ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 лютого 2020 року м. Київ № 640/6307/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Офісу великих платників податків ДПС
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
Державної адміністрації залізничного транспорту України
про стягнення коштів
представники позивача - Норець В.М.;
сторін: відповідача-1 - Калініна О.О.;
відповідача-2 - Корсун Ю.Ю.;
у судовому вільний слухач - Лях К.М.
засіданні також
був присутній:
(у судовому засіданні 06.02.2020, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),
Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач-1 або АТ «Українська залізниця» або Товариство), у якому повивач просить суд стягнути наявних банківських рахунків Товариства податковий борг перед бюджетом у сумі 5 779 023,58 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 09.07.2019.
09.07.2019 зважаючи на перебування судді Пащенка К.С. у відпустці, розгляд справи відкладено на 24.07.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Державну адміністрацію залізничного транспорту України (далі за текстом - відповідач-2).
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.08.2019.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника Державної адміністрації залізничного транспорту України про зупинення провадження у справі № 640/6307/19; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2019.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 замінено позивача Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у адміністративній справі № 640/6307/19 його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної податкової служби (надалі - позивач або Офіс ВПП ДПС або Контролюючий орган); витребувано у позивача належним чином завірені копії облікової картки АТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815), додатків до акту документальної позапланової виїзної перевірки Державної адміністрації залізничного транспорту України від 25.07.2016 № 1037/28-10-14-01/00034048; заяви про припинення статусу платника податків за формою 8-ОПП, поданої Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
24.10.2019 та 05.12.2019 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 06.02.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника Державної адміністрації залізничного транспорту України про зупинення провадження у справі № 640/6307/19 до дати внесення запису про припинення юридичної особи.
У судовому засіданні 06.02.2020 представник Офісу ВПП ДПС підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов, за викладених у позові підстав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за Державною адміністрацією залізничного транспорту України обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 201 391,91 грн., податку на прибуток у розмірі 2 957 247,11 грн., податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 532 349,47 грн. та військового збору у розмірі 88 035,09 грн., яка на день звернення до суду не погашена, у зв'язку з чим Контролюючий орган звернувся до суду. Відповідно до змісту відповіді на відзив, податковий борг підлягає стягненню з правонаступника усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України - АТ «Українська залізниця».
Представники відповідачів проти позову заперечують та просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач-1 наголошує, що на дату звернення до суду Державну адміністрацію залізничного транспорту України не припинено як юридичну особу внаслідок реорганізації. Тому, на думку Товариства, висновки про перехід прав та обов'язків від Державної адміністрації залізничного транспорту України до АТ «Українська залізниця» не відповідають законодавству, а вимоги про стягнення податкового боргу саме з останнього не можуть бути задоволені. В запереченнях на відповідь на відзив на адміністративний позов позивач наголошує, що не отримувало податкової вимоги з визначеною сумою податкового боргу та не приймало участі при складанні акта опису майна в податкову заставу.
Відповідач-2 не погоджується із включенням до суми податкового боргу, пред'явленої до стягнення у даній справі грошових зобов'язань, нарахованих згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2016 № 0001541401, № 0001581401, № 0001681401 та № 0001671401. На його думку, відповідні суми не є узгодженими, з огляду на триваючу процедуру оскарження, тому не повинні бути відображені у інтегрованій картці платника та як наслідок не повинна бути сформована податкова вимога про сплату податкового боргу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У період з 10.06.2016 по 18.07.2016 посадовими особами Контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державної адміністрації залізничного транспорту України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 04.07.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 04.07.2016, за результатами якої складено акт від 25.07.2016 № 1037/28-10-14-01/00034048 (в тексті - Акт або Акт перевірки).
Актом перевірки зафіксовано наступні порушення:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 3513440,00 грн., в т.ч. по періодах: 2013 рік - 39056,00 грн.; 2015 рік - 3474384,00 грн.;
- п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 938952,00 грн., в т.ч.: за жовтень 2013 року на 639440,00 грн., за травень 2014 року на 65233,00 грн., за березень 2015 року на 95757,00 грн., за квітень 2015 року на 138522,00 грн.;
- п. 14.1.180, п. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165, п. 157.9 ст. 157, п. 142.1 ст. 142, п. 171.1 ст. 171, пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями, а саме: до складу загального оподатковуваного доходу, в тому числі місячного оподатковуваного доходу не включено доходи у вигляді інших заохочувальних та компенсаційних виплат платників податку, у результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в 2014 році: квітень - 6195,01 грн., травень - 19572,42 грн., червень - 22578,04 грн., липень - 21702,45 грн., серпень - 4632,90 грн., вересень - 1034,31 грн.; в 2015 році: травень - 21518,47 грн., червень - 45617,22 грн., липень - 61441,23 грн., серпень - 62361,05 грн., вересень - 6172,52 грн.;
- пп. 164.2.17 «е» п. 164.17, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями, в результаті чого з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих путівок не утримано податок на доходи фізичних осіб в 2014 році: квітень - 31086,46 грн., червень - 87698,41 грн., вересень - 109397,69 грн., грудень - 37770,00 грн.; в 2015 році: березень - 28717,62 грн., червень - 77119,09 грн., вересень - 76553,75 грн., листопад - 28889,28 грн.;
- пп 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями відповідно п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включено, зокрема, дохід, отриманий платником податку як інші компенсаційні виплати, таким чином занижено військовий збір у сумі 14175,35 грн., в 2014 році: серпень - 354,14 грн., вересень - 82,56 грн.; в 2015 році: квітень - 778,09 грн., травень - 1559,35 грн., червень - 2956,84 грн., липень - 3990,19 грн., серпень - 4053,78 грн., вересень - 400,40 грн.;
- пп 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включено, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, таким чином занижено військовий збір у сумі 30056,49 грн., в 2014 році: вересень - 9473,79 грн., грудень - 3197,62 грн.; в 2015 році: березень - 2355,54 грн., червень - 6321,47 грн., вересень - 6452,52 грн.; листопад - 2455,55 грн.
Листом від 05.08.2016 № 17206/10/28-10-14-4-99 Контролюючим органом за результатами розгляду заперечення платника податків абз. 2 розділу 5 «Висновок» Акта перевірки викладено у наступній редакції: п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 961120,00 грн., в т.ч.: за жовтень 2013 року в сумі 639440,00 грн., за лютий 2014 року в сумі 20254,00 грн., за травень 2014 року в сумі 65233,00 грн., за липень 2014 року в сумі 1914,00 грн., за березень 2015 року на 95757,00 грн., за квітень 2015 року на 138522,00 грн.; на сторінці 9 в таблиці 1 гр.5 розділ 1 пп. 3.1.1 п. 3.1 Акта перевірки «доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (дані перевірки)» в сумі 9213112,00 грн., в таблиці зроблена механічна помилка, таким чином до вказаного розділу внесено зміни, а саме: «доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (дані перевірки)» в сумі 9213112,00 грн. замінено на «доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (дані перевірки)» в сумі 9624226,00 грн.
На підставі виявлених у ході перевірки порушень 09.08.2016 Контролюючим органом було прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0001541401 про збільшення суми грошового зобов'язаннями з податку на прибуток на 3523204,00 грн, у тому числі: 3513440,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 9764,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення № 0001581401 про збільшення суми грошового зобов'язаннями з податку на додану вартість на 1201400,00 грн., у тому числі: 961120,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 240280,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення № 0001681401 про збільшення суми грошового зобов'язаннями з податку на доходи фізичних осіб на 1532351,19 грн, у тому числі: 761990,42 грн. - за податковими зобов'язаннями, 554400,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та 215959,94 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0001671401 про збільшення суми грошового зобов'язаннями по військовому збору на 88035,09 грн., у тому числі: 44231,84 грн. - за податковим зобов'язанням, 30657,72 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та 13145,53 грн - пеня.
Листом ДФС України від 31.08.2016 № 18808/6/99-99-11-02-01-15 повідомлено про залишення скарги на перелічені рішення без розгляду.
В подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 у, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 826/15279/16, у задоволенні позову Державної адміністрації залізничного транспорту України відмовлено повністю.
У відповідності до пункту 56.18 статті 58 Податкового кодексу України (по тексту альтернативно - ПК України) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, згідно з частиною другою статті 255 КАС України, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відтак, в силу вимог статті 58 ПК України, грошове зобов'язання, визначене згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2016 № 0001541401, № 0001581401, № 0001681401 та № 0001671401 є узгодженим починаючи з дати прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення (постанови) у справі № 826/15279/16, тобто з 19.11.2018.
Отже, сума заборгованості Державної адміністрації залізничного транспорту України з податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягає стягненню, з урахуванням переплати на суму 565958,61 грн. (565956,89 грн. + 1,72 грн.), а також часткової сплати на суму 8,09 грн. (платіжне доручення від 20.07.2018 № 1067842) становить 5 779 023,58 грн. (1 201 391,91 грн. + 2 957 247,11 грн. + 1 532 349,47 грн. + 88 035,09 грн.).
Враховуючи приписи статті 59 ПК України, позивачем виставлено податкову вимогу від 03.01.2019 № 1-17 на суму 5 779 023,58 грн.
У відповідності до приписів статті 89 розділу ІІ ПК України позивачем прийнято рішення від 03.01.2019 № 433/10/28-10-17-02-23 про опис майна Державної адміністрації залізничного транспорту України у податкову заставу.
Означені вимога та рішення отримані відповідачем 08.01.2019 (рекомендований лист зі штрих-кодовим ідентифікатором за номером 0411911224704).
Вирішуючи спір по суті, суд вказує, що згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Як передбачено пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Своєю чергою, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 201 391,91 грн., податку на прибуток у розмірі 2 957 247,11 грн., податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 532 349,47 грн. та військового збору у розмірі 88 035,09 грн. не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.
При цьому, доказів скасування податкових повідомлень-рішень, оскарження податкової вимоги та/або погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1 201 391,91 грн., податку на прибуток у розмірі 2 957 247,11 грн., податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 532 349,47 грн. та військового збору у розмірі 88 035,09 грн. відповідачами суду не надано.
Наявність податкового боргу у вказаній сумі також підтверджується довідками про стан заборгованості Державної адміністрації залізничного транспорту України (код ЄДРПОУ 00034045) від 25.03.2019 № 14987/10/28-10-17-02-23 та від 27.08.2019 № 41465/10/28-10-17-02-23.
Також, не заслуговують на увагу доводи відповідача-1 про безпідставність пред'явлення позовних вимог до АТ «Українська залізниця», оскільки останнє не стало правонаступником прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України, у зв'язку з тим, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про її припинення.
Зокрема, судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено ПАТ «Українська залізниця» (скорочено - Товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Відповідно до пункту 1 статуту Товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, остання є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200.
Згідно з пунктом 2 статуту Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (нижче - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200.
Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21.10.2015 було проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Українська залізниця» визначене правонаступником, у тому числі і Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
У разі злиття, приєднання, поділу підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств - правонаступників може не співпадати в часі з моментом повного завершення процедури реорганізації підприємства, тобто із внесенням запису про припинення юридичної особи до ЄДР.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.08.2018 по справі № 5023/1310/11, від 22.08.2018 по справі № 910/21856/16.
Відповідно до частини третьої статті третьої Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 56 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання (господарська організація) може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб, шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Реорганізація шляхом злиття може бути визначена як сукупність юридично значущих дій та прийняття юридичних актів, які спрямовані на припинення декількох суб'єктів господарювання та створення на їх базі нового, і характеризується переходом усіх прав та обов'язків суб'єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до нового суб'єкта господарювання. Тобто, обов'язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом злиття є універсальне правонаступництво за її зобов'язаннями.
Тобто, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов'язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - учасників господарського обороту (правонаступників).
Як вказано вище, відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
За визначенням пункту 4 статті першої Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV державною реєстрацією юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Отже, цією нормою визначається винятково момент припинення реорганізаційних відносин при злитті.
При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.
Чинний Цивільний кодекс України не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття. Шляхом системно-логічного тлумачення законодавства можна зробити висновок про те, що моментом виникнення універсального правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» є дата державної реєстрації товариства.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).
Правонаступництво відображає зміну суб'єктного складу у господарських правовідносинах, змістом яких є відповідні права та обов'язки, на підставі певного юридичного факту або юридичного складу (прийняття рішення про реорганізацію, затвердження передавального акту). Саме зміна суб'єктного складу зумовлює перехід до нового суб'єкта прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується.
Тому універсальне правонаступництво при злитті можна визначити як зміну суб'єктного складу правовідношення в силу закону, внаслідок чого усі права та обов'язки правопопередників переходять до правонаступника.
Реорганізаційні відносини при злитті проходять такі етапи розвитку, кожен з яких ґрунтується на певних юридичних фактах:
1) прийняття рішення засновника (учасників) юридичних осіб або уповноваженим органом державної влади про злиття;
2) етап діяльності спеціально створеного органу - Комісії з утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Результатом діяльності цієї Комісії є складання зведених актів оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства; зведених передавальних актів майна, земельних ділянок; проект статуту товариства. На виконання вимог статті 107 Цивільного кодексу України, мають бути складені передавальні акти щодо підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, що припиняються шляхом злиття, - для державної реєстрації припинення юридичних осіб. Як убачається із додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 200, до зведеного акту оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» додаються передавальні акти та зведені передавальні акти;
3) державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичної особи - правопопередника (правопопередників). При цьому, державна реєстрація новоутвореної особи та державна реєстрація особи, що припиняється, можуть не збігатися в часі.
Слід звернути увагу на те, що злиття господарських організацій має свою економічну сутність та призначення - об'єднання капіталів та укрупнення бізнесу.
Однією з особливостей утворення ПАТ «Українська залізниця», відповідно до частини другої статті другої Закону «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 № 4442-VI, є те, що утворення Товариства не потребує попереднього дозволу Антимонопольного комітету України. Утворення ПАТ «Українська залізниця» є економічною концентрацією, матеріальною основою якого є об'єднання цілісних майнових комплексів підприємств залізничного транспорту та їх структурних підрозділів.
Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі.
Відповідно до частини третьої статті другої згаданого Закону товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. За наявності визначених законом особливостей створення ПАТ «Українська залізниця», сутність злиття та універсального правонаступництва при злитті як імперативних юридичних конструкцій в будь-якому випадку залишається незмінною.
Універсальне правонаступництво зафіксовано в частині другій пункту другого статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015, а саме: товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Отже моментом виникнення універсального правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» є дата державної реєстрації Товариства.
Державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» здійснено 21.10.2015, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Наведене свідчить про те, що ПАТ «Українська залізниця», починаючи з 21.10.2015, є правонаступником прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Зазначене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 31.05.2018 у справі № 910/1879/17 та від 04.12.2019 у справі № 757/16460/16-ц.
Згідно з підпунктом 20.1.34 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок реалізації права контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено статтею 95 ПК України.
Зокрема, відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.
При цьому, оскільки поняття «кошти» включає готівку та безготівкові кошти, то судове рішення про стягнення коштів на погашення податкового боргу передбачає стягнення як коштів з рахунків платника, так і вилучення готівки в рахунок погашення податкового боргу.
В силу приписів пунктів 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини; контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків; стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов Офісу великих платників податків ДПС - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815), з наявних банківських рахунків, обслуговуючих відповідного платника податків, на користь Офісу великих платників податків ДПС (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43141471) податковий борг перед бюджетом у сумі 5 779 023,58 грн. (п'ять мільйонів сімсот сімдесят дев'ять тисяч двадцять три гривні 58 копійок), з них: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (кбк - 14060100) - 1 201 391,91 грн. (один мільйон двісті одна тисяча триста дев'яносто одна гривня 91 копійка), податку на прибуток (кбк - 11020100) - 2 957 247,11 грн. (два мільйона дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч двісті сорок сім гривень 11 копійок), податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (ккдб - 11010100) - 1 532 349,47 грн. (один мільйон п'ятсот тридцять дві тисячі триста сорок дев'ять гривень 47 копійок) та військового збору (ккдб - 11011000) - 88 035,09 грн. (вісімдесят вісім тисяч тридцять п'ять гривень 09 копійок).
3. Стягнути на користь Офісу великих платників податків ДПС (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43141471), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) понесені Офісом великих платників податків ДПС витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення складено 18.02.2020.
Суддя К.С. Пащенко