"24" липня 2007 р.
Справа № 32/748-07
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Воронюка О.Л. Суддів: Єрмілова Г.А.
Лашин В.В.
При секретарі: Кіценко В.С.
За участю представників сторін:
Від Ізмаїльської ОДПІ -Діденко О.В., довіреність №1488/9/10 від 09.02.2007р.;
Від Ізмаїльської ОДПІ -Петрова Т.І., довіреність №9159/9/10 від 09.07.2007р.;
Представник ТОВ «Техінформ-Сервіс» в судове засідання не з'явився. Про час і місце його проведення повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу Ізмаїльської Об'єднаної державної податкової інспекції (далі Ізмаїльської ОДПІ)
на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.05.2007р.
№ 32/748-07
за заявою Ізмаїльської ОДПІ
до ТОВ «Техінформ-Сервіс»
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2007р.(суддя Грабован Л.І.) на підставі п.3 ст.63 ГПК України повернено заяву Ізмаїльської Об'єднаної державної податкової інспекції про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Техінформ-Сервіс».
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою Ізмаїльської ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників Ізмаїльської ОДПІ, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятої господарським судом ухвали, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Ізмаїльська ОДПІ звернулась до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Техінформ-Сервіс», посилаючись на наявність заборгованості в сумі 4 806 302,35 грн., з яких штрафні санкції по податку на додану вартість -168,65 грн., основний борг по податку на прибуток -1 075 345 грн., та штрафні санкції по податку на прибуток -870 936 грн., заборгованість по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД -2 859 206,70 грн., штрафні санкції за порушення термінів декларування валютних цінностей -646 грн.
Водночас необхідною підставою для порушення справи про банкрутство є безспірний характер грошових вимог.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
У відповідності до положень статті 1 вказаного Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Абзац 7 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що до заяви кредитора-органу чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості з обов'язкових платежів у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, при порушенні справи про банкрутство органи державної податкової служби повинні надати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та (або) державними цільовими фондами відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно з п.п. 7.2.1, п. 7.2 ст. 7 Закону, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими Законами.
Відповідно до п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону, коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не належать до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів вжиття всіх заходів щодо погашення податкового боргу з податку на прибуток, передбачених Законом, ініціюючим кредитором надано не було.
Колегія суддів зазначає, що вимоги, заявлені Ізмаїльською ОДПІ складаються із сум штрафних санкцій та пені, щодо заборгованості по податку на прибуток не має рішення суду та виконавчих документів.
Таким чином, скаржником не вказано обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, та не надано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме доказів наявності безспірного боргу.
Таким чином, у суду І інстанції були підстави для залишення позовної заяви Ізмаїльської ОДПІ без розгляду, а відтак ухвала господарського суду від 29.05.2007р. є законною та обґрунтованою.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги Ізмаїльської ОДПІ та скасування ухвали господарського суду Одеської області від 29.05.2007р. - відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Ізмаїльської ОДПІ залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 29.05.2007р. №32/748-07 - без змін.
Головуючий суддя Воронюк О.Л.
Суддя Єрмілов Г.А.
Суддя Лашин В.В.
Постанова підписана 27.07.2007р.