ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2020Справа № 910/16951/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд)
про відшкодування шкоди 21313,02 грн
Представники: без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди 21 313,02 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 20.03.2019 виникла дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Renault" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та "Toyota" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" на підставі договору №833001/4605/0000217 від 08.11.2018 добровільного страхування транспортного засобу, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування потерпілій особі у розмірі 25780,80 грн., а тому позивачем відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Водія ОСОБА_2 транспортного засобу - автомобіля "Тойота" д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у скоєнні ДТП, відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва, а тому позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 21 313,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 позовну заяву залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків.
16.12.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/16951/19 та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08.01.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що заява про виплату страхового відшкодування вих. №2721 від 07.05.2019 надійшла на адресу відповідача за відсутності документів, які підтверджують правомірність викладених в заяві вимог. При цьому, відповідач зазначає, що неодноразово повідомляв позивача про готовність сплатити страхове відшкодування за умови надання мінімального пакету документів. У відзиві відповідач також зауважив про порушення позивачем норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, не надано для огляду пошкоджений транспортний засіб, не вказано місця пошкодження, не направлено Звіт та інші документи, які б підтверджували факт виплати страхового відшкодування.
Цією ж датою відповідач подав клопотання про витребування доказів, а саме чека про поштове відправлення №0100107730170, який би підтверджував надсилання на адресу відповідача заяви про страхове відшкодування разом з наказом, страховим актом, заявою про ДТП, поясненнями щодо подій, звітом про оцінку, довідки УПП, посвідченням водія, свідоцтва про реєстрацію автомобіля, платіжне доручення та довіреність представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 суд задовольнив клопотання позивача та витребував у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" фіскальний чек щодо поштового відправлення №0100107730170 (за наявності опис вкладення).
16.01.2020 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Крім того, позивач зауважує, що відповідач міг самостійно оцінити розмір завданої шкоди та у разі необхідності, збільшити строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.
28.01.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2020, відповідно до якої позивач надав чеки за період з 07.05.2019 по 12.05.2019 та зазначав про те, що визначити коли саме було направлено поштове відправлення №0100107730170 не є можливим, опис вкладення до вказаного поштового відправлення відсутній.
Заперечень на відповідь на відзив від відповідача не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
08 листопада 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (надалі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (надалі-страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування №833001/4605/0000217, предметом якого є страхування транспортного засобу "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
20 березня 2019 року у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під його керуванням, та автомобіля "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , під її керуванням.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.05.2019 у справі №758/4397/19 встановлено порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. №10533 від 09.04.2019 розмір відновлювального ремонту транспортного засобу "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 30 050,60 грн, а матеріальний збиток з урахуванням зносу - 21 902,56 грн.
22 березня 2019 року страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
Згідно з рахунку СТО ТОВ "Арма Моторс" №VSK0060106 від 30.03.2019 вартість ремонту автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 27 280,80 грн.
З урахуванням умов договору страхування позивачем було складено страховий акт №00294598 від 12.04.2019, яким визначено суму страхового відшкодування у розмірі 25 780,80 грн, виплата якого підтверджується платіжним дорученням №081973 від 15.04.2019.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.05.2019 у справі №758/4397/19.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АО/000275325) у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Еталон" з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 100 000,00 грн. та з франшизою у розмірі 1 000,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договір добровільного страхування №833001/4605/0000217 від 08.11.2018, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АО/000275325) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 20 902,56 грн (матеріальний збиток з урахуванням зносу 21 902,56 грн - франшиза 1 000,00 грн).
Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою №24902 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. № 2721 від 07.05.2019, у якій просив останнього в добровільному порядку врегулювати спір та здійснити виплату страхового відшкодування. В додатках до вищевказаної заяви позивачем були зазначені наступні документи: наказ №00294598, страховий акт №00294598, заява про подію, пояснення щодо події, довідка УПП, звіт, рахунок СТО, договір страхування, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, платіжне доручення та довіреність представника.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що заява позивача вих. № 2721 від 07.05.2019 надійшла на адресу відповідача без жодного документа, на підтвердження правомірності викладених в заяві вимог, що не дає можливості останньому встановити факт та обставини страхового випадку, визначити розмір матеріального збитку та підтвердження факту його оплати позивачем.
Відповідач також зазначає, що представнику позивача неодноразово повідомлялось про готовність сплатити страхове відшкодування за умови надання мінімум необхідних документів, однак у надані таких документів було відмовлено, у зв'язку з чим відповідачем було надіслано на адресу позивача вимогу №01-04-14968 від 14.05.2019 щодо надання необхідних документів.
У відповідності до п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до ДТП, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
В силу закріплених в положеннях ст.ст. 11-14 ЦК України меж здійснення прав і обов'язків в комплексі із визначеними ст.ст. 33, 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язками вказаних осіб є надання страховику інформації про подію, яка може бути підставою для виплати страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які мають бути здійснені з дотриманням принципу добросовісності, що в першу чергу полягає в достовірності відповідної інформації, адже в іншому випадку, зокрема, у разі встановлення недостовірності наданої інформації чи приховування певної інформації, страховик позбавлений можливості встановити обставини страхової події, а тому має право відмовити у виплаті відповідного страхового відшкодування.
Згідно із п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Дослідивши докази, які були надані сторонами на підтвердження та спростування своїх доводів, суд встановив, що з наданих на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2020 фіскальних чеків, за відсутності опису вкладення, не можливо достовірно встановити, чи дійсно разом з заявою на виплату страхового відшкодування відповідачу направлялись зазначені у ній додатки.
При цьому, з наданої відповідачем вимоги, яка не містить жодних доказів направлення чи вручення позивачу, теж не можливо дійти висновку, що відповідач звертався на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" з вимогою надати необхідні документи.
У матеріалах справи також відсутні докази повідомлення про готовність відповідача сплатити страхове відшкодування за умови надання документів та відмови у їх надані з боку позивача, про що відповідач зазначає в обґрунтування своїх заперечень, викладених у відзив.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 902,56 грн страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 230,07 грн та 3% річних у розмірі 180,39 грн, нарахованих за період з 14.08.2019 по 26.11.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
З огляду на вищенаведене, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.
При цьому, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Враховуючи, що правовідносини сторін у даній справі носять таку правову природу, яка безпосередньо пов'язана з виконанням грошового зобов'язання (у зв'язку з чим на них поширюється дія положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, яке своєчасно не було виплачено відповідачем. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 07.02.2018 Верховного Суду по справі № 910/18319/16.
Судом встановлено, що заява позивача на виплату страхового відшкодування вих. № 2721 від 07.05.2019 була отримана відповідачем 13.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100107730170 та не заперечується відповідачем, відтак граничний строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами пункту 36.2 ст. 36 Закону визначається до 12.08.2019 включно.
Суд також звертає увагу, що доказів прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в межах строку встановлено п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" матеріали справи не містять.
Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначений позивачем період, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка".
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у розмірі 20 902 (двадцять тисяч дев'ятсот дві) грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 230 (двісті тридцять) грн 07 коп., 3 % річних у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.02.2020
Суддя Л. Г. Пукшин