Справа № 161/120/20
Провадження № 2-а/161/107/20
17 лютого 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульноїполіції капітана поліції Ткаченка Івана Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №674261 від 28 грудня 2019 року,-
03 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульноїполіції капітана поліції Ткаченка Івана Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №674261 від 28 грудня 2019 року.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 грудня 2019 року щодо нього відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії серії НК №674261 за ч.2 ст.121 КУпАП, з якої вбачається, що водій ОСОБА_1 , о 10:20 год. в м. Києві, по вул. Вокзальній,1, керував автобусом марки « Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснює нерегулярні перевезення пасажирів, при цьому мав технічні несправності транспортного засобу, а саме, в зоні роботи двірників тріщина на лобовому склі більш ніж 50 мм, чим порушив ДСТУ 3649-2010. У зв'язку із чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Вважає винесену постанову такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що перед виїздом за маршрутом Луцьк-Київ було здійснено перевірку технічного стану транспортного засобу, та встановлена відповідність його технічному стану, що підтверджується записом в «Журналі реєстрації операцій перевірки технічного стану КТЗ контрольно-пропускним пунктом». Однак, в дорозі, під час руху транспортного засобу, приблизно за 50 км. до Київа від колес їдучого попереду автомобіля відлетів невеликий гравій ( щебень) та ударився в лобове скло керованого ним автомобіля, в результаті чого на склі появилась тріщина. Оскільки дана тріщина була незначною і не створювала перешкод у керуванні автомобіля, на виконання п.31.5 ПДР України він продовжував здійснювати перевезення пасажирів до автостанції «Київ». Поліцейський під час складання оскаржуваної постанови не взяв до уваги його пояснення та виніс оскаржувану постанову.
Враховуючи вищевикладене, просив суд ухвалити рішення про скасування зазначеної постанови.
Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач старший інспектор відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульноїполіції капітан поліції Ткаченко І.С. в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 28 грудня 2019 року старшим інспектором відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульноїполіції капітаном поліції Ткаченко І.С. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК №674261 за ч.2 ст.121 КУпАП, з якої вбачається, що водій ОСОБА_1 , о 10:20 год. в м. Києві, по вул. Вокзальній,1, керував автобусом марки « Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснює нерегулярні перевезення пасажирів, при цьому мав технічні несправності транспортного засобу, а саме, в зоні роботи двірників тріщина на лобовому склі більш ніж 50 мм, чим порушив ДСТУ 3649-2010. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. (а. с. 3).
Вирішуючи питання про наявність підстав для складання постанови та наявних в діях ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху, суд враховує надані учасниками провадження письмові пояснення та долучені докази. При цьому, жодних доказів (фото або відео фіксації, показів свідків) щодо зафіксованого у постанові адміністративного порушення, до постанови не долучено та не надано суду.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно із ч. 2 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вимогами п. 31.1. ПДР України передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п.п. 31.3. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:
а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;
б) якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю);
в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;
г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.
Пунктом 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема: 31.4.1. Гальмові системи, 31.4.2. Рульове керування, 31.4.3. Зовнішні світлові прилади, 31.4.4. Склоочисники і склообмивачі вітрового скла, 31.4.5. Колеса і шини, 31.4.6. Двигун., 31.4.7. Інші елементи конструкції: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість; г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил (п. 31.5 ПДР України).
Згідно з п. 6.8.5 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» ДСТУ 3649:2010, на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, копії з «Журналу реєстрації операцій перевірки технічного стану КТЗ контрольно-пропускним пунктом», у транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 , до виїзду 28.12.2019 року,01:55 год., невідповідності технічного стану не виявлено (а.с.5-6).
Суд вважає за необхідне зазначити, що технічна несправність транспортного засобу, а саме, тріщина на лобовому склі в зоні роботи двірників, виникла в ході експлуатації транспортного засобу, та позивачем не могла бути усунута в ході керування транспортним засобом без допомоги СТО, а тому він вжив заходів, передбачених п. 31.5 ПДР.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Суд вважає, що відповідачем під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було порушено вимоги ст. 245 КУпАП, а саме: не повно з'ясовано обставини справи, відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. При цьому принцип презумпції невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень, що визнав ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" (остаточне рішення від 15 травня 2008 року).
Так, згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушенння, зазначеного в постанові.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд, зважаючи на неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення та невірне встановлення фактичних обставин справи у постанові, відсутності будь-яких доказів та заперечень з боку відповідача, вважає, що постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись ст. ст. 251, 245, 258 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-73, 77, 241- 246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Постанову серії НК №674261 від 28 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.