79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.07.07 Справа № 2/17-2А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючий суддя Орищин Г.В.
суддів Дубник О.П.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Чубатюк О.В.
розглянув апеляційну скаргу державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство», смт. Ратно Волинської обл. (далі -ДП) від 12.03.2007 р. № 63 та апеляційну скаргу Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області, смт. Ратно Волинської обл. (далі -МДПІ) від 02.04.2007 р. №927/10/10-042
на постанову господарського суду Волинської області від 27.02.2007 року
у справі № 2/17-2А
за позовом ДП «Ратнівське лісомисливське господарство», смт. Ратно Волинської обл.
до відповідача Ратнівської МДПІ
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача -Штик Й.М. -юр., Баркова Л.Ф. -гол. бухг. (були присутні в суд. засід.
18.06.2007 р.)
від відповідача -Луцик А.А. -ДПІ з юр. роб. (був присутній в суд. засід. 18.06.2007р.)
В судовому засіданні 18.06.2007 р. оголошувалась перерва до 02.07.2007 р.
В судове засідання представники сторін не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляд справи (а.с. ), а тому, суд вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявними у справі доказами.
Постановою господарського суду Волинської області від 27.02.2007 р. у справі №2/17-2А (суддя Черняк Л.О.) частково задоволено позовні вимоги державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство», смт. Ратно Волинської обл. (далі -ДП), визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Ратнівської МДПІ від 20.10.2005 р. № 0000672301/0 про визначення суми податкового зобов'язання 15740,70 грн., де 12285 грн. основний платіж та 3455,70 грн. -штрафні санкції; в частині позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ратнівської МДПІ від 20.11.2006 р. № 0000682301/1 про застосування штрафної санкції в сумі 5266,94 грн. -відмовлено. Дана постанова мотивована судом тим, що враховуючи наявні у справі докази (акт перевезень, платіжні доручення, податкові накладні, журнал-ордер), немає підстав для донарахування позивачу податку на прибуток та затососування штрафних (фінансових) санкцій, тому, в цій частині позов підлягає задоволенню; що стосується порушення позивачем вимог законодавства про патентування, суд дійшов висновку про необхідність придбання ним відповідних торгових патентів, тому, в цій частині - в позові відмовлено.
Позивач у справі -ДП «Ратнівське лісомисливське господарство», подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, оскільки, на його думку, господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права. Скаржник зазначає, що господарським судом не взято до уваги, що лісництва ДП «Ратнівське ЛМГ»не мають пунктів продажу товарів, як зазначено в п.3 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; дрова паливні є продукцією від рубок догляду і їх реалізація в усіх лісництвах проводиться з лісу, а не зі складу чи іншого пункту продажу товарів, продаж яких підлягає патентуванню. Тому, порушення законодавства про патентування позивачем допущено не було.
Відповідач у справі - Ратнівська МДПІ, також, подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, оскільки, на його думку, господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що господарським судом, в порушення ст. 72 КАС України, не взято до уваги постанову Ратнівського районного суду від 09.11.2006 р. про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера та директора ДП «Ратнівське ЛМГ», якою встановлено, що податок на прибуток за 2005 рік занижено на 2879 грн., а за півріччя 2006 р. на 9406 грн., всього на 12285 грн.; свою вину директор та головний бухгалтер визнали повністю. Крім цього, наголошує скаржник, на момент перевірки підтверджуючі виконання господарських операцій первинні документи були відсутні, в зв»язку з чим висновок податкового органу про безпідставне віднесення до валових витрат 37623 грн. правомірний.
Відповідач з вимогами апеляційної скарги позивача не погоджується з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу (а.с. ) та в усних поясненнях в судовому засіданні.
Позивач вимоги скаржника-відповідача заперечив усно в судових засіданнях.
При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:
За результатами проведеної Ратнівською МДПІ виїзної планової перевірки з питань дотримання ДП «Ратнівське лісомисливське господарство»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2006 р., 16 жовтня 2006 року складено акт за № 15/23-00991503, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.7 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- занижено податок на прибуток на 11868 грн.; ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»- здійснення діяльності без придбання торгових патентів на роздрібну торгівлю у складах смт.Ратно та с.Заболоття, здійснення діяльності без придбання відповідних пільгових торгових патентів в Кортеліському, Заболотівському, Гарниківському, Поступельському, Жиричівському лісництвах.
На підставі вказаного акту перевірки 20 жовтня 2006 року податковим органом прийнято рішення № 0000682301/1, яким позивачу за порушення ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5266,94 грн.; а 20 листопада 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672301/0, яким позивачу визначено податкове зобов?язання за платежем податок на прибуток в сумі 15740,70 грн., де 12285 грн. -основний платіж та 3455,70 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази у справі на відповідність їх фактичним матеріалам та обставинам справи, судова колегія відзначає наступне:
Частинами 1,2,3 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»передбачено, що патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти:
магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;
автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;
лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;
стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;
фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;
оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту перевірки, позивачем без придбання пільгових торгових патентів здійснювалась торгівля продукцією переробки та лісоматеріалами в с.Заболоття та в смт.Ратне. Слід зазначити, що у лісокомплексі позивача відсутні пункти продажу, які перелічені у ч.3 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; реалізація дров паливних проводилася з відкритих площадок, які не є складами чи іншими пунктами продажу товарів, як стверджує скаржник.
Тому, невірним є висновок господарського суду про необхідність придбання
позивачем відповідних торгових патентів і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2006 р. № 0000682301/1 слід визнати нечинним.
Щодо заниження позивачем податку на прибуток, судова колегія відзначає наступне:
Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Як зазначено в акті перевірки (а.с.58), позивачем зайво віднесено до валових витрат в ІІ кв. 2006 р. витрати в сумі 37623 грн., що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, сума основного платежу по даних операціях становить 9406 грн. та 1771,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та поданих позивачем в судовому засіданні 18.06.2007 р. документів, позивачем 01.03.2006 р. було укладено договір про охорону лісів з ТзОВ “Архат». Про виконання даного договору свідчить карта-схема лісів, акти виконаних робіт та платіжні документи про оплату отриманих послуг (а.с. ).
Вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 14.05.2007 р. позивачем не виконані, докази виконання договору про надання експедиційних послуг, укладеного позивачем з ПП “Інтер-Континент» (а.с. 8) не представлено, тобто, висновок податкового органу про безпідставне віднесення до валових витрат витрати по транспортно-експедиційних послугах, правомірний.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційні скарги слід задоволити частково, оскаржувану постанову скасувати, позов задоволити частково: визнати недійсним: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2006 р. № 0000682301/1 та податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 р. №0000672301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3000 грн., де 2500 грн. -основний борг і 500 грн. -штрафні (фінансові) санкції; в решті позову -відмовити.
Отже, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209 п.п. 6 і 7 р.YІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги задоволити частково.
Постанову господарського суду Волинської області від 27.02.2007 р. у справі
№ 2/17-2А скасувати.
Позов ДП «Ратнівське лісомисливське господарство»задоволити частково. Визнати недійсними: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від
20.11.2006 р. № 0000682301/1 та податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 р. № 0000672301/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3000 грн., де 2500 грн. -основний борг і 500 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
В решті позову -відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути
оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із ст.ст.211,212 КАС України.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
головуючий суддя Г.В. Орищин
судді О.П. Дубник
Г.Г. Якімець