Справа № 161/12852/19
Провадження № 2/161/942/20
17 лютого 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
02.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою в обґрунтування якої зазначила, що вона з 06.09.2006 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , за час якого у них народилося троє спільних дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протягом тривалого часу сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що, в кінцевому результаті, призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім'ю. На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісного проживання припинено, та, за її глибоким переконанням, примирення між ними не можливе. Враховуючи викладене, просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 06.09.2006 року Відділом РАЦС Луцького МУЮ Волинської області, актовий запис № 1452, а також стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати по справі.
07.10.2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що ОСОБА_1 у своєму позові невірно зазначає дату реєстрації їхнього шлюбу, який в дійсності було укладено 23.09.2006 року, а не 06.09.2006 року. Вказує, що вони з позивачкою продовжують надалі виховувати трьох спільних неповнолітніх дітей і тому він, як батько, зі своєї сторони, дбає про усі потреби останніх, в тому числі й майнові, не зважаючи на певні тимчасові матеріальні труднощі, викликані боргами, через які, на його думку, виникли непорозуміння у їй відносинах. Вважає факт подачі позову черговим емоційним кроком своєї дружини, який підтверджується передчасними та нічим не обґрунтованими висновками ОСОБА_1 , що примирення між ними не можливе. Враховуючи наведене, а також його бажання зберегти шлюб та сім'ю, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю, а до моменту вирішення спору по суті, вжити заходів щодо примирення подружжя, надавши для цього строк не менше як 6 місяців (а.с. 15-16).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.11.2019 року було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку на примирення, розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено, її сторонам призначено строк на примирення терміном на 3 місяці (а.с. 24).
В судовому засіданні позивач надала пояснення аналогічні викладеним у її позовній заяві, заявлені вимоги просила задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснила, що у них з ОСОБА_2 шлюбні відносини припинилися вже близько 5 років тому та на даний час їх сім'я остаточно розпалася. Наразі, будь-які домовленості щодо порядку участі відповідача у вихованні та утриманні дітей, а також визначення місця їх проживання відсутні. Зазначила, що за період наданого судом строку на примирення поведінка ОСОБА_2 жодним чином не змінилася, а тому на розірванні шлюбу між ними вона наполягає.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що він має бажання зберегти сім'ю з позивачкою. За період наданого судом строку на примирення він вживав заходів з метою погашення наявних у нього боргів, які, на його думку, стали основною причиною для звернення позивачки до суду з даною позовною заявою, а також намагався налагодити відносини з останньою. В задоволенні позову просив відмовити із зазначених ним підстав та підстав, які викладені у його відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 23.09.2006 року, який зареєстровано Відділом РАЦС Луцького МУЮ Волинської області, актовий запис № 1452, свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Від шлюбу сторони мають трьох спільних дітей - доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначене підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с. 6-8).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Під час розгляду даної справи встановлено, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, укладеного з відповідачем, переконана в неможливості їх примирення та подальшого спільного проживання. В свою чергу, відповідач заперечує щодо розірвання шлюбу та вважає, що їхня з позивачем сім'я не розпалася.
Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
До такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 30.05.2019 року при розгляді цивільної справи № 442/6319/16-ц.
Так, під час розгляду даної справи судом було надано сторонам строк на примирення три місяці.
Проте сторони примирення не досягли, позивач ОСОБА_1 на момент розгляду справи по суті наполягає на розірванні шлюбу.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд приймає до уваги той факт, що примушування до збереження шлюбу є грубим порушенням права позивача на свободу та особисту недоторканість.
Судом встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки через відсутність взаєморозуміння, протилежні погляди на шлюб та сімейне життя. На даний час, сторони спільне господарство та побут не ведуть , проживають окремо.
Доказів іншого суду надано не було.
За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб підлягає розірванню.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що після розірвання шлюбу вона бажає залишити прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З вищевикладеного слідує, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 768,40 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають до задоволення у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 24, 55, 56, 112 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 23 вересня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 1452 - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення у повному обсязі складено 19 лютого 2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська