ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________
"24" липня 2007 р.
Справа № 2-59/2007р.
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого : Михайлова М.В.
Суддів: Тофана В.М.,
Журавльова О.О.
При секретарі: Бритавській Ю.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Іванчук В.Б., за довіреністю; Казаков А.М., за довіреністю;
від відповідача 1 :ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2, за довіреністю;
від відповідача 2: ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2, за довіреністю;
від 3-х осіб: ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2, за довіреністю;
від Реєстраційно-ліцензійної палати виконавчого комітету Миколаївської міської ради: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Пансіонат Колос корпус 4"
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2007 р.
зі справи № 2-59/2007
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бендерський завод залізобетонних труб", Молдова, м. Бендери, Північна промзона, 18
до 1) Приватного підприємства Фірми "Анаконда", м. Миколаїв, пр. Корабелів, 12-в, кв. 89;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Колос корпус 4", м. Миколаїв, АДРЕСА_1;
3-тя особа: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тітан-Оцел", м. Миколаїв, АДРЕСА_1;
2) ОСОБА_3, м. Миколаїв, АДРЕСА_1;
3) ОСОБА_4, м. Миколаїв, АДРЕСА_1;
4) Реєстраційно-ліцензійна палата виконавчого комітету Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20
про визнання недійсними установчих документів, державної реєстрації та визнання права власності на майновий комплекс,-
У серпні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Бендерський завод залізобетонних труб" звернулось до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до приватного підприємства фірми "Анаконда" про визнання недійсною установчої угоди від 29.03.2001 року про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Колос корпус 4", яка укладена між ППФ "Анаконда" та державним підприємством "Бендерський завод залізобетонних труб".
Позивач заявами від 04.09.2006 року, 12.02.2007 року, 26.02.2007 року та 15.03.2007 року неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги. Остаточно Позивач виклав позовні вимоги в заяві від 15.03.2007 року, в якій визначив відповідачами ППФ "Анаконда" і ТОВ "Пансіонат Колос корпус 4", третіми особами без самостійних вимог - ТОВ "Тітан-Оцел", ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Реєстраційно-ліцензійну палату Миколаївського міськвиконкому, і просив суд визнати недійсними: 1) рішення загальних зборів засновників від 26.03.2001 року про створення ТОВ "Пансіонат Колос корпус 4" (далі - Товариство), яке оформлено протоколом №1 від 26.03.2001 року; 2) Статут Товариства; 3) установчу угоду від 29.03.2001 року про створення Товариства, яка укладена між ППФ "Анаконда" та ДП "Бендерський завод залізобетонних труб"; 4) державну реєстрацію Товариства; 5) визнати за ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" право власності на майновий комплекс пансіонат "Колос" корпус 4, який складається зі спального корпусу на 250 місць та санітарного блоку, об'ємом будівлі 8050 куб.м., корисною площею 1960,6 кв.м. та житловою площею 1344,8 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2 Березанського району Миколаївської області.
Позивач також просив стягнути з ППФ "Анаконда" держмито в сумі 570 грн. та за оплату послуг адвоката у сумі 1000 грн.
Позивач обґрунтовував остаточні позовні вимоги тим, що видана ним 27.11.2000 року довіреність на ім'я ОСОБА_4 надає йому повноваження лише на оформлення права власності Заводу на майновий комплекс пансіонату "Колос" корпус №4, проте останній, діючи з перевищенням повноважень, уклав від імені позивача установчий договір з ППФ "Анаконда" про створення Товариства і передав майновий комплекс пансіонату до його статутного фонду. Позивач посилається на п. 4 ст.3 Закону республіки Молдови "Про державне підприємство", ст. 69 Цивільного кодексу республіки Молдови, ст.ст. 48, 67 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст.ст. 11О, 215, 216 ЦК України 2003 року, ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Представники Товариства та ППФ "Анаконда" у запереченнях від 29.01.2007 року і 19.02.2007 року позов не визнали, вважаючи, що ОСОБА_4. мав повноваження щодо передання корпусу №4 пансіонату "Колос" до статутного фонду Товариства, право власності на який не може бути визнано за Позивачем, оскільки це право належить ОСОБА_3. за чинним договором купівлі-продажу від 07.04.2006 року. Крім цього, Відповідачі просили суд застосувати позовну давність згідно ст. 267 ЦК України.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.03.2007 року (суддя Шкірай М.І.) позовні вимоги, викладені в заяві Позивача від 15.03.2007 року, задоволені повністю: визнані недійсними: рішення загальних зборів засновників від 26.03.2001 року про створення Товариства, Статут Товариства, установча угода від 29.03.2001 року про створення Товариства, яка укладена між ППФ "Анаконда" та ДП "Бендерський завод залізобетонних труб", запис про державну реєстрацію Товариства; за Позивачем визнано право власності на майновий комплекс пансіонат "Колос" корпус 4, що розташований по АДРЕСА_2 Березанського району Миколаївської області; стягнуто з ППФ "Анаконда" на користь позивача держмито в сумі 570 грн. та оплату послуг адвоката у сумі 1000 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Колос корпус 4" в апеляційній скарзі, поданій до Одеського апеляційного господарського суду відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України від 15.12.2006 року № 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", просить рішення районного суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що: районний суд, визнавши за Позивачем право власності на майновий комплекс пансіонату, порушив ст. 204, ч. 4 ст. 334, ст. 392 ЦК України, оскільки є чинним договір купівлі-продажу від 07.04.2006 року, на підставі якого право власності на пансіонат набула ОСОБА_3.; всупереч ч. 4 ст. 60 ЦПК України, висновки районного суду про фальсифікацію довіреності від 27.11.2000 року № 01/206 та про те, що пансіонат передано до статутного фонду ТОВ "Пансіонат Колос корпус 4" без згоди органів влади Молдови ґрунтуються на припущеннях ; районний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин п. 4 ст. З Закону республіки Молдови "Про державне підприємство"; видана ДП "Бендерський завод залізобетонних труб" 27.11.2000 року на території Молдови довіреність на ім'я ОСОБА_4. відповідає ст.ст. 68, 69 Цивільного кодексу Молдови та надає йому повноваження щодо розпорядження спальним корпусом пансіонату; районний суд помилково застосував ст. 263 ЦК України щодо зупинення перебігу позовної давності.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення районного суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Інший Відповідач ППФ "Анаконда", треті особи без самостійних вимог ТОВ "Тітан-Оцел", ОСОБА_4. і ОСОБА_3. письмових пояснень з приводу апеляційної скарги не надали, але в усних поясненнях підтримали доводи апеляційної скарги та просили рішення районного суду скасувати і в позові відмовити повністю.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.
22.05.2007 року від Реєстраційно-ліцензійної палати виконавчого комітету Миколаївської міської ради надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі її представника, яке судовою колегією було задоволено.
У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Корабельним районним судом м. Миколаєва 19.03.2007 р. було прийняте рішення в справі №2-59/2007, яким суд задовольнили позовні вимоги ВАТ "Бендерский завод залізобетонних труб" і визнав недійсними рішення загальних зборів засновників, установчі документи та Статут, державну реєстрацію ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4", а також визнав право власності на майновий комплекс "Пансіонат Колос корпус №4", розташований по АДРЕСА_2, Березанського району Миколаївської області за ВАТ "Бендерский завод залізобетонних труб".
Районний суд при винесенні рішення від 19.03.2007 року врахував доводи ВАТ "БЗЗТ" і представлені докази, що підтверджують нелегітимність створення і державної реєстрації ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4", а також передачі ОСОБА_4, як внесок у статутний фонд від імені Державного підприємства "Бендерский завод залізобетонних труб", спального корпусу № 4 пансіонату "Колос", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Березанського району Миколаївської області.
Як наполягає апелянт, при створенні ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" від імені ДП "БЗЗТ" діяв ОСОБА_4., на підставі доручення №НОМЕР_1., виданого йому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.
Але це доручення викликає сумнів у колегії суддів, оскільки в документації заводу збереглася копія доручення на ім'я ОСОБА_4. з цією же датою, але зовсім іншого змісту (т.2 а.с.77). Згідно змісту зазначеного доручення ОСОБА_4. був уповноважений тільки на оформлення документів, що засвідчують власність спального корпуса №4 пансіоната "Колос", але не на розпорядження ним. Доручення з більш великим обсягом повноважень ДП "БЗЗТ" ОСОБА_4. не видавалися, що підтверджується листом директора ДП "БЗЗТ" ОСОБА_5. від 17.06.2003 року на ім'я Міністру економіки ПМР (т.2 л.д.79).
Крім того колегія суддів вважає, що створення ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" і передача в його статутний фонд майна не можуть вважатися законними, оскільки сама особа, що оформила доручення з таким змістом (ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.) не мало повноважень, які у неї викладені. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав законних основ делегувати кому-небудь повноваження і права Держави, якими не володів сам.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.1. Статуту ДП "БЗЗТ" державне підприємство є власністю держави. (т.1 а.с.10).
Згідно п.3.2. Статуту майно підприємства є державною власністю і належить підприємству на праві повного господарського ведення.(т.1 а.с.12).
Відповідно до п.1.6. Статуту ДП може виступати засновником (співзасновником) спільних підприємств, у тому числі і за рубежем, шляхом передачі частини державного майна без права наступного продажу тільки за рішенням Власника. Статут спільного підприємства затверджує Власник. (т.1 а.с.10).
На підставі викладеного колегія суддів дійшла до висновку, що рішення про утворення юридичних осіб за участю ДП "БЗЗТ" і розпорядження майном може приймати тільки Власник, а директорові такі повноваження ні законом, ні Статутом підприємства не надані.
У відповідності зі ст.2 ч.1 Угоди про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності країн СНД від 09.10.1992, ратифікованого як Україною, так і Республікою Молдова, кожна зі Сторін визнає права власності іншої Сторони, її громадян і юридичних осіб стосовно розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, доли, паї, акції та інше майно), що перебували станом на 01 грудня 1990 року у віданні органів державного управління інших колишніх союзних республік у складі Союзу РСР, а також були власністю інших юридичних та фізичних осіб, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.
У відповідності зі ст. 4 Угоди Сторони взаємно визнають, що об'єкти, що знаходяться на їх території (або відповідні частки участі) соціальної сфери - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі установи, - будівництво яких здійснювалося за рахунок засобів республіканських бюджетів інших Сторін, а також засобів підприємств і організацій республіканського і колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях інших Сторін, є власністю цих Сторін або їхньої юридичної і фізичної осіб.
Відповідно до Акту Державної комісії з приймання в експлуатацію спального комплексу №4 пансіонату "Колос", побудованого Мінводхозом МРСР у АДРЕСА_2 від 09 липня 1976 року, затвердженого рішенням виконкому Березанської районної ради депутатів трудящих НОМЕР_2, а також відповідно до Акта приймання в експлуатацію санітарного блоку пансіонату "Колос" Міністерства Меліорації і Водного Господарства МРСР від 21 вересня 1988 року, будівництво спального комплексу №4 пансіонату "Колос" здійснювалося за рахунок засобів республіканського бюджету МРСР і силами підприємств що знаходились у веденні МРСР до 1 грудня 1990 року.
Наказом Міністерства Меліорації і Водного Господарства МРСР від 04 жовтня 1980 року №607 "Про передачу пансіонату "Колос" виробничому об'єднанню "Промводмонтаж" пансіонат був переданий останньому в повне господарське ведення.
Згідно до Наказу Мінсельхозу та продовольства від 15 квітня 1994 року №65 виробниче об'єднання "Промводмонтаж" було перейменовано в ДУП "Бендерский Завод Залізобетонних труб", а відповідно до Рішення Державної адміністрації м.Бендери від 13.02.2006 року № 199 здійснена реорганізація ДУП "Бендерський завод залізобетонних труб" у формі перетворення у ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб".
Колегія суддів зазначає, що у ході реорганізації майно пансіонату "Колос" не було передано як внесок у статутний капітал на праві власності, а відповідно до передаточних актів прийому-передачі передано ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" на праві користування (безоплатного).
Колегією суддів залучені до матеріалів справи завірені належним чином вказані акти та оглянуті у судовому засіданні їх оригінали. Відповідно до одного з них, затвердженого рішенням Державної адміністрації м.Бендери, ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" передано у власність майно перелічене у акті. Спального комплексу №4 у акті не має.
У іншому акті, про передачу прав та обов'язків, затвердженому належним чином, йдеться про передачу у користування об'єктів соцсфери ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб".
На обох актах є печатка Державної адміністрації м.Бендери Приднестровської Молдавської Республіки. Із змісту актів про передачу прав та обов'язків вбачається, що передача мала місце станом на 01 січня 2006 року.
Вказані акти залучені до справи тому, що ВАТ "БЗЗТ" отримало їх безпосередньо під час розгляду апеляційної скарги та не могло надати зазначені акти суду першої інстанції, тоді як вони суттєво впливають на розгляд справи за суттю.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів дійшла до висновку, що майно, яким є "Пансіонат Колос корпус №4", розташований у АДРЕСА_2 Березанського району Миколаївської області, з моменту введення в експлуатацію, тобто з 09 липня 1976 року, було державною власністю спочатку МРСР, а потім - власністю Республіки Молдова.
Відповідно до п.4 ст.3 Закону РМ "Про державне підприємство" N 146-ХШ від 16.06.94 р. "Державне підприємство не може без дозволу засновника здавати в оренду або передавати в заставу своє майно, брати участь цим майном у діяльності недержавних структур і здійснювати інвестування в іншій державі".
З наведеного випливає, що ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" був заснований, а передача майна ДП "БЗЗТ" відбулася без якого-небудь узгодження з законним Власником майна і його волевиявлення.
Апелянт вважає, що позивач не надав доказів відсутності такої згоди відповідно до ст.60 ГПК України. Колегія суддів вважає таке твердження безпідставним. У справі відсутні які-небудь докази, що свідчили б про надання згоди Власника на відчуження спірного майна, так само як відсутнє з його боку і наступне схвалення таких дій. Більш того спірне майно, відповідно до вказаних актів було передано у користування, станом на 01 січня 2006 року, Позивачу. Тобто не може бути згоди на відчуження майна Власника якщо воно залишалося в нього у власності, а лише у 2006 році передано у користування Позивача.
Оскільки між сторонами йдеться спір, яка ж довіреність є чинною, то колегія суддів зазначає, що всі вони є недійсними, в тому числі й довіреність на фірмовому бланку ВАТ "БЗЗТ" на трьох мовах (т.1.а.с.135). Тому що створення ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" було можливим при наявності однієї, головної умови -згоди Власника, тобто республіки Молдови.
Апелянт вважає, що факт видачі директором заводу довіреності на ім'я ОСОБА_4., яка надає йому повноваження щодо розпорядження спальним корпусом №4, встановлений рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.05.2006 року по справі 15/202/06 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №15 "Дунайводбуд" до ДУП "Бендерський завод залізобетонних труб", яке набрало законної сили, є фактом преюдиційним, тобто не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи.
Колегія суддів зазначає , що по розглянутій справі бере участь інша особа. Замість "Пересувної механізованої колони №15 "Дунайводбуд" бере участь ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4".
Але якщо припустити, що директором ВАТ "БЗЗТ" були надані ОСОБА_4. повноваження щодо розпорядження майном, то слід враховувати, що директор таких повноважень без згоди Власника не мав. Тому посилання на вказаний факт колегія суддів вважає безпідставним.
У матеріалах справи знаходяться протокол про створення та установчі документи ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4", у яких відсутні посилання на рішення компетентного на представництво інтересів Власника державного органа як Республіки Молдова, так і Придністровської Молдавської Республіки, хоча згадані всі інші необхідні для реєстрації документи. Крім того у дорученні, виданому для виконання дій, спрямованих на участь державним майном у діяльності недержавних структур і здійснення інвестування в іншій державі, також повинне бути посилання на уповноважений орган і його рішення про передачу таких повноважень повіреному.
Колегія суддів зазначає, що у результаті дій ОСОБА_4. по заснуванню ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4", без згоди законного власника та участі компетентних державних органів у відношенні державного майна - спального корпуса №4 пансіонату "Колос" у АДРЕСА_2, фактично була зроблена зміна форми власності.
Таким чином, відбулася фактична приватизація майна, для якої як в Україні, так і в Молдові передбачена процедура у відповідності зі спеціальним законодавством про приватизацію, чим були порушені вимоги ст.ст. 6,11 Угоди про взаємне визнання прав і регулюванні відносин власності між країнами СНД від 09.10.1992 р. Крім того, діями ОСОБА_4. порушені права Республіки Молдова як власника майна, регламентовані ст. 3, 4, 43, 55 Закони України "Про власність", що діяв на момент заснування ТОВ.
Виходячи з вищевикладеного випливає, що заснування ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" і передача майна в статутний фонд від імені ДП "БЗЗТ" є незаконними в зв'язку з відсутністю згоди і дозволу на зазначені дії законного власника - Республіки Молдова, відсутністю в ДП "БЗЗТ" необхідного обсягу правоздатності і дієздатності для здійснення зазначених юридичних дій, порушення норм діючого законодавства України і Молдови, а саме п.4 ст.3 Закону Республіки Молдова "Про державне підприємство", ст.ст.3, 4, 43, 55 Закони України "Про власність", п. 1.6. Статуту ДП "БЗЗТ". Застосування норм законодавства Республіки Молдова при розгляді даної справи правомірно на підставі ч.3 ст.23 Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.11.1993 р. у частині визначення обсягу правоздатності ДП "БЗЗТ" і ч.4 ст. 4 ХПК України.
Однак у зв'язку з тим, що в даний момент власником, Республікою Молдова, майновий комплекс "Пансіонат Колос корпус №4" переданий ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" тільки в безоплатне користування, відсутні правові підстави для визнання за ВАТ "БЗЗТ" права власності.
Таким чином рішення районного суду в частині визнання права власності за ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" на майновий комплекс "Пансіонат Колос корпус №4", розташований по АДРЕСА_2 Березанського району Миколаївської області, підлягає скасуванню, позовні вимоги у цієї частині задоволенню не підлягають.
Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про недійсність довіреності від 27.11.2000 року виданої на ім'я ОСОБА_4., то, відповідно до вказаного висновку, є недійсними і всі угоди, укладені на підставі вказаної довіреності на території України, тому як угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною, як така що не відповідає вимогам закону. Тому правильним є висновок районного суду що підлягають визнанню недійсними рішення загальних зборів засновників від 26.03.2001 року про створення ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4"; установчий договір від 29.03.2001 року ; Статут цього товариства.
Державне унітарне підприємство "Бендерський завод залізобетонних труб" було внесено до Державного регістру підприємств та організацій Республіки Молдова 29.09.1994 року, а 05.04.2006 року було перереєстровано у Відкрите акціонерне товариство "Бендерський завод залізобетонних труб" за власністю держави на 100 % акцій підприємства.
Як зазначено вище, державні підприємства Молдови не можуть без згоди держави приймати участь своїм майном в діяльності недержавних структур та займатися інвестиційною діяльністю в інший державі.
З матеріалів справи вбачається, що на створення ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" за участю ДП "БЗЗТ» згоди засновника, тобто відповідних державних органів Республіка Молдова, не надавалося.
Районним судом визнані недійсними установчі документи ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4", тому правильним є і рішення районного суду що підлягає скасуванню запис про державну реєстрацію Товариства на підставі ст.110 п.2 ЦК України, відповідно до якої за рішенням суду державна реєстрація підприємства визнається недійсною, коли при створені підприємства допущені порушення, які неможливо усунути.
В апеляційній скарзі ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" міститься довід про неправильне застосування судом матеріального закону про строк позовної давності. ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" вважає, що листом НОМЕР_3 ОСОБА_4. повідомив директора Заводу про утворення і реєстрацію Товариства і внесення спального корпусу №4 пансіонату "Колос" до його статутного фонду в якості майнового внеску Заводу. Тому строк позовної давності стік 21.11.2004 року.
Представниками Позивача колегії суддів надана належним чином завірена копія журналу вхідної кореспонденції за листопад 2001 року, з якої вбачається, що вказаний лист від ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" до Позивача не надходив. Те, що це був журнал за 2001 рік, підтверджується записом за порядковим №102, розділ "дата та індекс документу" - 01-16/653 від 12.11.01р.;
Апелянт посилається також на докази співпраці Заводу з Товариством протягом 2002 років, зокрема на листування з господарських питань: розміщення працівників на відпочинок у пансіонаті, акти про надання послуг та зарахування послуг.
Копії вказаних документів дійсно містяться у справі, але оригіналів їх ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" ні господарському суду, ні колегії суддів не надав за їх відсутністю. Тому колегія суддів не враховує перелічене листування та акти належними доказами.
Колегія суддів вважає, що районний суд у рішенні від 19.03.2007 р. правомірно врахував доводи ВАТ "БЗЗТ" щодо пропуску терміну позовної давності, що був пропущений по об'єктивних причинах. Територіально завод знаходиться на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки, у практиці заводу дійсно були судові прецеденти, у яких завод не міг ефективно використовувати механізм захисту своїх прав в українських судах через "невизнаність" Придністровської Молдавської Республіки. Суд законно врахував зазначені обставини перешкодами надзвичайної або нездоланної сили, а термін позовної давності - непропущеним. Крім того, відповідно до ч.5 ст. 267 ГК України у випадку, якщо суд визнає поважними причини пропуску терміну позовної давності, порушене право підлягає захисту. Тому при винесенні рішення від 19.03.2007 р. суд скористався своїм законним правом і врахував причини пропуску терміну позовної давності ВАТ "БЗЗТ" поважними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає з частковому задоволенню, а рішення районного суду слід змінити частково.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Колос корпус 4" задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 19.03.2007 року по справі 2-59 2007 р. -змінити.
П.1-й резолютивної частини рішення після слів "задовольнити" доповнити словом "частково".
П.6-й резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:
Відкритому акціонерному товариству "Бендерський завод залізобетонних труб", республіка Молдова, м. Бендери в частині позовних вимог про визнання права власності на майновий комплекс пансіонат "Колос" корпус 4, який складається зі спального корпусу на 250 місць і санітарного блоку, об'ємом будівлі 8050 куб.м., корисною площею 1960,6 кв.м. та житловою площею 1344,8 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2 Березанського району Миколаївської області -відмовити повністю.
Рішення районного суду в іншій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: В. М. Тофан
Суддя: О.О. Журавльов