1Справа № 335/4734/18 1-кп/335/125/2020
10 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районного суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України,
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебувають матеріали об'єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2019 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 14.02.2020 року.
У зв'язку з тим, що судовий розгляд справи відкладається, та до теперішнього часу судове провадження по справі не закінчено, суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурорів, які наполягали на продовженні обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують до теперішнього часу, представника потерпілого ОСОБА_6 , який підтримав думку прокурорів, захисника ОСОБА_9 , який заперечує проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 ще на 2 місяці, оскільки прокурором не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 на будь-який інший, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримує думку свого захисника, просить суд змінити запобіжний захід на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, продовжений ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2019 року спливає 14.02.2020 року.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів: проти життя та здоров'я особи, проти громадської безпеки, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії лише тяжких злочинів.
За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Приймаючи таке рішення суд враховує, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18.03.2008 року у справі «Ладент проти Польщі», заява № 11036/03, пункт 55, а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, а інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії судового розгляду та тяжкості можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень ЄС з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», суд приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
У зв'язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_8 вчинив тяжкі злочини, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК України від 5 до 8 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України від 3 до 8 років позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 289 КК України від 5 до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, можливості обвинуваченого вчинити інші кримінальні правопорушення.
При продовженні запобіжного заходу суд врахує також практику Європейського суду з прав людини, а саме, що оцінка такого ризику, як переховування від суду, має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на будь який інший не пов'язаний із триманням під вартою суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд вважає не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Крім того, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, відповідає особі обвинуваченого.
Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю злочинів та даними про особу обвинуваченого, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу.
Наявність у ОСОБА_8 дружин та двох малолітніх дітей, суд враховує у сукупності із іншими даними про особу обвинуваченого, та на думку суду не такими переконливими доводами та підставами для зміни запобіжного заходу, не свідчити про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказане може враховуватись при призначенні обвинуваченому покарання у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів.
Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на шістдесят днів, а саме з 10.02.2020 року до 09.04.2020 року включно.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року по справі № 3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст.331, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд,
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, до 09.04.2020 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну обвинуваченому міри запобіжного заходу, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 10.02.2020 року.
Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2020 року.
Суддя ОСОБА_1