1Справа № 335/1250/20 3/335/400/2020
13 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Макаров В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднану справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запорріжжя, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08.01.2020 року о 23 год. 00 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство стосовно своєї матері, ОСОБА_2 , психологічного характеру, а саме словесні образи, крики, приниження, вираження нецензурною лексикою.
У зв'язку з вчиненням ОСОБА_1 зазначених дій, 09.01.2020 року було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 034187, відповідно до якого, ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 , строком на 5 діб з 01 год. 15 хв. 09.01.2020 року до 01 год. 15 хв. 14.01.2020 року.
Крім того, 13.01.2020 року о 16 год. 00 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив конфлікт зі своєю матір'ю, ОСОБА_2 , а саме висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим порушив терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 034187 від 09.01.2020 року щодо заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою до 01 год. 15 хв. 14.01.2020 року.
Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2020 року, справу № 335/1250/20 провадження 3/335/400/2020 та справу № 335/1251/20 провадження 3/335/401/2020 про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єднано в одне провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у скоєних правопорушеннях не визнав.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступного висновку.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Згідно досліджених матеріалів справи, вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 251 КУпАП, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення серії ГР № 050920 від 09.01.2020 року та серії АПР18 № 621057 від 13.01.2020 року, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 034187 від 09.01.2020 року, рапортами Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.01.2020 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , письмовими та наданими у судовому засідання поясненнями ОСОБА_1 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 09.01.2020 року.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді.
За викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачені: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вчинив домашнє насильство, психологічного характеру; ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки невиконав терміновий заборонного припису стосовно кривдника щодо заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Як передбачено ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Санкція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність у виді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд, у відповідності до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчинених ним правопорушень, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 , відповідно до ст. 36 КУпАП, адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виховання й запобігання вчиненню нових правопорушень.
Крім того, відповідно до ст.ст. 40-1, 283 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року за № 2-рп/2015 положення частини другої статті 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 241 цього кодексу, про закриття справи.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 173-2, 279, 283-285, 294 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. 00 коп. у дохід держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений ним не пізніше як через п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її оголошення.
Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя В.О. Макаров