Справа № 279/6212/19
Провадження 2/279/494/20
17 лютого 2020 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого-судді Коваленко В.П.,
за участю секретаря Петрук О.І.
розглянувши в м. Коростені цивільну справу в спрощеному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення, посилається на те, що на підставі договору купівлі- продажу від 17.09.2005 року вона набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Зазначила, що до 29.09.2017 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі, який було розірвано за рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, так як сімейне життя не склалося, відповідач н працював, зловживає спиртними напоями та створює до теперішнього часу жахливі умови співжиття.
Від даного шлюбу мають троє дітей, відповідач має велику заборгованість по сплаті аліментів більше 40 000 грн, до дітей ставиться негативно, вона неодноразово викликала працівників поліції та діти бояться залишатися разом з відповідачем та не бажають проживати з ним.
Відповідач ОСОБА_2 добровільно виселитись з належного їй житлового будинку не бажає, чим порушує її право як власника будинку володіти, користуватися та розпоряджатися власністю. За комунальні послуги сплачує вона та виховує дітей. Відповідач ремонти житлового будинку не проводить, своїми діями, погрозами насилля перешкоджає їй в користуванні, володінні, розпорядженні житловим приміщенням.
Тому просила постановити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання житлового приміщення та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач не надав відзиву на вказаний позов.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч.4 ст.9 ЖК УРСР).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.09.2017 року - розірвано.
У період шлюбу у них народилось троє дітей: донька ОСОБА_3 , 2005 року народження, син ОСОБА_4 , 2008 року народження, донька ОСОБА_5 , 2012 року народження.
17.09.2005 року приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області С.С. Івчуком було посвідчено договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.09.2005 року ОСОБА_1 є власником спірного будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Зазначений факт підтверджується також витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №10210754 від 27.03.2006 року.
Відповідно до листа Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області № 21379 від 12.11.2019 року на ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ст. 173-2 КУпАП та матеріали направлено до Коростенського міськрайонного суду для прийняття рішення. ( а.с. 9)
Отже, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що спірне житло по АДРЕСА_1 придбане сторонами у період їх шлюбу. У ньому зареєстровані сторони та їх діти.
Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач посилається на належність їй спірного житла на праві особистої власності і усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання житлового приміщення в порядку ст.116 ЖК України як колишнього члена сім'ї власника будинку через систематичне порушення ним правил співжиття.
Згідно із ч.1 ст.60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Жодних доказів, які б підтверджували той факт, що спірний будинок є виключною особистою власністю позивача, у тому числі, придбана за її особисті кошти, суду не надано.
Розірвання шлюбу, відповідно до вимог ст. 68 СК України, не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Сам же по собі факт реєстрації майна на одного із подружжя не позбавляє іншого на частку у цьому майні.
Таким чином, в силу ст.63 СК України, ст.369 ЦК України сторони по справі мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Як вбачається з матеріалів справи іншого порядку здійснення правомочностей щодо цього спільного майна між ними не встановлено.
Згідно із ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Із цієї норми слідує, що вона визначає підстави для виселення наймача та членів його сім"ї без надання іншого житлового приміщення.
У спірних правовідносинах відповідач ОСОБА_2 до кола цих осіб не відноситься, має статус співвласника житла, а тому до нього положення ч.1 ст.116 ЖК України не можуть бути застосовані.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не довела існування обставин, на які вона посилається як на підставу заявленого позову, а відтак і наявності підстав для виселення відповідача без надання йому іншого жилого приміщення.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.
У зв'язку із прийняттям такого рішення понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-268 ЦПК України, ст.116 ЖК України , суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням - відмовити за безпідставністю заявлених вимог.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: Коваленко В.П.