79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.07.07 Справа № 10/84
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
Головуючого -судді Дух Я.В.
суддів Краєвська М.В.
Слука М.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових
мереж «Ужгородтеплокомуненерго» , м.Ужгород,
на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року
у справі №10/84
за позовом ТзОВ «Цетан-Плюс», м.Ужгород
до відповідача Ужгородського комунального підприємства теплових мереж
«Ужгородтеплокомуненерго», м.Ужгород
про стягнення 46905,46 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 року. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року введено в склад колегії по розгляду апеляційної скарги замість судді Марко Р.І. суддю Краєвську М.В. В судове засідання 19.07.2007 року сторони не забезпечили явки уповноважених представників.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року у справі №10/84 позов задоволено повністю, стягнуто з КП «Ужгородтеплокомуненерго» на користь ТзОВ «Цетан-Плюс» суму 46905,46 грн. заборгованості, 469,05 грн. - відшкодування витрат позивача по оплаті державного мита, 118 грн. -по оплаті інформаційно-технічних послуг, 600 грн. відшкодування витрат позивача, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Відповідач -Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» не погодилось із вказаним рішенням та подало апеляційну скаргу.
Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року в частині стягнення з Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» 600 грн. витрат за послуги адвоката, а в позові в цій частині відмовити.
При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги Апелянт виходить, зокрема, з наступного:
- несплачена за поставлене паливо сума в розмірі 46905,46 грн. обліковується бухгалтерськими документами відповідача, тому внесена ліквідатором, арбітражним керуючим у реєстр вимог кредиторів. Оскільки Відповідач не заперечує наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 46905,46 грн., тому спору між сторонами немає, у зв'язку з чим провадження у справі, на його думку, повинно було бути припинено на підставі підпункту 1-1 пункту 1 ст.80 ГПК України;
- кошти адвокату були перераховані 27.10.2006 року, а сам позов поданий в середині квітня 2007 року, що свідчить про відсутність зв'язку між платіжним дорученням від 27.10.2006р. №3548 та наданням адвокатом послуг позивачу по складанню позовної заяви. Вартість наданих правових послуг є завищеною. Вважає, що Позивач не подав документів, що підтверджують оплату юридичних послуг, наданих адвокатом Кішком П.Ю.
ТзОВ «Цетан-Плюс» заперечило проти вимог Апелянта з підстав викладених у своєму відзиві, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго», а рішення господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року у справі №10/84 залишити без змін, з підстав зазначених у відзиві, зокрема зазначив, що докази оплати за надані адвокатом послуги містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Відповідача і відзив Позивача на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» слід відмовити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав:
Як вбачається з договору купівлі-продажу №06-05 від 06.01.2005 року (а.с. 10), укладеного між ТзОВ «Цетан-Плюс) (Продавець) та КП «Ужгородтеплокомуненерго» (Покупець), Продавець зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного договору.
На підставі зазначеного договору, згідно накладних №ПЛ-182-1 від 15.05.2006 року, №ПЛ-290-1 від 17.07.2006 року, №ПЛ-380 від 31.08.2006 року та №ПЛ-431-1 від 28.09.2006 року (а.с. 11-14) відповідачу було поставлено нафтопродукти на загальну суму 93905,46грн.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2006 року (а.с. 19) у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем по оплаті за отриманий товар в розмірі 46905,46 грн.
Вказаний факт відповідач не заперечив і в поданій ним апеляційній скарзі.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність предмета спору як на підставу припинення провадження у даній справі, оскільки сам лише факт визнання боргу не свідчить про відсутність предмета спору. Доказами його відсутності, згідно підпункту 3.2 п.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України», може бути перерахування кредитору суми боргу.
Разом з тим, Апелянт як суду першої, так і суду апеляційної інстанції не представив доказів погашення стягуваної суми заборгованості по вказаному зобов'язанню, а оскільки зобов'язання, згідно ст.526 ЦК України повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, тому місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає також безпідставним посилання апелянта як на підставу відсутності спору між сторонами, на ту обставину, що арбітражним керуючим вищевказана сума заборгованості включена в реєстр вимог кредиторів.
Як вбачається з листа господарського суду Закарпатської області від 11.07.2007 року, надісланого на запит апеляційного суду від 21.06.2007 року, провадження у справі № 5/219-6-10-8-К про банкрутство Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго»знаходиться на стадії санації. При цьому, апеляційному суду була надіслана факсокопія ухвали господарського суду Закарпатської області від 04.04.2003 року у справі №5/219-6-10-8-К, якою було визначено кредиторів боржника - Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго». Як вбачається із зазначеної ухвали, серед переліку підприємств, які є конкурсними кредиторами боржника, ТзОВ «Цетан-Плюс»не значиться. Також апелянтом не було представлено ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що грошові вимоги ТзОВ «Цетан-Плюс»до Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго»включено до реєстру вимог кредиторів, який затверджено господарським судом у справі про банкрутство.
Крім цього, відповідно до ч.15 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст.14 цього Закону.
Згідно ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» склад і розмір грошових зобов'язань визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Таким чином, заяви з грошовими вимогами до боржника мають право подавати конкурсні кредитори лише з тими вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.
Апелянтом до апеляційної скарги додано копію ухвали господарського суду Закарпатської області від 10.09.2003 року у справі №5/219-6-10-8-К, згідно якої відкрито процедуру санації Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго».
Оскільки вимоги ТзОВ «Цетан-Плюс» до Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» виникли вже після порушення справи про банкрутство даного підприємства, а саме за період з травня по вересень 2006 року, тому такі вимоги є поточними і підлягають розгляду судом не в справі про банкрутство, а в порядку позовного провадження.
Також колегія суддів вважає необґрунтованим твердження Апелянта про безпідставність задоволення місцевим господарським судом вимог Позивача щодо відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Так, згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат віднесені, зокрема, і витрати по оплаті послуг адвоката.
Згідно договору №10/06 від 24.10.2006 року про надання юридичних послуг(а.с. 7), укладеного між ТзОВ «Цетан-Плюс» та адвокатом Кішком П.Ю., останній взяв на себе зобов'язання надати ТзОВ «Цетан-Плюс» консультаційні та юридичні послуги по захисту інтересів ТзОВ «Цетан-Плюс» в господарському суді Закарпатської області у справі про стягнення заборгованості з КП «Ужгородтеплокомуненерго» за відпущені нафтопродукти.
Як вбачається зі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/188, видане 16.12.2002 року (а.с. 9) Кішко Петро Юрійович має право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно платіжного доручення №3548 (а.с. 8) ТзОВ «Цетан-Плюс» перерахувало адвокату Кішку П.Ю. 600 грн. за юридичні послуги.
Відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
З огляду на ціну позову та з урахуванням матеріалів та обставин даної справи, колегія суддів вважає, що розмір понесених позивачем витрат на послуги адвоката є обґрунтованим.
За таких обставин, місцевий господарський суд підставно, за правилами ст.49 ГПК України, поклав обов'язок по відшкодуванню цих витрат на відповідача.
Посилання апелянта на ту обставину, що пройшов значний період часу між оплатою Позивачем послуг адвоката та зверненням з позовом до господарського суду, як на відсутність зв'язку між оплатою цих послуг та складанням позовної заяви, судом до уваги не приймається, оскільки у вищенаведеному платіжному дорученні призначенням платежу вказано -юридичні послуги, при цьому, платіж здійснено після виникнення грошових вимог Позивача до Відповідача та після укладення відповідного договору про надання юридичних послуг, в якому, зокрема, сторонами не зазначено термін надання юридичних послуг та їх оплати.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та спростовуються матеріалами даної справи.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» -відмовити. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року у справі №10/84 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго».
3. Справу №10/84 повернути до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Дух Я.В.
суддя Краєвська М.В.
суддя Слука М.Г.