18 лютого 2020 року
Київ
справа №440/3498/19
адміністративне провадження №К/9901/4452/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі №440/3498/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 липня 2019 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 липня 2019 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року позов задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні вимоги позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2100 грн. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2100 грн. 00 коп. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року по справі №440/3498/19 залишено без змін. Крім того, заяву представника позивача - адвоката Маліченка Д.В. з питань відшкодування судових витрат під час апеляційного розгляду справи - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь позивача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката під час апеляційного розгляду справи у розмірі 2333 грн. 00 коп.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги спірні правовідносини виникли щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки при звільненні з публічної служби, та щодо порядку розподілу витрат на правову допомогу.
Полтавський окружний адміністративний суд відніс зазначену справу до категорії справ незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі №440/3498/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.Г.Загороднюк
О.В. Калашнікова
Судді Верховного Суду