Іменем України
17 лютого 2020 року
Київ
справа №815/2465/17
адміністративне провадження №К/9901/34181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №815/2465/17
за позовом ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Косцової І.П., суддів Стас Л.В., Стефанцевої Ю.П.
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року, індексації грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року та зарахування цього строку до загального строку вислуги у Державній прикордонній службі України;
- стягнути з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року у сумі 69 412, 76 грн;
- стягнути з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України індексацію грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року;
- зобов'язати зарахувати час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року до загального строку вислуги у Державній прикордонній службі України.
- стягнути з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 12 800, 00 грн (дванадцять тисяч вісімсот гривень).
2. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 09 квітня 2017 року №137-ос, на виконання судового рішення у справі №815/5116/16, позивача було поновлено на посаді молодшого інспектора прикордонної служби І категорії номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури Курахівка. Однак всупереч вимогам пункту 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 299 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, відповідачем не було одночасно вирішено питання про виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та період вимушеного прогулу з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року не зараховано військовослужбовцю до вислуги років в Державній прикордонній службі України.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року задоволено клопотання представника позивача про відкликання адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення індексації грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 10 квітня 2017 року залишено без розгляду.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року та зарахування цього строку до загального строку вислуги років у Державній прикордонній службі України; стягнуто з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року у розмірі 69 412, 76 грн (шістдесят десять тисяч чотириста дванадцять гривень 76 коп) без урахування обов'язкових податків та зборів; зобов'язано Краматорський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України зарахувати позивачу час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року до загального строку вислуги років у Державній прикордонній службі України; стягнуто з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 12 800, 00 грн (дванадцять тисяч вісімсот гривень).
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, не зарахував вказаний період до вислуги років, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими. При цьому суд погодився з доводами позивача про те, що розрахунок суми грошового забезпечення має проводитись на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що становить 69 412,76 грн.
6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року. Прийнято нове судове рішення яким позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу; стягнуто з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року у розмірі 40 949,77 грн (сорок тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 77 коп) без урахування обов'язкових податків та зборів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо допущення відповідачем неправомірної бездіяльності, яка полягала у не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та стягнення цих коштів на користь позивача, проте не погодився з розміром стягнутих коштів. Також звернув увагу на помилковість судового рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо незарахування позивачу час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року до загального строку вислуги років у Державній прикордонній службі України, а також в частині стягнення з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 12 800, 00 грн.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що посилання суду апеляційної інстанції при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 №Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковими, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог частини третьої статті 117 Кодексу Законів про працю України, яку було виключено. Також, суд апеляційної інстанції дійшов протиправного висновку про те, що в розрахунок витрат на компенсацію правової допомоги позивачем безпідставно включено час опрацювання адвокатом законодавчої бази, підготовка адміністративного позову та клопотань від імені позивача.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року.
11. 05 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Шарапі В.М. (головуючого судді), Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
12. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 31 травня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 30 травня 2019 року №549/0/78-19.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 16 серпня 2019 року касаційну скаргу прийнято до провадження.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 17 лютого 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України 287-ос від 19.07.2016 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури Курахівка (підстава: наказ начальника Краматорського прикордонного загону №286-ос від 18.07.2016 року).
16. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
17. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017, адміністративний позов в справі №815/5116/16 задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №286-ос від 18.07.2016 року; визнано протиправним та скасовано наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №287-ос від 19.07.2016; визнано протиправним та скасовано наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №332 від 08.07.2016; поновлено старшого сержанта ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби І категорії номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури Курахівка з 20.07.2016.
18. На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року в адміністративній справі №815/5116/16, наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №137-ос від 10 квітня 2017 року старшого сержанта ОСОБА_1 поновлено в списках особового складу загону, на всіх видах забезпечення та на посаді молодшого інспектора прикордонної служби І категорії номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури Курахівка з 20.07.2016 року.
19. Одночасно з поновленням позивача на військовій службі (посаді) відповідачем не вирішено питання виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року та зарахування вказаного періоду до вислуги років військовослужбовця, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
20. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991, №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII)
Стаття 1-2. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
За приписами абзацу 3 пункту 2 статті 8 Закону №2011-XII у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
23. Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до пункту 299 у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі. У разі поновлення військовослужбовця на військовій службі начальник органу Держприкордонслужби, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо виплати йому грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Зазначений період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку вислуги у військовому званні.
24. Кодекс Законів про працю України
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
25. Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року №4191-VI (у редакції, чинній на час розгляду справи судами; далі - Закон №4191-VI) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
27. За наведених підстав розгляд цієї справи вирішується за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до 8 лютого 2020 року.
28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
29. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зменшення розміру грошового забезпечення на отриману позивачем суму вихідної допомоги по безробіттю.
30. За змістом частини першої статті 235 КЗпП та частини другої статті 235 КЗпП виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
31. Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права вже була висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018, №826/808/16 (11-134ас18) і колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від неї.
32. Посилання апеляційного суду на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року N 3248-IV "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України".
33. Проте апеляційний суд на наведене не звернув належної уваги та безпідставно зменшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, скасувавши в цій частині рішення суду першої інстанції.
34. Що стосується вимог про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 12 800 грн, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
35. Закон №4191-VI визначає не види правової допомоги, а виключно граничний розмір їх компенсації, тому помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на те, що в розрахунок витрат на компенсацію правової допомоги позивачем включено час опрацювання адвокатом законодавчої бази, підготовка адміністративного позову та клопотань, що відповідно до положень Закону №4191-VI не відноситься до окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а відтак, і не підлягає компенсації.
36. При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування відповідних витрат.
37. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано: ордер, витяг з угоди про надання правової допомоги №13/17 від 25 квітня 2017 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 25 липня 2017 року на суму 12 800 грн, а також розрахунок погодинної оплати правової допомоги адвоката, як представника позивача в адміністративній справі від 25.04.2017 та квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 12 800 грн, прийняту від ОСОБА_1 .
38. З огляду на зазначені правові норми та надані позивачем документи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації витрат на правову допомогу за надання ОСОБА_1 його представником, відповідно до розрахунку погодинної оплати, таких видів правової допомоги: підготовка адміністративного позову - 4 години; представництво інтересів позивача під час здійснення адміністративного судочинства, шляхом підготовки від його імені клопотань - 2 години; представництво інтересів позивача під час здійснення адміністративного судочинства, шляхом участі у судовому засіданні - 1 година.
39. Разом з цим, суд першої інстанції безпідставно погодився із сумою розрахунку погодинної оплати правової допомоги від 25.04.2017, яка обчислена згідно із Законом №4191-VI в редакції, чинній до 01.01.2017, та яка передбачала, що розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, оскільки 06 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII до статті 1 статті Закону №4191-VI були внесені зміни, які набрали чинності 01.01.2017, згідно з якими граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах встановлено на рівні 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.
40. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» становить 1600 грн.
41. Враховуючи те, що колегія суддів Верховного Суду погодилась із розрахунком погодинної оплати правової допомоги у кількості 7 годин, тому стягненню підлягає компенсація витрат на правову допомогу в розмірі 4 480 грн (640х7), що не перевищує 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.
42. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
43. Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року шляхом зазначення вказаної суми у розмірі 69 412, 76 грн. Також підлягає скасуванню постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року в частині позовних вимог про стягнення з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу у розмірі 12 800, 00 грн та суд приймає нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року в справі №815/2465/17 змінити в частині суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Стягнути з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321883) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2016 року по 09 квітня 2017 року у розмірі 69 412, 76 грн (шістдесят дев'ять тисяч чотириста дванадцять гривень 76 коп) без урахування обов'язкових податків та зборів.
3. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року в справі №815/2465/17 в частині позовних вимог про стягнення з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу у розмірі 12 800, 00 грн скасувати. Ухвалити нове судове рішення у цій частині про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321883) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 4 480, 00 грн (чотири тисячі чотириста вісімсот гривень).
4. В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року в справі №815/2465/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С.А. Уханенко