"31" липня 2007 р.
Справа № 13-30/201-06-6440
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.
за участю представників:
Від позивача: Рагуліна Г.В.
Від відповідача: Кулаковський В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу АТЗТ «Атрибут»
на рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2007 року
у справі № 13-30/201-06-6440
за позовом: АТЗТ «Атрибут»
до відповідача: ВАТ «Укртелеком» в особі Одеської філії ВАТ «Укртелеком» Центр обслуговування споживачів та продажу послуг
про стягнення шкоди у сумі 100 000 грн. та упущеної вигоди у сумі 20 000 грн.
У червні 2006 року АТЗТ «Атрибут» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ «Укртелеком» в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Одеської філії про стягнення матеріальної шкоди у сумі 100 000 грн. та упущеної вигоди у сумі 20 000 грн..
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що згідно з типовим договором № U000659 від 25.12.2000 про надання послуг електрозв'язку укладеним між сторонами позивач володіє 15 телефонними номерами. 30.03.2006 року всупереч умові договору щодо обов'язку відповідача за місяць до початку робіт попереджати споживача про заміну номера телефону на підприємстві були відключені усі телефонні номери, які не працювали до 06.06.2006 року. В результаті таких дій відповідача позивач був позбавлений можливості оповістити своїх партнерів про нові номери телефонів заздалегідь; робити вихідні дзвінки та виконувати свої договірні зобов'язання перед своїми партнерами. У зв'язку з цим позивачеві завдано матеріальної шкоди в сумі 100 000 грн. внаслідок невиконання договірних зобов'язань за договором поставки від 15.03.2006 р., укладеним з ТОВ «Пищепром». Згідно з цим договором позивач зобов'язаний був поставити ТОВ «Пищепром» 1000 комплектів математичних наборів за ціною 120 грн. за один комплект, тобто на загальну суму 120 000 грн.. За умовами даного договору замовлення товару здійснюється замовником на факс постачальника, термін дії договору з 15.03.2006 року по 30.04.2006 року. У зазначений термін жоден телефон на підприємстві з вини відповідача не працював. Внаслідок цього позивач не виконав свої зобов'язання за договором поставки, не отримав гроші у сумі 120 000 грн. за виготовлений товар, який залишився на складі невитребуваним. Собівартість виробництва 1 комплекта набору становить 100 грн.. Таким чином, внаслідок невиконання договору поставки позивачу завдано збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 20000 грн.. А тому на підставі ст.ст. 22,901,906 ЦК України позивач просив про задоволення позову.
Відповідач заперечував проти позову посилаючись на відсутність своєї вини у завданні збитків позивачеві та невжиття останнім ніяких заходів спрямованих на запобігання їх виникненню.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2007 року у справі (суддя - Панченко О.Л.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.
АТЗТ «Атрибут» у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.12.2000 року між сторонами у справі було укладено типовий договір № U000659, відповідно до якого підприємство зв'язку зобов'язалося забезпечити безперервне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, за місяць до початку робіт попереджати споживача про заміну номера телефону у разі введення в дію нових АТС, реконструкції телефонних мереж (п. п. 2.1.1, 2.1.6). Згідно з умовами п.5.1 договору підприємство зв'язку несе матеріальну відповідальність перед споживачем за невиконання чи неналежне виконання послуг електрозв'язку. За цим договором позивачеві у користування було надано 15 телефонних номерів.
Звернувшись до господарського суду з цим позовом позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що за відсутності з вини відповідача телефонного зв'язку у період з 30.03.2006 року по 06.06.2006 року його контрагент за договором поставки від 15.03.2006 р. -ТОВ «Пищепром» не мав можливості надати замовлення на товар по факсу, у зв'язку з чим договірні зобов'язання перед ним позивачем не були виконані, виготовлена продукція залишилася невитребуваною на складі, внаслідок чого позивач не отримав передбачений договором прибуток.
Пунктом 1 ст.22 ГК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту,
права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з частинами 1,2,4 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
З наведених правових норм випливає, що притягнення особи до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише за наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.
Важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора, та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань.
При цьому, не одержаними доходами є така втрата кредитором очікуваного збільшення (приросту) у майні, які ґрунтуються на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість одержання ним грошових сум або інших цінностей, як би зобов'язання було виконано боржником. Тобто, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Під час визначення не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування.
Між тим, позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування наявності збитків у своїй майновій сфері, протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та збитками.
Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом або умовах договору підставах.
Згідно з вимогами ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що з моменту припинення телефонного зв'язку позивач був обмежений у можливостях повідомити свого контрагента за договором поставки про стан зв'язку з метою уникнення з його боку претензій та належного виконання своїх зобов'язань за цим договором, як це передбачено законом. Також, не звертався позивач до відповідача із заявами щодо встановлення тимчасового зв'язку (мобільного тощо).
Не надано позивачем доказів про розірвання договору поставки від 15.03.2006 р. за його згодою та сплату ним збитків за цим договором.
У справі відсутні також докази щодо наявності збитків, а саме первісні бухгалтерські документи підтверджуючі визначені у позові збитки, виготовлення продукції за договором поставки та його знищення.
Таким чином, правові підстави для задоволення позову відсутні і місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в його задоволенні.
Викладені в апеляційні скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, всебічно, повно і об'єктивно встановлених господарським судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Надані позивачем в обґрунтування своїх доводів з довідкою №39 від 16.05.2007 р. додатки до неї не відповідають вимогам ч. 2 ст.36 ГПК України, що унеможливлює їх оцінку.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в процесі розгляду даної справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих сторонами в обґрунтування своїх доводів і заперечень доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та є безпідставними, оскільки зводяться до намагання бездоказово переоцінити встановлені судом обставини, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.
Разом з тим, з наданих відповідачем документів, а саме: платіжного доручення №376 від 07.12.2006 року та постанови №В-12/159 від 31.01.2007 р. органу Державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження, вбачається, що скасоване постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2007 року рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2006 року у даній справі, яким з ВАТ «Укртелеком» в особі Одеської філії на користь АТЗТ «Атрибут» стягнуто 120 000 грн. збитків та 1318 грн. судових витрат, відповідачем було виконано добровільно. А тому, в порядку ст.122 ГПК України відповідачеві підлягають поверненню всі суми грошових коштів, стягнуті з нього на користь позивача за скасованим рішенням господарського суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2007 року у справі №13-30/201-06-6440 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТЗТ «Атрибут» - без задоволення.
Доручити господарському суду Одеської області видати ВАТ «Укртелеком» в особі Одеської філії відповідний наказ на поворот виконання скасованого рішення господарському суду Одеської області від 02.10.2006 року у даній справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.