18 лютого 2020 року
м. Київ
справа №640/19199/18
адміністративне провадження №К/9901/34883/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Саприкіної І. В.,
суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізофаст Україна» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізофаст Україна» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізофаст Україна» (далі - ТОВ «Ізофаст Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області), у якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Київській області від 06 листопада 2018 року № КВ1300/73/НД/СПТД/ФС-562 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ТОВ «Ізофаст Україна».
У червні 2019 року ТОВ «Ізофаст Україна» подало заяву про забезпечення позову, в якій просив: зупинити дію оскаржуваної постанови ГУ Держпраці у Київській області від 06 листопада 2018 року № КВ1300/73/НД/СПТД/ФС-562 та зупинити стягнення на підставі постанови в межах виконавчого провадження від 06 березня 2019 року № 58544134.
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 25 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 13 грудня 2019 року ТОВ «Ізофаст Україна» направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
27 грудня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і ст. 13 КАС України.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а саме: ухвала про забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, ухвала про повернення заяви позивачеві, ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, ухвала про закриття провадження у справі, ухвала про залишення позову без розгляду, ухвала про відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Зі змісту наведених положень процесуального закону убачається, що ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та постанова апеляційної інстанції за наслідком перегляду такої ухвали не входять до вичерпного переліку ухвал, передбачених вказаною вище статтею КАС України.
Така правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року в справі № 640/19807/18 та від 23 січня 2020 року у справі №280/4107/19.
Оскільки оскаржуване у цій справі судове рішення не може бути переглянуте Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ КАС України, то згідно з ч. 2 ст. 339 цього Кодексу, касаційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст. 13, 328, 333, 339, 355, 359 КАС України, суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізофаст Україна» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізофаст Україна» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді: А. А. Єзеров
С. М. Чиркін