закритої травми кісток тазу та лівої нижньої кінцівки, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості. Потерпіла ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки у вигляді компресійного перелому 6-го грудного хребця, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 1.5 та 2.3(д), 2.9(6), 1.10, 12.1 Правил знаходяться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортої пригоди та її наслідками.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав і дав покази, що 09.05.2018 року, вранці, на автомобілі Тоуоtа Сгеstа р.н.з. НОМЕР_1 він виїхав з с.Славенщина Народицького району і поїхав до смт.Народичі. Потім з смт.Народичі він поїхав в м.Овруч, і через якийсь час повертаючись до свого місця проживання, біля 12 години, в'їхав в смт.Народичі, де почав рух по центральній вулиці за кермом вказаного автомобіля. Швидкість автомобіля не перевищувала показника в 40 км/год. Під час руху по вказаній вулиці, бачив, що в напрямку руху його автомобіля, попереду, по правому краю проїзної частини вулиці рухаються пішоходи, і після цього він нічого не пам'ятає, як зрозумів пізніше, що в той момент він короткочасно втратив свідомість. Коли прийшов до тями, побачив, що його автомобіль знаходиться на дорозі, біля дерева, з численими механічними ушкодженнями. Біля автомобіля, на землі лежали люди. Він зрозумів, що після того як він втратив свідомість, і можливість керувати, автомобіль скоїв наїзд на пішоходів. В момент керування автомобілем перебував в тверезому стані. Він висловлює жаль з приводу наслідків вчиненої ДТП, але разом з тим не вважає себе винуватим, оскільки не порушував Правил дорожнього руху України, їх порушували пішоходи, на яких він вчинив наїзд автомобілем, котрі рухались не по тротуару, а по проїзній частині дороги, і рахує цей випадок трагічним збігом обставин. Ніколи до цього випадку не вчиняв дорожньо-траснпортні пригоди і ніколи в житті не втрачав свідомості, почував себе на протязі дня 09.05.2018 року добре. Взагалі хворіє на гіпертонію, але після отримання ним посвідчення водія його ніхто з лікарів не попереджував про можливість настання короткочасної втрати свідомості. Водійську ЛКК проходив біля 10 років назад. Він постійно надавав матеріальну допомогу у лікуванні потерпілій ОСОБА_8 та її дочці, так як вважає себе все таки виним з моральної сторони. Намагався відшкодувати і шкоду потерпілій ОСОБА_7 , але з останньою не зміг знайти спільної мови. До данного часу продовжує лікуватись, оскілки при ДТП отримав тяжкі ушкодження, на що витрачає кошти в значних розмірах.
Не зважаючи на не визнання свої вини ОСОБА_5 , його винуватість підтверд-жується показами потерпілих,свідків і експертів.
Так, потерпіла ОСОБА_7 показала, що 09.05.2018 року біля 13 годи-ни, вона дізналась про те, що її мама ОСОБА_10 загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце в цей же день в смт.Народичі Житомирської області. Біля 18 години 09.05.2018 року, вона приїхала в смт.Народичі. Поліцейські продемонстрували їй відеозапис з реєстратора автомобіля, на якому було скоєно ДТП. В цей же день до неї підходив представник водія автомобіля Драченка, та пропонував допомогу у відшкодуванні заподіної шкоди. Крім цього, на слідуючий день їй, представниками цього водія, було запропонувано допомогу в організації похорон матері, але вона відмовилась? вважаючи, що повинна сама поховати найближчу їй людину. Крім цього, представники ОСОБА_12 ще декілька разів робили спроби відшкодувати їй шкоду, але самого головного - вибачень від водія автомобіля, який вчинив наїзд на маму, вона так і не дочекалась. Смерть матері для неї є великим горем, так як втратила саму близьку людину, яка загинула в молодому віці. Також мама постійно допомогала їй матеріально, морально, надавала поради, допомогала виховувати її малолітню дитину. Саме з цієї причини, на її думку, її батько почав зловживати спиртними напоями, що також спричиняє їй біль за ще одну близьку людину та необхідність нею піклуватись. Зауважує, що мама під час наїзду на неї автомобілем, рухалась по проїзній частині по тій причині, що на тротуарі росли дерева, гілки яких заважали рухатись пішоходам. З мамою постійно спілкувалась, останній раз її бачила в період між 3 та 5 травня 2018 року. На данний час шкода, завдана внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не відшкодована. Щодо покарання обвинуваченого, вважає, що він заслуговує суворого покарання, яке пов'язане з позбавленням волі.
Потерпіла ОСОБА_8 показала, що 09.05.2018 року в період з 12 до 13 години, вона разом зі своїми дітьми, а також ОСОБА_10 , йшла по центральній вулиці (не пам'ятає її назви) смт.Народичі Житомирської області додому. Вона більше нічого не пам'ятає з подій того дня, а прийшла до свідомості лише в лікарні, де в послідуючому дізналась, що на неї було скоєно наїзд автомобілем, під час її руху по вулиці смт.Народичі. Не пам'ятає, чи йшла вона до моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, по тротуару чи проїзній частині вулиці, але зазначила, що ОСОБА_10 , її донька ОСОБА_13 та вона рухались по дорозі паралельно одна одній, при цьому не може згадати в якому саме порядку по відношенню до центру проїзної частини. За ними йшли троє її дітей. Лікування в лікарні м.Житомира, оплатив водій ОСОБА_12 . На данний час шкода, завдана внаслідок вчинення кримінального правопорушення, їй повністю не відшкодована, оскількиу зв'язку з ДТП, стан здоров'я її залишається поганим, їй важко самостійно пересуватись, тобто необхідно ще проходити тривале лікувавання, до того ж, на її утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей. Обвинувачений обіцяв матеріально допомогти у її лікуванні. Щодо покарання останнього, покладається на погляд суду.
Свідок ОСОБА_11 показала, що 09 травня 2018 року біля 12 години вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , сестрою ОСОБА_14 та двома малолітніми братами, йшла по центральній вулиці смт.Народичі Житомирської області додому,неподалік від центру зазначеного селища, поблизу магазину «Гастроном». Не пам'ятає, чи йшли вони до моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, по тротуару чи проїзній частині вулиці, але вказує, що вони рухались паралельно одна одній, тобто її матір, ОСОБА_10 та вона, саме в зазначеному порядку по відношенню до краю тротуару, де мались паркани. За ними йшли ОСОБА_14 та два її брати. Вона більше нічого не пам'ятає з подій того дня, прийшла до свідомості тільки в лікарні. В послідуючому дізналась, що на неї було скоєно наїзд автомобілем під час її руху по вулиці смт.Народичі. У її лікуванні допомогу надавав водій ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_15 показала, що в травні 2018 року, вдень, вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , сестрою ОСОБА_13 та двома малолітніми братами, йшла по центральній вулиці смт.Народичі Житомирської області додому, неподалік від центру зазначеного селища. Попереду рухались її матір, ОСОБА_10 та сестра ОСОБА_11 , паралельно одна одній, по відношенню до краю тротуару, де мались паркани, а вона з двома братами йшли позаду них, на відстані приблизно 5 метрів. В цей час, вона оглянулась назад і помітила автомобіль, який рухався в їхньому напрямку по проїзній частині дороги, і зрозумівши, що він може скоїти на них наїзд, з дітьми забігла на тротуар, та почала кричати. В якийсь момент вона не бачила попереду йдучих пішоходів та автомобіль, який до них наближався. Почувши сильний удар, звернула увагу в ту сторону, звідки він почувся і побачила, що її матір лежить на землі, і тоді вона побігла до неї. Вона зрозуміла, що автомобіль вчинив наїзд на матір, ОСОБА_17 та її сестру. В послідуючому до місця події приїхали працівники медичної допомоги та поліції. Особисто вона не отримала тілесних ушкоджень. Не може пригадати, чи йшла вона до моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, по тротуару чи по проїзній частині вулиці, але відмітила, що по тротуару було йтинезручно.
Свідок ОСОБА_18 показав, що навесні 2018 року (не пам'ятає місяця) біля 12 години, він знаходився на центральній вулиці смт.Народичі, поблизу паркану одного із господарств, де робив ремонт. В цей час позаду себе, на проїзній частині вулиці він почув удар. Коли обернувся, побачив на проїзній частині автомобіль іноземного виробництва, темного кольору. На ньому мались механічні ушкодження кузова. Біля автомобіля знаходились діти, а за автомобілем, на асфальтному покриті дороги лежала жінка, яка не мала ознак життя. Він зрозумів, що водій даного автомобіля скоїв наїзд на пішоходів. Останній був при свідомості і повідомив, що швидкість руху його автомобіля не була більшою за 60 км/год. В послідуючому він також побачив, що на тротуарі лежить друга жінка з тілесними ушкодженнями. Самого наїзду автомобіля на пішоходів не бачив, оскільки стояв спиною до того місця. Потім приїхала карета швидкої допомоги, яка відвезла постраждалих до лікарні.
Свідок ОСОБА_19 показав, що навесні 2018 року, приблизно в обідню пору, він знаходився на центральній вулиці смт.Народичі, поблизу паркану одного із господарств, де робив зі своїм напарником ОСОБА_20 ремонт. Він бачив, як по вулиці йшло шестеро людей, частина з яких рухалась по проїзній частині, а інша частина - по тротуару. Через якийсь незначний проміжок часу, коли він стояв на тротуарі, почув сильний удар на проїзній частині вулиці. Коли подивився в бік місця, де почувся удар, побачив як тіло жінки вдарилось об бетоний забор, а тіло іншої жінки впало з висоти, і опустилось на межу проїзної частини та тротуару, біля дерева. Також на проїзній частині він встиг помітити автомобіль іноземного виробництва, який від удару у повітрі розвернуло. На ньому мались механічні ушкодження кузова. Біля автомобіля знаходились діти. Жінка, яка лежала біля дерева, не мала ознак життя. Він зрозумів, що водій даного автомобіля скоїв наїзд на пішоходів. Звуків гальмування автомобіля не чув. Самого наїзду автомобіля на пішоходів він не бачив, оскільки в момент зіткнення не дивився на проїзну частину вулиці. Нічого не може повідомити з приводу стану водія, так як до автомобіля не наближався. В послідуючому, вони з напарником викликали поліцію і медичних працівників.
Свідок ОСОБА_21 показала, що 09.05.2018 року її як головного лікаря Народицької ЦРЛ, повідомили про доставлення до Народицької районної лікарні трьох осіб, які отримали тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце в смт.Народичі. Вона організувала виклик лікарів та оперативної медичної бригади для надання вчасної та кваліфікованої медичної допомоги потерпілим. В послідуючому останнім була надана медична допомога. Безпосередньо на місці пригоди вона не була. Звертає увагу, що у всіх доставлених в лікарню з місця ДТП осіб, бралась для дослідження кров, з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Питання щодо можливості керування транспортними засобами вирішує водійська ЛКК. Для гіпертонії 2 ступеня притаманні слідуючі симптоми: головна біль, запаморочення, тремтіння рук, тимчасова втрата свідомості.
Свідок ОСОБА_22 показав, що ОСОБА_5 , перебуває у нього під наглядом, як лікаря-кардіолога, з 2014 року по даний час. Даному пацієнту встановлено діагнози: гіпертонічна хвороба, стенокардія. Для лікування ОСОБА_5 призначались ліки, які понижують тиск. Останній неодноразово скаржився на головокружіння. ОСОБА_5 був обізнаний про те, що хворіє гіпертонією 2 стадії. Він, як лікар, не має повноважень визначити, чи може ОСОБА_5 , який хворіє такими хворобами, керувати транспортними засобами, оскільки таке рішення приймає відповідна комісія. Ознаками енцефалопатії є головокружіння та порушення пам'яті. Гіпертонія 2 ст. може бути причиною короткочасної втрати свідомості.
Експерт ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснив, що дійсно він проводив судово-медичні експертизи у кримінальній справі по факту ДТП, яка мала місце за участю водія ОСОБА_5 , у складі комісії експертів Житомирського обласного бюро СМЕ. Уточнив, що обвинувачений, який згідно наданих йому для проведення експертиз медичних документів, хворіє на гіпертонію 2 ступеня, внаслідок чого міг короткочасно втрачати свідомість, а також і міг заснути під час керування автомобілем. Наскільки йому відомо, що особам, хворим на гіпертонію 2 ступеня, не дозволяється керувати транспортними засобами. Комісія лікарів, яка проводить медичну комісію для водіїв, у разі виявлення такої хвороби, не має надавати дозвіл останнім на керування транспортними засобами. Не може визначити, чи перебував водій ОСОБА_5 в момент ДТП в стані осудності, оскільки це знаходится поза межами його компетенції.
Експерт ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснив, що він як експерт з автотехнічних досліджень Житомирського НДЕКЦ МВС України проводив судову експертизу обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди у кримінальному провадженні по факту ДТП, яка мала місце в смт.Народичі за участю водія ОСОБА_5 . При проведенні експертизи, на питання щодо оцінки дій пішоходів, він не дав відповіді, оскільки для цього не потрібно спеціальних технічних пізнань в області судової автотехніки, це питання може бути вирішено на основі юридичного аналізу всіх зібраних у справі матеріалів. Також на питання щодо причини створення аварійної ситуації та виникнення даної ДТП, він не дав в експертизі відповіді, так як ДТП була здійснена в задовільних дорожніх умовах, при відсутності небезпеки чи перешкоди для руху, що змушують водія терміново виконувати якісь технічні вимоги ПДР України, тобто питання про причинний зв'язок з виникненням даної ДТП не потребує спеціальних технічних пізнань в області судової автотехніки та може бути вирішено на основі юридичного аналізу всіх зібраних у справі матеріалів. Встановити, яка була швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_5 в момент виникнення ДТП, не представилось можливим, так як на місці події слідів гальмування вказаного автомобіля виявлено не було. Швидкість, яка зазначається на відеореєстраторі автомобіля зазвичай не відповідає дійсній швидкості автомобіля з різних технічних причин.
Також винуватість обвинуваченого підтверджується дослідженими в судовому засіда-нні доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 09.05.2018 року зі схемою та фототаблицею, згідно якого місцем події є ділянка вулиці Св'ято-Миколаївської в смт.Народичі, поблизу будинку №225 (а.с.48-68 том 2); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №9 від 09.05.2018 року, згідно якого у ОСОБА_5 ознак сп'яніння не виявлено (а.с.69 том 2); протоколом огляду предмету - відео реєстратора та карти пам'яті «TF», з фототаблицею, вилучених з місця ДТП 09.05.2018 року (а.с.88-93 том 2); висновком судово-медичної експертизи №212 від 12.06.2018 року,відповідно до якого, при дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у виді тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалася переломом хребта, множинними переломами ребер, розривом атланто-потиличного з'єднання, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, є несумісними з життям та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , в крові трупа етиловий спирт не виявлено (а.с.98-100 том 2); висновком судово-медичної експертизи №2330 від 13.09.2018 року, відповідно до якого на тілі ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у виді тупої поєднаної травми тіла у вигляді черепно-мозкової травми, закритої травми грудної клітки, закритої травми лівої верхньої кінцівки, закритої травми кісток тазу та лівої нижньої кінцівки, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості, як така, що не є небезпечною для життя, але призвела до тривалого розладу здоров'я (а.с.101-102 том 2); висновками судово-медичних експертиз №1465 від 21.06.2018 року та №2764 від 17.08.2018 року, згідно яких на тілі ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у виді саден та ран на голові, закритої травми грудної клітки у вигляді компресійного перелому 6-го грудного хребця, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості (а.с.103-105 том 2); висновком експертизи технічного стану ТЗ №3/794 від 24.09.2018 року, з якого вбачається, що в процесі дослідження технічного стану гальмової системи, рульового керування, ходової частини автомобіля Тоуоtа Сгеstа р.н.з. НОМЕР_2 не встановлено будь-яких характерних ознак технічних несправностей деталей і систем, які б могли привести до створення аварійної ситуації й виникнення наведеної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.108-121 том 2); висновком експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 14.09.2018 року, згідно якого місце наїзду автомобіля Тоуоtа Сгеstа р.н.з. НОМЕР_2 на пішоходів ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 знаходиться на смузі руху в напрямку центру смт.Народичі перед у повздовжньому напрямку розташуванням частин сонцезахисних окулярів на проїзній частині ближче до правого краю проїзної частини, у даній дорожній обстановці водієві автомобіля Тоуоtа Сгеstа р.н.з. НОМЕР_2 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п.1.10 «Дорожні умови», «Дорожня обстановка», 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с.122-131 том 2); листом Житомирського обласного центру з гідрометеорології №24-03-16/1-939 від 08.08.2018 року (а.с.132 том 2).
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №136 від 17.08.2018 року у ОСОБА_5 виявлено закритий косий перелом верхньої третини правої великогомілкової кістки та закритий перелом внутрішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу з розривом міжгомілкового синдесмоза (з'єднання) справа, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, в результаті контакту з виступаючими частинами салону автомобіля при зіткненні його з перешкодою, можливо за обставин та в термін, що вказані в медичних документах та ухвалі. Виявлені ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я. Згідно записів представлених на експертизу медичних документів, до подій дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_5 хворів на наступні хронічні захворювання: опорно-рухової системи - анкилозуючим спондилоартритом, центральна форма, повільно прогресуючий перебіг, активність ІІст., І-ІІ рентген-стадія; двобічним сакроілеїтом І-11ст., в поєднанні з хронічним подагричним артритом і остеоартрозом переважно колінних суглобів II рентген-стадія; вторинними цервікотораколюмбалгії з м'язово-тонічним компонентом; центральної нервової системи - дисциркулятроною енцефалопатією ІІст; серцево-судинної системи - ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою ІІ ст., 3 ст., серцева недостатність ІІАст; обміну речовин - аліментарним конституційним ожирінням ІІ-ІІІст.; дисциркуляторна енцефалопатія ІІст та гіпертонічна хвороба ІІст в своїх клінічних перебігах можуть супроводжуватися короткочасним (секунди, хвилини) потьмаренням чи втратою свідомості; відповілно до п. 25 переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування транспортними засобами категорії «В», передбаченим наказом МОЗ України №299 від 24.12.1999 року наявність гіпертонічної хвороби 11ст. є протипоказом до керування зазначеним транспортним засобом; ознак симуляції та агравації щодо втрати ним свідомості не було (а.с.231-236 том 1).
З висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №184 від 11.12.2018 ро-ку слідує, що ОСОБА_5 хворіє на наступні хронічні захворювання: центральної нервової системи - дисциркуляторною енцефалопатією ІІст; серцево-судинної системи - ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою ІІст., 3 ст., ризик дуже високий, серцева недостатність ІІАст. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІст та гіпертонічна хвороба ІІст в своїх клінічних перебігах можуть супроводжуватися короткочасним (секунди, хвилини) потьмаренням чи втратою свідомості. Відповідно до п. 25 переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування транспортними засобами категорії «В», передбачених наказом МОЗ України N 299 від 24.12.1999 року наявність гіпертонічної хвороби ІІст є протипоказом до керування зазначеним транспортним засобом. Хворобливий стан це будь-яке порушення життєдіяльності організму, зумовлене наявністю захворювання. Непритомність та короткочасна втрата свідомості є тотожними поняттями і передбачають втрату контролю за діями через гостру недостатність кровообігу в головному мозку через будь-яку причину. Судити, чи перебував ОСОБА_5 в безпосередньому на час скоєння ДТП в хворобливому стані неможливо, однак комісія експертів не виключає можливості розвитку такого стану перед дорожньо-транспортною пригодою враховуючи наявність у нього зазначених вище захворювань. Здорова людина може втратити свідомість навіть при відсутності соматичних захворювань внаслідок емоційних хвилювань, дію зовнішніх чинників (дія хімічних речовин, електротравма, різкий біль будь-якого ґенезу) тощо. Драченко згідно записів в медичних документах, отримував адекватне лікування відповідно до діагностованих у нього до ДТП захворювань, яке не могло вплинути на швидкість реакції та здатність керування транспортним засобом (а.с.237-242 том 1).
У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, за змістом закону порушення Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільно небезпечних наслідків - заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв'язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками. Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.
Як вбачається з п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно п.2.3.(д) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до вимог п.2.9(б) ПДР України водієві забороняється керувати транспорт-ним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Згідно п.12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Суд вважає, що обвинувачений, будучи достовірно обізнаним про свою хворобу, а саме - гіпертонічну хворобу 2 ст. та енцефалопатію 2 ст., які в своїх клінічних перебігах можуть супроводжуватися короткочасними (секунди, хвилини) потьмаренням чи втратою свідомості, перебуваючи в хворобливому стані, під час руху за кермом автомобіля, короткочасно втратив свідомість, що призвело до втрати керування транспортним засобом ( не здійснивши маневру об'їзду пішоходів, яких виявив на проїзній частині дороги, що рухались в попутньому напрямку) та зміни напрямку руху автомобіля, в результаті чого здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , тим самим проявив злочинну недбалість, оскільки, повинен був і міг передбачити настання небезпечних наслідків в силу свого хворобливого стану, зумовленого наявною в нього хворобою, чим порушив вищевказані вимоги Правил дорожнього руху України. До того ж, за своїм змістом згадані захворювання вимагають вживати більших заходів суб'єктивного контролю над своєю поведінкою з огляду на те, що характеризуються підвищеною чутливістю до стресових ситуацій, короткочасним потьмаренням чи втратою свідомості. Поєднання встановлених захворювань та відповідного стану водія обумовило порушення останнім правил дорожнього руху, тобто наїзд на пішоходів та заподіяння тяжких та середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Суд, критично ставиться до показів обвинуваченого стосовно того, що він вважає, що стався нещасний випадок, та що був позбавлений передбачити можливість втрати ним свідомості під час керування транспортним засобом, і вважає такі показання обраною ним лінією захисту, оскільки, з огляду на висновки комісійних судово-медичних експертиз та покази свідків, водій ОСОБА_5 , знаючи про свою хворобу, а саме - гіпертонічну хворобу 2 ст., яка може супроводжуватись короткочасним потьмаренням чи втратою свідомості, нехтуючи не лише особистою безпекою, а й безпекою інших людей, будучи в хворобливому стані, сів за кермо автомобіля та здійснив наїзд на пішоходів, що свідчить про те, що обвинувачений мав передбачити настання небезпечних наслідків в силу свого хворобливого стану, зумовленого наявною в нього хворобою. До того ж, ОСОБА_5 , як водій, повинен слідкувати за станом свого здоров'я, і був зобов'язаний пересвідчитись, що особа з гіпертонічною хворобою 11 ст., не може бути допущена до керування транспортними засобами категорії "В" (автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми), що передбачено Переліком захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України 24.12.99 N 299, який є у вільному для читання доступі, в мережі Internet.
Крім того, твердження обвинуваченого про те, що він до моменту настання дорожньої пригоди не був обізнаний про наявність у нього хвороби гіпертонії та енцефалопатії, і що цей діагноз йому був встановлений після вчинення ДТП у висновку експертизи, проведеної в межах данного кримінального провадження, спростовується показами свідка ОСОБА_22 , який в судовому засіданні підтвердив той факт, що ОСОБА_5 був обізнаний, що хворіє гіпертонією 2 стадії ще задовго до настання ДТП, крім того останній неодноразово мав скарги на головокружіння, а тому хворому призначались ліки, які понижують артеріальний тиск. Дані покази свідка узгоджуються також з висновками комісійної судово-медичної експертизи №136 від 17.08.2018 року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи №184 від 11.12.2018 року, в описовій частині (обставини справи) яких, на підставі наданих на експертизу історій хвороб №9982,№6433 та №4427 (а.с.195-196,199 том.2), зазначено, що ОСОБА_5 , діагнози хвороби гіпертонії та енцефалопатії були встановлені ще в 2013-14 рр. під час перебування останнього на стаціонарному лікуванні в КУ «Міська клінічна лікарня №9» ім.проф.О.І.Мінакова та в 2017 році - в медичному центрі Одеського національного медичного університету, що також свідчить про те, що обвинувачений не лише був обізнаний про свої хвороби, але й тривалий час лікувався від них.
Суд зважає на висловлювання обвинуваченого про те, що дорожньо-траспортної при-годи можна було б уникнути, якщо б потерпілі не порушували вимоги ПДР України безпосередньо перед настанням ДТП, рухаючись по краю проїзної частини дороги, яка має пішоходні тротуари, але в той же час зауважує, що обвинувачений, як водій, повинен усвідомлювати, що керує транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, і це покладає на нього особливо відповідальне ставлення до своїх водійських обов'язків, і нехтування ним Правилами дорожнього руху та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують права і обов'язки всіх учасників дорожнього руху призвело до незворотних наслідків - смерті людини, а відповідно при належному дотриманні цих Правил це не створило б небезпеку чи перешкоду для руху, а дії водія не загрожували б життю або здоров'ю громадян.
Щодо твержень захисника ОСОБА_6 , який зазначив, що водій ОСОБА_5 в день вчинення ДТП керував автомобілем на законних підставах, маючи посвідчення водія відповідної категорії, яке не було у нього вилучене у встановленому порядку, і останній не був визнаний непридатним до керування транспортними засобами, суд зазначає наступне. Водій ОСОБА_5 дійсно мав посвідчення водія відповідної категорії і не був позбавлений права керувати транспортними засобами, хоча такий механізм вилучення водійського посвідчення у зв'язку з хоробою водія, не передбачений жодним нормативним актом, однак, останній, перебуваючи у хворобливому стані, зумовленому наявною в нього хворобою, про яку він достовірно знав і мав знати, оскільки водії транспортних засобів зобов'язані слідкувати за станом свого здоров'я, щоб мати впевненість у придатності керувати автомобілем, нехтуючи цими обов'язками, сів за кермо свого автомобіля, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, в результаті чого здійснив наїзд на пішоходів.
Отже, причиною настання суспільно небезпечних наслідків - заподіяння смерті та тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху є створення водієм ОСОБА_5 загрози безпеці дорожнього руху, який керував транспортним засобом у хворобливому стані, не маючи при цьому змоги постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і між діянням останнього та наслідками є причинний зв'язок.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд, керуючись ч.1 ст.94 КПК України, дослідивши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю є доведеноюпоза розумним сумнівом.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив необережне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, вчинене проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що виразилося в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є добровільне часткове відшкодування завданого збитку, оскільки в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений добровільно частково відшкодував завдані ним збитки потерпілій.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання, воно має ґрунтуватися, зокре-ма, на принципах індивідуалізації та справедливості.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року №15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У справах "Бакланов проти Росії" та "Фрізан проти Росії" суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним. Разом з тим, у справі "Ізмайлов проти Росії" суд встановив, що " для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".
Кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести та з іншої сторони такі заходи примусу мають та повинні бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
За роз'ясненнями, що містяться в п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку , якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховує ступінь тяжкості злочину, вчиненого з необережності, характер, мотиви та наслідки допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, а саме те, що він хоч і не визнає себе винуватим у вчиненому злочині, вважаючи це трагічною випадковістю, проте не заперечує жодних обставин, за яких відбулась ДТП й щиро жалкує про подію, що сталась, та її наслідки, частково добровільно відшкодував завдану шкоду, зважає на пом'якшуючу покарання обставину, поведінку потерпілих, а саме, те, що останні безпосередньо перед настанням ДТП рухались по проїзній частині дороги, думку потерпілої ОСОБА_7 , яка просила суд суворо покарати обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_8 , яка щодо покарання обвинуваченому покладається на погляд суду, але просить суворо його не карати, також особу винного, який злочин вчинив вперше, вчинив його з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має сім'ю.
Суд також враховує висновки досудової доповіді Народицького районного сектору з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно якої з урахуванням того, що обвинувачений не притягувався до кримінальної відповідальності, а також інформації, яка характеризує ОСОБА_5 та його спосіб життя, а також ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, виправлення цієї особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (а.с.91-92 том 1).
Таким чином, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, в контексті врахування правової природи та юридичних характеристик актів Конституційного Суду України, застосовуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при застосуванні відповідної норми права, яка стосується питання визначення виду та міри покарання, враховуючи обставини вчиненого обвинуваченим правопорушення, зокрема характер допущених ним порушень та малоймовірність попередження ДТП за умови дотримання правил дорожнього руху, оскільки злочин було вчинено внаслідок необережності та хворобливого стану, що безумовно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом'якшуючої покарання обставини і відсутність обтяжуючих обставин, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який злочин вчинив вперше, після його вчинення добровільно сприяв відшкодуванню завданих збитків, що виразилось в надані матеріальної допомоги на лікування потерпілих, наявність у нього тяжких хвороб, думку потерпілих щодо міри покарання, а також з огляду на поведінку потерпілих безпосередньо перед настанням ДТП і приймаючи до уваги також, що покарання, як захід примусу має на меті не тільки кару а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а відтак, як притаманний правовій державі принцип є передусім виправним та превентивним засобом, суд призначаючи ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, з абсолютним переконанням вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства, з встановленням іспитового строку в межах, передбачених ст.75 КК України, що цілком відповідатиме принципу справедливості і буде домірним вчиненому ним злочину.
Враховуючи те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, суд рахує за необхідне, в силу ст.76 КК України, покласти на нього обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У відповідності до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст.287 КК необхідно вирішити питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.
Судом встановлено, що порушення Правил дорожнього руху України, допущені обвинуваченим, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у вигляді заподіяння потерпілим тяжких та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, віднесено до тяжких злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
А тому, вирішуючи питання про необхідність призначення обвинуваченому додатко-вого покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, причини та наслідки вчиненого злочину, те, що робота обвинуваченого не пов'язана з керуванням транспортними засобами, його хворобу, яка може супроводжуватись підвищеною чутливістю до стресових ситуацій, короткочасним потьмаренням чи втратою свідомості, також бере до уваги ставлення винної особи до допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, та вважає за необхідне позбавити останнього права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Зазначені вид і міра основного та додаткового кримінального покарання на думку су-ду є справедливими, необхідними і цілком достатніми для обвинуваченого, його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Потерпілою ОСОБА_7 , заявлено цивільний позов до обвинуваченого, з урахування уточнюючої позовної заяви, про відшкодування завданої злочином майнової шкоди в сумі 26 299,40 грн. таморальної шкоди в сумі 500 000 грн.
Обвинувачений позовні вимоги ОСОБА_7 не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість.
Вирішуючи питання стосовно позову ОСОБА_7 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 , матеріальної шкоди, суд зазначає, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 1166 ЦК України загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпі-лого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Так, позивач надала до суду належних і допустимих доказів понесення нею матері-альної шкоди в сумі 26299,40грн. у виді витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди ґрунтовними, у розмірі 26299,40 грн., які і підлягають до стягнення.
Обмірковуючи правомірність вимог цивільного позивача в частині стягнення на її користь з обвинуваченого моральної шкоди в зазначеному нею розмірі, суд зважає на наступне.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодо-вується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки, серед іншого, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Суд вважає, що смерть ОСОБА_10 , що сталася внаслідок викори-стання обвинуваченим джерела підвищеної небезпеки, беззаперечно призвела до моральних страждань позивача, її переживань, суттєвих вимушених змін у її життєвих стосунках та зв'язках, налагодження нормального ритму життєдіяльності, тобто останній безумовно смертю близької людини, яка ще не була особою похилого віку та постійно надавала домогу своїй доньці, було заподіяно значну моральну шкоду.
Разом з тим, суд враховує також майновий стан обвинуваченого, те, що останній має серцеві та неврологічні захворювання, й потребує відповідного лікування, обставини, за яких було спричинено моральну шкоду позивачу, поведінку потерпілої в момент вчинення правопорушення, ступінь вини відповідача, його хворобливий стан під час керування автомобілем, внаслідок чого і настали тяжкі наслідки, враховуючи приписи ст.ст.23, 1187 ЦК України та роз'яснення, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та зважаючи на відсутність доказів про заподіяння моральної шкоди саме на суму 500000 грн., виходячи із засад справедливості, виваженості і достатності, вважає, що позовні вимоги цивільного позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 320000 гривень.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За змістом ст.ст. 118-124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати, пов'язанні із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.
В обґрунтування зазначених витрат, позивач надала договір про надання правової допомоги №7/18 від 19.05.2018 року (а.с.374 том 1), додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №7/18 від 19.05.2018 року (а.с.55 том 3), акт приймання-передачі виконаної роботи №1 від 20.01.2020 року до договору про надання правової допомоги №7/18 від 19.05.2018 року (а.с.56 том 3), квитанції про оплату послуг адвоката потерпілою ОСОБА_7 на загальну суму 19100 гривень, квитанції про компенсації витрат адвоката на пальне на загальну суму 7700 гривень (а.с.57-60 том 3).
З акту приймання-передачі виконаної роботи №1 від 20.01.2020 року до договору про надання правової допомоги №7/18 від 19.05.2018 року, в якому зазначено детальний розрахунок наданих адвокатом потерпілій ОСОБА_7 послуг, вбачається, що вартість наданих послуг адвокатом складає 28500 грн., що включає витрати на правову допомогу у сумі 20000 грн. (виїзд на місце події для збирання доказів, надання допомоги на досудовому слідстві, участь у судовому засіданні та складання процесуальних документів (позовна заява) та витрати на пальне (для виїздів адвоката для збирання доказів, для участі на досудовому слідстві та для участі у судовому засіданні) у сумі 8500 грн.
З огляду на вищевикладене, у відповідності до ст.ст.118-124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого понесені потерпілою ОСОБА_7 витрати на оплату правової допомоги адвокату за надання консультацій, складання позовної заяви, участь на досудовому слідстві та у судових засіданнях, підтверджені квитанціями про оплату послуг адвоката, в розмірі 19100 грн., а також витрати, які пов'язані із прибуттям представника до місця досудового розслідування та судового провадження, в розмірі 7700 грн.,що стверджуються квитанціями про оплату компенсації за пальне (а.с.57-60 том 3).
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого підлягають стягненню витрати на користь держави за проведення експертизи технічного стану ТЗ (а.с.108-121 том 2) та експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди (а.с.122-131 том 2) в розмірі 2288 грн.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В силу ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановити йому іспитовий строк в 3 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 26 299,40 грн., моральну шкоду в сумі 320000 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 19 100 гривень та витрати, пов'язані із прибуттям представника до місця досудового розслідування та судового провадження у розмірі 7700 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 2288 грн.
Речові докази: автомобіль Тоуоtа Сгеstа р.н.з. НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_5 , карту пам'яті з відереєстратора автомобіля Тоуоtа Сгеstа р.н.з. НОМЕР_1 - залишити в матеріалах справи.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд може бути подана апеляція протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: