Справа № 296/40/20
2-о/296/2/20
"30" січня 2020 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі: головуючого судді Сингаївського О.П.,
за участі секретаря судового засідання Четвертухи О.О., заявника ОСОБА_1 заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
У січні місяці 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаною заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов'язки, а саме: заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 0,5 км. До місця її проживання, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців.
Вимоги заяви мотивовано тим, що заявниця та заінтересована особа перебували у зареєстрованому шлюбі, під час проживання в якому у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 24 лютого 2009 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони декілька разів намагались налагодити шлюбні відносини, проживали разом.
Як вказує у своїй заяві ОСОБА_1 , на протязі останніх двох років їх спільне життя з ОСОБА_2 погіршилось та призвело до конфліктних ситуацій з боку останнього. ОСОБА_2 постійно вчиняє домашнє насильство над нею, особливо у присутності їх неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , висловлюється брутальною лайкою, постійно погрожує розправою, переслідує, контролює її спілкування будь з ким, принижує перед колегами і дитиною, яка постійно перебуває у стресовому стані.
05 вересня 2019 року, у зв'язку із вчиненням ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства, в ході якого останній ображав її брутальною лайкою та погрожував фізичною розправою, ОСОБА_1 була змушена змінити своє постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та винаймати окреме житло, де проживає і на даний час.
Заявниця вказує, що самостійно захистити себе та дитину від неправомірних дій колишнього чоловіка їй не вдається, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.
Ухвалою 06 січня 2020 року було відкрите провадження у справі за заявою ОСОБА_1 та призначено судове засідання.
В судовому засіданні заявниця підтримала вимоги своєї заяви та просила їх задовольнити.
Заінтересована особа, який у судовому засіданні вів себе агресивно і на зауваження суду не реагував, заперечив проти задоволення вимог ОСОБА_1 і просить відмовити у їх задоволенні.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши всі зібрані у справі докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.350-2, 350-3 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час проживання в якому у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
24 лютого 2009 року шлюб між ними було розірвано (а.с.4). Після розірвання шлюбу вони декілька разів намагались налагодити шлюбні відносини, проживали разом. На протязі останніх двох років їх спільне життя з ОСОБА_2 погіршилось та призвело до конфліктних ситуацій з боку останнього. ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство над ОСОБА_1 , особливо у присутності їх неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , висловлюється брутальною лайкою, постійно погрожує розправою, переслідує, контролює її спілкування будь з ким, принижує перед колегами і дитиною, яка постійно перебуває у стресовому стані.
Згідно копії постанови Корольовського районного суду м. Житомира №296/10950/19 3/296/3094/19 від 16 грудня 2019 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-ч КУпАП, а саме, за вчинення 05 вересня 2019 року близько 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , в ході якого він ображав її словами брутальної лайки та погрожував фізичною розправою.
Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій колишнього чоловіка ОСОБА_2 зверталась до Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області з відповідною заявою, після чого ДОП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 була проведена перевірка по даному факту, відібрані пояснення у вказаних осіб. В ході спілкування з ОСОБА_2 , останній не заперечував той факт, що висловлювався словами брутальної лайки на адресу дружини. Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що під її керівництвом в УВРТП Житомирської міської ради на посаді головного спеціаліста працює ОСОБА_1 , яка раніше неодноразово скаржилася на чоловіка, що той її бив, приходила на роботу в синцях, а 28 жовтня 2019 року ОСОБА_2 приїхав за місцем її роботи, де погрожував колишній дружині, вів себе дуже агресивно, після чого вона була змушена викликати працівників поліції.
05 вересня 2019 року, у зв'язку із вчиненням ОСОБА_2 відносно заявниці домашнього насильства, в ході якого останній ображав її брутальною лайкою та погрожував фізичною розправою, ОСОБА_1 була змушена змінити своє постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та винаймати окреме житло, де проживає і на даний час.
Як вбачається з копій Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.04.2010 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.06.2013 (а.с.10-11), квартира АДРЕСА_2 на підставі Договору дарування від 26.03.2010 і Договору купівлі-продажу від 21.06.2013 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявниця через систематичні погрози застосування насильства з боку колишнього чоловіка вимушена була звільнити належне своє нерухоме майно і на протязі п'яти місяців створювати відповідні умови для свого існування за свій рахунок.
За змістом ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», 3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; 6) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; 7) обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; 8) особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; 9) оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи; 14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; 17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ст.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя.
Згідно ст.20 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до компетенції забезпечують надання дієвої допомоги та захисту постраждалим особам з урахуванням основних засад запобігання та протидії домашньому насильству, визначених ст.4 цього Закону. Надання допомоги та захисту постраждалим особам здійснюється, зокрема, за такими напрямами: 4) забезпечення постраждалим особам доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги у порядку, встановленому ЗУ "Про безоплатну правову допомогу".
Також, за змістом положень ст.21 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», постраждала особа має право на: 1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства; 10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству; 11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов'язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов'язані з ізоляцією кривдника або його звільненням.
У відповідності до ст.24 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, зокрема: 2) обмежувальний припис стосовно кривдника.
Як зазначено у ст.26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема: постраждала особа або її представник. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, оцінюючи пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що заявниця обґрунтовано звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявниця дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства, а її кривдником є заінтересована особа ОСОБА_2 .
До такого висновку суд прийшов за результатами оцінки доказів, що містяться в матеріалах справи та пояснень сторін, які вказують на наявність з боку ОСОБА_2 застосування до ОСОБА_1 домашнього насильства.
На переконання суду відповідний обов'язок має бути покладений на заінтересовану особу, що дасть можливість останньому усвідомити свою поведінку та переглянути її по відношенню до своєї колишньої дружини та матері його дитини.
Відповідно до ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінюючи ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, суд приходить до висновку про необхідність покладення на заінтересовану особу відповідного обов'язку.
Оцінюючи ризики у відповідності до положень ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд також враховує право заявниці у відповідності до ч.5 ст.26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» звернутись із заявою про продовження терміну обмежувального припису та скорочений строк розгляду такої заяви, що визначений ст.350-5 ЦПК України.
За таких умов суд роз'яснює заявниці, що відповідно до положень ч.5 ст.26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за заявою осіб, визначених ч.1 статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ст.350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених ст.350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з ч.2ст.350-6 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-82, 89, 350-1-350-8, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
Заяву задовольнити. Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань 0,5 км. до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 строком на шість місяців.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд протягом місяця з дня його проголошення.
Рішення підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Суддя О. П. Сингаївський