79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.08.07 Справа № 1/203-14/7
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: uоловуючого -судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л., розглянувши апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації міста Львова № 1.7-176/31 від 20.04.2007 року (вх. № 1135 від 23.04.2007 року) на рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2007 року у справі № 1/203-14/7 (справа надійшла в апеляційний суд 05.07.2007 року, вх. № 1366)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування», м.Львів.
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України, м.Київ
до Галицької районної адміністрації міста Львова, м.Львів
про визнання права державної власності на будівлю за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 33 в місті Львові, що перебуває в Державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування» на праві господарського відання.
за участю представників сторін та третьої особи: не з'явились.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2007 року у справі № 1/203-14/7 задоволено позов Державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування» до Галицької районної адміністрації міста Львова: визнано право державної власності з правом господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування» на нежитлову будівлю за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 33 в місті Львові, площею 2652,9 кв.м. та стягнено з відповідача на користь позивача судові витрати.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Зокрема, в апеляційній скарзі № 1.7-176/31 від 20.04.2007 року (вх. № 1135 від 23.04.2007 року) відповідач не погоджується з даним рішенням місцевого суду, оскільки вважає його незаконним. За наведеного, апелянт просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на наступне:
- судом не враховано, що позивачем не подано суду правовстановлюючих документів, перелік яких дано в додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що підтверджували набуття ним права загальнодержавної власності на спірну нежитлову будівлю;
- судом не враховано, що згідно довідки ЛОДБТІ та ЕО № 4/928 від 05.02.2003 року спірна нежитлова будівля на праві власності ні за ким не зареєстрована.
Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду.
Апелянт явку представника в судове засідання не забезпечив. Представником в попередньому судовому засіданні підтримано вимоги апеляційної скарги.
Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування» вимоги апеляційної скарги не заперечило; явку представника в судове засіданя повторно не забезпечило.
Третя особа на стороні позивача - Міністерство оборони України явку представника в судове засіданні не забезпечило.
Колегія суддів, враховуючи повідомлення сторін та третьої особи належним чином про час та місце слухання справи, що стверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення їм ухвали суду від 18.07.2007 року, що знаходяться в матеріалах справи, відсутність клопотань про неможливість забезпечити явку представників в судове засідання, матеріали справи, виходячи з положень ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2007 року у справі № 1/203-14/7 в даному судовому засіданні без участі представників сторін та третьої особи.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
26.02.2007 року Державне підприємство Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Галицької районної адміністрації міста Львова про визнання права державної власності на будівлю за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 33 в місті Львові, що перебуває в Державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування» на праві господарського відання.
Як підставно встановлено судом першої інстанції позивач є юридичною особою і згідно його Статуту(п. 4.2 Статуту), майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Підставою для подання даного позову, як вбачається з позовної заяви, стало не визнання відповідачем права державної власності на спірне майно та права позивача володіти ним на праві повного господарського відання, що виразилося у відмові відповідачем, даного листом № 148 від 26.12.2003 року, в оформленні права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 33, з мотивів не подання документів, які б підтверджували набуття позивачем права загальнодержавної власності на об"єкт, та те, що майно передане позивачу у повне господарське відання.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про власність" право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Згідно з ст. 31 Закону України "Про власність" до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб"єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної ради України.
Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Згідно з ч. 2 ст. 73 ГК України, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим кодексом та іншими законодавчими актами.
Статтею 3 Закону України "Про власність" передбачено, що державне підприємство, здійснюючи право повного господарського відання, володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами.
Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб"єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодеком та іншими законами.
Як підставно встановлено судом першої інстанції, виходячи з матеріалів справи, позивач перебуває у підпорядкуванні Міністерства Оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обгрунтування свого позову, зокрема права Держави (державної власності) на нежитлову будівлю за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 33 в місті Львові подано слідуючі документи.
Зокрема, рішення звуженого засідання виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих м.Львова № 4/370 від 26.01.1953 року "Про передачу КЕЧ Львівського району ПрикВО будівель, споруд і земельних ділянок у м.Львові", з додатком № 5 до нього, яким вирішено передати КЕЧ Львівського району ПРИКВО земельні ділянки по вул. Жовтневій, 33 (тепер Дорошенка) в місті Львові в постійне користування з правом їх забудівлі при приміщеннях і будівлях, які перебувають на балансі КЕЧ Львівського району ПРИКВО.
Крім цього, рішенням звуженого засідання виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.1985 року № 3-С та матеріалами інвентаризації від 1993 року, проведеної на виконання наказу Міністра оборони України від 08.07.1996 року № 188 "Про заходи забезпечення умов діяльності підприємств та організацій військової торгівлі у Збройних Силах України", стверджується виконання попереднього рішення № 4/370 від 26.01.1953 року, зокрема, що будівля (промкомбінат), що розташований за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 33 передана на баланс ДП МОУ "Управління торгівлі ПрикВО", правонаступником якого є позивач.
Факт не перебування спірного нерухомого майна у власності інших осіб, зокрема стверджується листом Львівського ОБТІ та ЕО листом від 05.02.2003 року № 4/928, з якого вбачається, що згідно архівних даних за адресою: вул.Дорошенка,33 в м.Львові за місцевими радами на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому № 222 від 14.04.1987 року зареєстрований житловий будинок, а інші -нежитлові будівлі, які рахуються по вул. Дорошенка,33, на праві власності в бюро не зареєстровані. Дані факти також підтверджуються довідкою про приналежність, технічний стан та площу земельної ділянки ЛОКБТІ та ЕО від 29.05.1998 року.
Відповідачем відповідно до ст. 4-3, 33 ГПК України не подано суду жодних доказів про те, що спірне нерухоме майно не перебуває в державній власності з правом позивача на повне господарське відання даним майном, а належить на праві власності іншим суб'єктам.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до ч. 4 ст. 129 Конституції України, ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України Позивачем доведено підставність свого позову.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позов Державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування» до Галицької районної адміністрації міста Львова про визнання права державної власності з правом господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування» на нежитлову будівлю за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 33 в місті Львові, площею 2652,9 кв.м., є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Виходячи з викладеного, рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2007 року у справі № 1/203-14/7 відповідає чинному законодавству, матеріалам і фактичним обставинам справи і підстав для його скасування немає.
Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
1. В задоволенні апеляційної скарги Галицької районної адміністрації міста Львова відмовити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2007 року у справі № 1/203-14/7 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в господарський суд Львівської області.
головуючий-суддя М.І.Городечна
судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь