Справа № 168/31/20
Провадження № 3/168/20/20
18 лютого 2020 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області, головуючий - суддя Назарук О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Головного управління ДПС у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, несудимого, до адміністративної відповідальності не притягався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 05 січня 2020 року, ОСОБА_1 за адресою проживання: по АДРЕСА_2 здійснив продаж дизельного пального кількістю 20 л. без відповідних документів, чим порушив порядок провадження господарської діяльності, визначений Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 164 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, зазначив, що не здійснює реалізацію пального. За адресою, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, він не зареєстрований та не проживає, а проживає його брат.
В судовому засіданні адвокат Філюк С.М. зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутня систематичність дій, необхідна для кваліфікації правопорушення за частиною 1 статті 164 КУпАП, а також не вказано норми якого спеціального закону, що регулюють ліцензування господарської діяльності з продажу пального. У зв'язку з наведеним просив закрити провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Суд, заслухавши особу яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність їх у сукупності, прийшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 164 КУпАП наступає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Під визначенням господарської діяльності, розуміється будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Суб'єктами господарювання визнаються зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності (крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування), а також фізичні особи підприємці, які провадять господарську діяльність.
Відповідно до статті 3 ГКУ господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з пунктом 14.11.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацію товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремленні підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за відповідними договорами.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів.
В матеріалах справи на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, наявні докази в яких зафіксовано факт реалізації ним 05 січня 2020 року одноразово 20 літрів дизельного палива. Будь-яких інших доказів, в тому числі, щодо систематичності та оплатності продажу ним пального матеріали справи не містять.
Таким чином, разове вчинення зазначених у протоколі дій не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП.
Також порушником в судовому засіданні надано дві довідки Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області, які підтверджують показання ОСОБА_1 , що він не проживає та не зареєстрований за адресою вчинення інкримінованого правопорушення, що ставить під сумнів правильність визначення суб'єкта правопорушення.
Крім того, стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення окрім того зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення. Оскільки норма частини 1 статті 164 КУпАП є бланкетною, тому необхідним є встановлення та зазначення в протоколі, норми яких саме законів порушила особа, діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю, однак у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення такі відомості відсутні.
Крім того об'єктивна сторона правопорушення не сформульована належним чином, не зазначено усіх обставин вчинення адміністративного правопорушення, яким чином ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, кому саме здійснював продаж пального тощо.
Статтею 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, тому провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 7, 9, 164, 221, 247, 252, 266, 2801, 284, 294 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О. В. Назарук