19 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/510/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу,
06.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області від 23.12.2019 №1520/2 про звільнення її з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з ліквідацією Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області, з припиненням державної служби;
- винести наказ про прийняття за переведенням з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області на рівнозначну посаду відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Чернігівській області управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), із занесенням у трудову книжку відповідних записів;
- стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) на її користь грошову компенсацію за час вимушеного прогулу у розмірі середньомісячної заробітної плати із розрахунку 2-х останніх місяців роботи до дня звільнення її з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області.
Ухвалою судді від 10.02.2020 поданий ОСОБА_1 позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На виконання вказаної ухвали суду, 17.02.2020 від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку мотивована тим, що строк звернення позивачем був пропущений внаслідок досудового врегулювання спору.
Враховуючи наведене, просив визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.
Однак, вказані доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому, слід зазначити, що строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У поданій заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що з метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 неодноразово зверталась із запитами, заявами та скаргами до ГТУЮ у Чернігівській області, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), а також до Міністерства юстиції України. Також представником позивача для отримання інформації про результати розгляду вищевказаних заяв та скарг, прийнятих по ним рішень, подано адвокатські запити, які отримано 15.01.2020.
Аналізуючи наведене, суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Тобто, Кодексом адміністративного судочинства України може бути встановлено скорочений строк звернення до суду, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок.
Разом з тим, у спорі, що виник між сторонами не передбачено можливість або обов'язок його досудового вирішення.
Так, дійсно, як вбачається із наданих доказів, 20.12.2019 та 21.12.2019 ОСОБА_1 на ім'я голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Чернігівській області, начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та до Міністерства юстиції України було направлено заяву та скаргу.
Однак, по-перше, вказані заява та скарга подані позивачем до винесення спірного наказу про звільнення її із займаної посади, що підтверджується, зокрема, листом ГТУЮ у Чернігівській області від 23.12.2019 №011-36/13786/19/8, у якому зазначено, що до Управління будь-які листи-клопотання щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади не надходили.
По-друге, у вказаних заяві та скарзі позивач просила прийняти рішення про переведення її на посаду спеціаліста до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), а не скаржилась не незаконне звільнення.
По-третє, як скарга, так і заява подані позивачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян», про що в них і зазначено.
Враховуючи наведене у сукупності, суд вважає, що вищевказані заява та скарга не можуть вважатися спробою досудового врегулювання спору між сторонами.
Також, як вбачається із наданих представником позивача ордерів про надання правової допомоги, за юридичними послугами ОСОБА_1 звернулась 24.12.2019, про що сторонами укладено договір №б/н.
Після 15.01.2020 на адвокатські запити представника позивача було отримано відповіді на наслідками розгляду поданих ОСОБА_1 заяви та скарги. Однак, суд звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить плинність строку звернення особи з позовом до суду в залежність від моменту, коли її представник/представники дізнались про порушені права довірителя. Лише день коли особа (позивач) повинна була дізнатися (дізналась) про порушення своїх прав (свобод чи інтересів) є часом з якого починається відлік строку для звернення до суду.
З матеріалів справи слідує, що наказом Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області від 23.12.2019 №1520/2 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади. 24.12.2019 нею із адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги №б/н. Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач вже 03.01.2020 стала на облік у Чернігівському міському центрі зайнятості.
Тобто, ОСОБА_1 , не погоджуючись із своїм звільненням, мала можливість оскаржити відповідний наказ у межах встановленого строку, однак вказаним правом не скористалась. При цьому, суд звертає увагу, що подання на ім'я голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Чернігівській області, начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та до Міністерства юстиції України заяви та скарги не перешкоджало ОСОБА_1 у одночасному зверненні до суду з позовом за захистом своїх справ та інтересів.
Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 було відомо про зміст наказу, який, на її думку, порушує права та інтереси позивача, з грудня 2019 року, однак до суду вона звернулась лише 06.02.2020, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом.
Суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про порушення своїх прав, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників ц/их відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали виготовлено 19.02.2020.
Суддя С.В. Бородавкіна