ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 лютого 2020 року м. Київ № 640/2528/20
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про скасування постанови
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, Голосіївське РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві), в якому просив скасувати постанову про арешт коштів боржника від 07 листопада 2019 року у ВП № 60176402, винесену старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладення спірною постановою арешту на рахунок, на який позивач отримує заробітну плату - є єдиним його доходом, порушує право власності на належні йому кошти.
Незважаючи на отримання відповідачем ухвали суду та позовної заяви з додатками, останнім не надано до суду відзиву на позовну заяву, а також витребуваних судом доказів - належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження № 60176402.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
За правилами ч. 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві відкрито виконавче провадження № 60176402 (т. 1 а.с. 9) з виконання виконавчого напису № 534 приватного нотаріуса Щелкова Д.М., виданого 29 серпня 2019 року (т. 1 а.с. 11), про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Арбімаркет» заборгованості у розмірі 235 108,65 грн.
07 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві прийнято постанову про арешт коштів боржника у ВП № 60176402 (т. 1 а.с. 12-14), в якій встановлено, що рішення боржником не виконано, у зв'язку з чим, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 259 119,51 грн.
Одночасно, 07 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60176402 (т. 1 а.с. 15-16), в якій встановлено, що згідно з відповіддю ПФУ боржник отримує дохід в Департаменті суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з огляду на що, керуючись статтями 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», звернуто стягнення на доходи боржника у Департаменті шляхом здійснення відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача за відповідними реквізитами у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 259 119,51 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача про арешт коштів, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових та інших рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
З матеріалів справи слідує, що незгода позивача з оскаржуваною постановою обумовлена тим, що на рахунок в Ощадбанку, на який позивачу здійснюється виплата заробітної плати, накладено арешт спірною постановою у ВП № 60176402.
Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції № 95 про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
При цьому, заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статтях 3, 43 та 48 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24, 25 Закону України «Про оплату праці».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, а також забороняє обмежувати будь-яким способом (зокрема, шляхом накладення арешту) працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою.
Тобто, рахунок, який передбачений для отримання заробітної плати, є рахунком, на який виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а може бути лише здійснено звернення стягнення на підставі та на умовах, передбачених статтями 68-70 Закону України «Про виконавче провадження», що відповідачем і здійснено шляхом прийняття постанови від 07 листопада 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60176402.
Водночас, спірна постанова винесена з метою забезпечення реального виконання рішення (виконавчого напису) та не містить конкретизації щодо застосування арешту на вказаний рахунок позивача в Ощадбанку, натомість в ній зазначено про виключення - крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника не порушує його прав в межах спірних правовідносин, позаяк саме банк, в якому відкрито рахунок позивача виконав постанову у такий спосіб та листом від 08 січня 2020 року № 100.10/2-07/10281 (т. 1 а.с. 23-24) відмовився розблокувати рахунок, посилаючись на те, що чинним законодавством не встановлено перелік рахунків фізичних осіб, на які не може бути накладено арешт.
Отже, спір між позивачем та відповідачем виник внаслідок порушення прав позивача під час виконання постанови про арешт коштів боржника.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача, як на підставу протиправності спірної постанови, на неправомірність виконавчого напису, на підставі якого відкрито виконавче провадження та, як наслідок, накладено арешт на кошти позивача, оскільки предметом спору в межах даної адміністративної справи є вказана постанова, а не виконавчий напис.
Будь-яких інших підстав для скасування спірної постанови позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Таким чином, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, а відтак суд не вбачає належних правових підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника від 07 листопада 2019 року у ВП № 60176402, винесеної старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві.
Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оспорювану постанову відповідача, в розумінні положень статті 2 КАС України, не можна вважати такою, що прийнята не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03022, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 22/15; код ЄДРПОУ 34691374) про скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк