18 лютого 2020 року справа №263/2/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського роти №1 батальйону Управління Патрульної поліції в Донецькій області Бірука Євгена Борисовича на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 січня 2020 року у справі №263/2/20 (головуючий І інстанції Хараджа Н.В., складене в повному обсязі 20 січня 2020 року в м. Маріуполь Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до рядового поліції роти №1 батальйону Управління Патрульної поліції в Донецькій області Бірука Євгена Борисовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до рядового поліції роти №1 батальйону Управління Патрульної поліції в Донецькій області Бірука Євгена Борисовича (надалі - відповідач) про скасування постанови ЕАК №1889821 від 22.12.2019р. рядового поліції роти №5 батальйону №1 Управління Патрульної поліції в Донецькій області, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. з порушення ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 2-5).
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що відносно нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії ЕАК №1889821 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень. Із винесеною постановою позивач не згоден, вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, необґрунтовано, без належних доказів, з грубим порушенням чинного законодавства та є такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову рядового поліції 1 батальйону 5 роти Управління Патрульної поліції в Донецькій області Бірука Євгена Борисовича серії ЕАК № 1889821 від 22.12.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрито (а.с. 26-28).
Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вважає що рішення прийнято без всебічного та повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що обставини справи підтверджуються відеозаписом зробленим за допомогою технічного приладу, закріпленого у патрульному автомобілі. З відео вбачається, як транспортний засіб позивача стоїть на заборонений сигнал світлофора червоний та в момент зміни сигналів світлофора, червоний поєднаний з жовтим, що також забороняє рух, перетинає дорожню розмітку стоп-лінія та виїжджає на перехрестя. Крім того, у відеофайлі вбачається номерний знак транспортного засобу, який порушив правила дорожнього руху (а.с. 31-35).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як встановлено судами першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 22.12.2019 року постановою рядового поліції 1 батальйону 5 роти Управління Патрульної поліції в Донецькій області Бірук Євгена Борисовича серії ЕАК № 1889821 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а саме за те, що 22.12.2019 року о 06 год. 38 хв. він керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, н.з. НОМЕР_1 , розпочав рух на поєднаний червоно-жовтий сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3.є ПДР України.
Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем постанови серії ЕАК № 1889821 від 22.12.2019 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення вимог п. 8.7.3 «є» Правил дорожнього руху України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з вимогами п. 8.7.3 «є» Правил дорожнього руху України, поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
Червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух (п. 8.7.3 «е»).
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За унормуванням ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, статті 124-1 - 126.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За правилами ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Статтею 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
За унормуванням ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила, ПДР), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 8.10 ПДР, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62, якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з відеозапису, зробленого відео реєстратором, встановленим в службовому автомобілі, не вбачається порушень п. 8.7.3. «є» ПДР України саме з боку позивача.
Відповідно до відеозапису, наданого Управлінням патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, вбачається, що якийсь транспортний засіб почав рух на поєднання червоного і жовтого сигналів світлофору, перетнув стоп лінію та проїхав перехрестя.
Після цього працівники поліції на службовому автомобілі, прослідували за транспортним засобом та згодом зупинили автомобіль позивача. Повідомили водію про порушення ним правил дорожнього руху, яке полягало у проїзді перехрестя на поєднання червоного і жовтого сигналів світлофору.
Але, встановити достеменно, що транспортний засіб на перехресті, який перетнув стоп-лінію на поєднання червоного і жовтого сигналів світлофору це транспортний засіб позивача, коли його зупинили та коли вперше можна було побачити номерний знак, з відеоматеріалів справи не вбачається можливим, оскільки з моменту скоєння правопорушення до моменту зупинки минає деякий час, в ході якого транспортний засіб зникає з полю зору відео фіксації.
Щодо доводу апелянта, що з відео вбачається, як транспортний засіб саме позивача стоїть на заборонений сигнал світлофора червоний та в момент зміни сигналів світлофора, червоний поєднаний з жовтим, перетинає дорожню розмітку стоп-лінія та виїжджає на перехрестя та що у відеофайлі вбачається номерний знак транспортного засобу, який порушив правила дорожнього руху, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях та припускати, що саме транспортний засіб позивача проїхав перехрестя на поєднання червоного і жовтого сигналів світлофору, а номерний знак, як вже зазначалось можна побачити лише коли транспортний засіб вже зупинений.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В матеріалах справи міститься диск з відеозаписом, наданий поліцейським Управлінням патрульної поліції Донецької області ДПП на підтвердження здійснення Крупаковим Сергієм Віталійовичєм правопорушення.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Матеріали справи свідчать, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Таким чином, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
З цього приводу суд зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП.
У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення від 22.12.2019р. серії ЕАК №1889821 посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надані відповідачем відеофайли не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24 січня 2019 року у справі № 428/2769/17.
Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення та відповідні докази. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності належних та достовірних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченного ч.2 ст.122 КУпАП.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 268-272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти №1 батальйону Управління Патрульної поліції в Донецькій області Бірука Євгена Борисовича на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 січня 2020 року у справі №263/2/20 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 січня 2020 року у справі №263/2/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць