79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.08.07 Справа № 5331-П-3/64
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-судді Городечної М.І., Юркевича М.В., Кузя В.Л., розглянувши апеляційне подання заступника прокурора міста Івано-Франківська від 22.05.2007 року (вх. № 438 від 04.06.2007 року) на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2007 року у справі № П-3/64
за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Відкритого акціонерного товариства “Нафтохімік Прикарпаття», м.Надвірна, про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Євгена Коновальця, 264-а в місті Івано-Франківську та про стягнення 138890,94 грн. збитків.
за участю: прокурор -Шумелда Р.Р., від позивача: не з'явився; від відповідача: Вакула В.М.
Присутнім представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2007 року у справі № П-3/64 відмовлено в позові, поданому заступником прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Відкритого акціонерного товариства “Нафтохімік Прикарпаття», м.Надвірна, про стягнення 138890,94 грн. збитків та припинено провадження у справі щодо зобов'язання відпровідача укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Євгена Коновальця, 264-а в місті Івано-Франківську.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, заступником прокурора міста Івано-Франківська подано апеляційне подання на зазначене рішення.
Зокрема, в апеляційному поданні Прокурор посилається на те, що суд першої інстанції не застосував положень ст. 796 ЦК України та не врахував, що відповідач на підставі угоди від 11.08.2005 року зобов'язаний був укласти з Івано-Франківською міською радою договір оренди земельної діялнки; що відповідач ухиляється від оренди земельної ділянки в порушення встановленого ст. 2 Закону України “Про плату за землю» принципу платного використання землі; факт користування відповідачем земельною ділянкою стверджується самим фактом користування нерухомим майном, що нерозривно згідно ст. 181 ЦК України пов'язане із землею; розмір збитків є належним чином розрахований, оскільки грунтується на нормативно-грошовій оцінці земельної ділянки та безпосередньо на вимозі Закону України “Про оренду землі».
Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2007 року у справі № П-3/64 скасувати та прийняти нове рішення, яким поданий ним позов задоволити.
Представник Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні апеляційне подання заступника прокурора міста Івано-Франківська підтримав.
Відкрите акціонерне товариство “Нафтохімік Прикарпаття» (відповідач у справі, надалі ВАТ) вимоги апеляційного подання заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 35/26-10 від 07.08.2007 року. Просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційного подання, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне подання не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Розпорядженням Кабінету міністрів України від 08 січня 2002 року № 3-р “Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність» передано з державної власності у спільну власність територіальних громад Івано-Франківської області майновий комплекс Міжнародного аеропорту “Івано-Франківськ».
На підставі даного розпорядження, а також рішення Івано-Франківської обласної ради від 22.01.2002 року № 615-25/2002, по акту приймання-передачі даний майновий комплекс Міжнародного аеропорту “Івано-Франківськ» прийнятий у спільну власність територіальних громад Івано-Франківської області.
Згідно договору оренди цілісного майнового комплексу Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ» від 30.10.2003 року даний комплекс передано в оренду Приватному підприємству “Фірма “Явсон».
Додатковою угодою до договору оренди цілісного майнового комплексу Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ» від 15.09.2004 року сторони договору оренди від 30.10.2003 року погодили, що орендарем за зазначеним Договором слід вважати ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття».
По акту приймання-передачі від 01.10.2004 року ПП “Фірма “Явсон» передано, а ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття» прийнято в строкове платне користування майновий комплекс Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ».
13.01.2005 року між Івано-Франківською обласною державною адміністрацією та ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття» внесено зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ» від 30.10.2003 року, виклавши його в новій редакції.
Угодою від 11.08.2005 року, про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ» від 30.10.2003 року, в редакції угоди від 13.01.2005 року, п. 5 договору оренди доповнено двома пунктами: п. 5.8, яким зобов'язано відповідача укласти договір оренди земельних ділянок з Івано-франківською міською радою після оформлення нею відповідної документації на земельні ділянки, та п. 5.9, яким відповідач зобов'язувався в повному обсязі та своєчасно сплачувати обов'язкові платежі та виконувати передбачені законодавством соціальні гарантії для трудового колективу, не допускати заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до ст. 191 ЦК України Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Так, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, й цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). При цьому згідно даної норми під цілісним майновим комплексом розуміється господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Таким чином, з вищенаведених положень чинного законодавства, вбачається що для виникнення у наймача права користування земельною ділянкою у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (оренди), не потрібно додаткове укладення договору найму (оренди) земельної ділянки, оскільки законодавець не пов'язує надання наймачу права користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля або інша капітальні споруда, в даному випадку цілісний майновий комплекс Міжнародного аеропорту “Івано-Франківськ», а такою земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, з укладенням договору оренди зазначеної земельної ділянки. При цьому, диспозиція ч. 1 ст. 796 ЦК України передбачає, що до наймача будівлі переходить право користування земельною ділянкою на якій вона розташована, без укладення договору оренди землі навіть у випадку, якщо в договорі найму будівлі або іншої капітальної споруди це право не обумовлене. При цьому згідно ч. 2 ст. 796 ЦК України, якщо сторони договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди не визначили розмір земельної ділянки у договорі, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець, і яка необхідна для досягнення мети найму (оренди).
Як вбачається апеляційним судом з договору оренди цілісного майнового комплексу Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ» від 30.10.2003 року, зі змінами від 13.01.2005 року, від 11.08.2005 року, сторонами не визначено в складі цілісного майнового комплексу розміру земельної ділянки на якій він розміщений, а тому за наведеного наймачеві даного Комплексу (відповідачу у справі) надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець, тобто земельною ділянкою на якій він розміщений, необхідною для досягнення мети найму, без укладення договору оренди цієї земельної ділянки.
Посилання Прокурора на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 191 ЦК України, якою передбачено, що до цілісного майнового комплексу входить земельна ділянка, якщо інше не передбачено законом або договором, а в даному випадку договором оренди від 30.10.2003 року, зі змінами від 11.08.2005 року передбачено, що відповідач зобов'язувався укласти договір оренди землі на якій розташований цілісний майновий комплекс Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ» з Івано-Франківською міською радою, апеляційний суд вважає таким, що не заслуговує на увагу. Як встановлено вище судом, згідно розпорядження Кабінету міністрів України від 08 січня 2002 року № 3-р, рішення Івано-Франківської обласної ради від 22.01.2002 року № 615-25/2002 передано у спільну власність територіальних громад Івано-Франківської області майновий комплекс Міжнародного аеропорту “Івано-Франківськ». При цьому суд виходить з того, що жодним Законом, не передбачено, що до складу цілісного майнового комплексу Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ», який передано з державної власності у спільну власність територіальних громад Івано-Франківської області не входить земельна ділянка, на якій розташовано даний майновий комплекс. При цьому відсутні й договори, які б це передбачали, тоді як в розпорядженні уповноваженого Державою органу по розпорядженню державним майном -Кабінету міністрів України такого обмеження не встановлено. Сторонами не подано суду доказів протилежного. Підпунктом. “а» ч. 4 ст. 83 ЗК України передбачено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність, зокрема в разі, передачі їм земель державної власності. За наведеного, в апеляційного суду відсутні правові підстави вважати, що до цілісного майнового комплексу Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ», який переданий з державної власності в спільну власність територіальних громад Івано-Франківської області не входить земельна ділянка, на якій розташований даний комплекс. Положення п. 5.8 Договору від 30.10.2003 року жодним чином не спростовує факту включення до складу цілісного майнового комплексу Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ» земельної ділянки, на якій розташований даний комплекс, і входження її до спільної власності територіальних громад Івано-Франківської області.
В той же час, позивачем не подано суду жодного доказу в підтвердження набуття територіальною громадою міста Івано-Франківська в установленому законодавством порядку права власності чи права користування земельною ділянкою на якій розташований цілісний майновий комплекс Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ». Не можуть бути взяті до уваги судом як такі докази рішення Івано-Франківської міської ради від 28.09.2005 року та від 17.12.2006, оскільки вони є похідними і не стверджують відповідного права міської Ради.
За наведеного, є безпідставним посилання в апеляційному поданні на не застосування судом першої інстанції ч. 3 ст. 796 ЦК України, оскільки позивачем не доведено, що саме він є власником земельної ділянки, на якій розташований цілісний майновий комплекс Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ».
Відповідно до ст. 156 ЗК України право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, мають власники землі та землекористувачі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ч. 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності до ч. 4 ст. 129 Конституції України, ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено свого права на відшкодування збитків як власника землі чи землекористувача.
При цьому судом першої інстанції підставно встановлено, що відсутні всі необхідні умови, передбачені ст. 1166 ЦК України для понесення відповідачем відповідальності у вигляді відшкодування збитків за безпідставне використання відповідачем земельної ділянки на вул. Коновальця, 264а в місті Івано-Франківську, на якій розташований цілісний майновий комплекс Міжнародний аеропорт “Івано-Франківськ».
Також апеляційний суд погоджується з висновкому суду першої інстанції щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині припинення провадження у справі по вимозі щодо зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Євгена Коновальця, 264-а в місті Івано-Франківську, в зв'язку з відмовою прокурора від позову в цій частині, та враховуючи відсутність заяви позивача про вирішення спору в цій частині по суті.
Таким чином, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2007 року у справі № П-3/64 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
1. В задоволенні апеляційного подання заступника прокурора міста Івано-Франківська відмовити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2007 року у справі № П-3/64 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь