ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2020 року м. Київ № 826/16409/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
провизнання протиправними дій та скасування рішення
встановив:
Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому просило:
-визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Вінницькій області при винесенні рішення №0071745002 від 06 серпня 2018 року;
-визнати протиправним та скасувати рішення №0071745002 від 06 серпня 2018 року як таке, що не відповідає вимогам статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що виставлені за березень - липень 2018 року вимоги про сплату боргу оскаржені позивачем у встановленому статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядку. Тому нарахування пені та штрафних санкцій оскаржуваним рішенням є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, зазначивши, що позивач самостійно визначив суму єдиного внеску у поданій декларації станом на 22 січня 2018 року, а саме 490622,23 грн., однак не сплатив у встановлений строк. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та штрафів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити. Представник відповідача не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 2) частини першої статті 1 Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 6) частини першої цієї статті, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 9 Закону єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу були виставлені вимоги про сплату боргу (недоїмки):
від 06 березня 2018 року №Ю-3302-50 на суму 33906,96 грн.;
від 05 квітня 2018 року №Ю-3302-50 на суму 326818,66 грн.;
від 14 травня 2018 року №Ю-3302-50 на суму 625021,90 грн.;
від 07 червня 2018 року №Ю-3302-50 на суму 871984,09 грн.;
від 03 липня 2018 року №Ю-3302-50 на суму 382765,26 грн.;
Вимоги від 06 березня 2018 року №Ю-3302-50у на суму 326818,66 грн. та від 05 квітня 2018 року №3302-50у на суму 625021,90 грн., як стверджує позивач, не узгоджувались з останнім, а безпосередньо направлені до органу державної виконавчої служби.
Позивач не погодився з усіма вимогами та оскаржив їх у відповідності з статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, з ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі №802/983/18-а вбачається, що вимогу від 06 березня 2018 року №Ю-3302-50 на суму 33906,96 грн. позивач отримав 15 березня 2018 року, звернення ж до суду мало місце 29 березня 2018 року, а тому суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, а позов залишив без розгляду. Ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року підтримана постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року.
Не погоджуючись із вимогою від 05 квітня 2018 року №Ю-3302-50 на суму 326818,66 грн. позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якій, зокрема зазначив, що відокремлений підрозділ «Вінницяелектротехнологія» ДП «НЕК «Укренерго» перебуває на обліку у Вінницькій об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області та є платником єдиного внеску до відповідного податкового органу. Відповідно до управлінського рішення керівництва ДП «НЕК «Укренерго» сплата, у тому числі податків і зборів, з початку 2018 року здійснюється виключно з банківських рахунків юридичної особи - ДП «НЕК «Укренерго». Єдиний внесок за січень - березень 2018 року було сплачено згідно з платіжними дорученнями від 06 лютого 2018 року №№ 68, 71, 75, 76 на суму 43350,00 грн.; від 09 лютого 2018 року №170 на суму 75680,00 грн.; від 20 лютого 2018 року №№6, 7, 224 на суму 113960,00 грн.; від 06 березня 2018 року №№311, 312, 313, 314, 315, 316 на суму 95295,00 грн. Проте, Вінницькою ОДПІ сплату єдиного внеску не зараховано на інтегровану картку відокремленого підрозділу ВЕТ, який, по факту, є платником єдиного внеску.
У відповідь на скаргу Головне управління ДФС у Вінницькій області листом від 27 квітня 2018 року повідомило, що станом на 31 березня 2018 року по інтегрованій картці платника по єдиному внеску по ВП «Вінницяелектротехнологія» ДП «НЕК «Укренерго» рахувався борг у сумі 326818,66 грн., який виник в результаті подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2018 року (№9020553862 від 14 лютого 2018 року) та за лютий 2018 року (9048378649 від 19 березня 2018 року). При цьому управління, посилаючись на частину дев'яту статті 25 Закону №2464, повідомило, що передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2018 року позивач оскаржив до Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалою якого від 13 вересня 2018 року відкрито провадження у справі №826/10420/18. Станом на час вирішення спору у даній справі №826/16409/18, спір у справі №826/10420/18 не вирішений.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року відкрито провадження у справі №826/10422/18, в якій позивач оскаржував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2018 року №Ю-3302-50 ГУ ДФС у Вінницькій області щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 871984,09 грн. Рішенням суду у даній справі від 31 січня 2019 року, залишеним в силі ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, вимогу від 07 червня 2018 року №Ю-3302-50 скасовано.
Також, з матеріалів справи вбачається, а саме з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року, що 25 червня 2018 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/1843/18-а відкрито провадження щодо оскарження позивачем вимоги про сплату боргу від 06 березня 2018 року №Ю-3302-50 станом на 28 березня 2018 року в розмірі 326818,66 грн. Так позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги вказував на те, що відповідачем неправомірно сформовано у відношенні позивача дві податкові вимоги від 06 березня 2018 року №-3302-50, за різні податкові періоди та з різними сумами боргу. Відповідач у відзиві на позов вказував, що вимога про сплату боргу від 06 березня 2018 року №Ю-3302-50 відкликана у зв'язку із самостійною сплатою боргу позивачем. Рішенням суду встановлено, що позивачу відповідачем надсилалась податкова вимога від 06 березня 2018 року №Ю-3302-50 станом на 28 лютого 2018 року на суму 33906,96 грн. У зв'язку з несплатою позивачем вказаного зобов'язання, органом доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 06 березня 2018 року №Ю-3302-50У станом на 28 березня 2018 року в сумі 326818,66 грн. Дана вимога позивачу не надсилалась, а направлена до Вінницького районного відділу ДВС з метою примусового виконання. Суд дійшов висновку, що вимога від 06 березня 2018 року №Ю-3302-50У станом на 28 березня 2018 року в сумі 326818,66 грн. не є узгодженою. Окрім того, в рішенні суду зазначено, що з метою приховання вказаних порушень на підставі повідомлення про сплату боргу (недоїмки) від 05 липня 2018 року №297459-50 вимога №Ю-3302-50 від 06 березня 2018 року на суму 326818,66 грн. відкликана податковим органом, у зв'язку із сплатою позивачем суми боргу шляхом стягнення коштів державною виконавчою службою.
Вимогу про сплату боргу від 05 квітня 2018 року №Ю-3302-50 станом на 24 квітня 2018 року на суму 625021,90 грн. позивач оскаржив до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвало суду від 15 серпня 2018 року відкрито провадження у справі №826/10425/18, а ухвалою суду від 13 листопада 2018 року закрито провадження у даній справі. Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року вищезгадану ухвалу суду від 13 листопада 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою суду від 17 травня 2019 року прийнято до провадження справу №826/10425/18. Станом на час вирішення спору у даній справі - рішення по справі №826/10425/18 відсутнє.
06 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято рішення №0071745002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 234013,43 грн. за період з 21 лютого 2018 року до 10 липня 2018 року та нарахована пеня у розмірі 64888,98 грн.
Оскільки виставлені позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску оскаржені останнім, то, як наголошує позивач, рішення №0071745002 від 06 серпня 2018 року прийнято відповідачем в супереч положенням частини тринадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, частиною тринадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
У відповіді на відзив позивач звертав увагу на те, що за твердженням відповідача позивач самостійно визначив суму єдиного внеску в поданій декларації станом на 22 січня 2018 року - 490622,23 грн. Утім вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 березня 2018 року станом на 28 лютого 2018 року виставлена на суму 33906,96 грн. При цьому, станом на 22 січня 2018 року у позивача рахувалась переплата в розмірі 702479,56 грн. Заборгованість у розмірі 625021,90 грн. погашена 21 червня 2018 року в рамках примусового виконання вимоги від 05 квітня 2018 року №Ю-3302-50у.
Як вірно зазначив позивач, ні з оскаржуваного рішення (доданого до нього розрахунку), ні з витягу з інтегрованої картки платника, не вбачається з якої саме суми заборгованості нарахована пеня та штраф.
У відповідності з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи все вище наведене та, зокрема те, що позивач скористався правом на оскарження вимог про сплату боргу, а на час оскарження ні пеня, ні штраф не нараховуються, - винесення відповідачем оскаржуваного рішення №0071745002 від 06 серпня 2018 року є протиправним.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов Державного підприємства «НЕК «Укренерго» задовольнити.
Визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Вінницькій області при винесенні рішення №0071745002 від 06 серпня 2018 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення №0071745002 від 06 серпня 2018 року як таке, що не відповідає вимогам статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Стягнути на користь Державного підприємства «НЕК «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6245,54 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко